"Санкції з пекла" схвалені: питання – чи натисне Трамп на Путіна, Китай та Індію й що це змінить для України. Інтерв’ю з Мережком

В Україні на цей закон чекали місяцями. Проєкт жорстких санкцій проти Росії та Ірану неодноразово обговорювали в Конгресі США, але його просування гальмувалося політичними суперечками та позицією Білого дому. Тепер документ пройшов обидві палати: Сенат підтримав його 86 голосами проти 11, а Палата представників 16 вересня – 262 проти 159. Далі – підпис Дональда Трампа. У Білому домі вже заявили, що президент планує це зробити.

Та чи означає ухвалення закону, що Росія справді отримає новий санкційний удар? Поки що ні. Документ дає президенту широкі повноваження – зокрема, запроваджувати надзвичайно високі мита проти країн, які купують російські енергоносії або допомагають Москві обходити обмеження. Передбачені також заходи проти російських банків, енергетичних компаній, представників влади та "тіньового флоту". Але Трамп зможе визначати, коли й наскільки жорстко цим інструментом користуватися, а в окремих випадках – не застосовувати його або призупиняти дію обмежень.

Найбільше запитань викликає можливий тиск на Китай та Індію. Саме ці країни стали головними покупцями російської нафти після скорочення поставок до Європи. Якщо Вашингтон справді спробує карати їх митами, це може вдарити по російських доходах. Але водночас, це може загострити торговельні відносини США з Пекіном і Нью-Делі. Для Трампа санкції можуть бути не лише способом послабити Москву, а й козирем у переговорах.

Для України важливо, чи перетвориться цей закон на реальний тиск на російський бюджет. Менші нафтові доходи, дорожче транспортування, складніші розрахунки та проблеми з постачанням можуть ускладнити фінансування війни. Проте, Росія вже має досвід обходу санкцій, а тому сам факт голосування ще не означає, що її економіка негайно відчує удар. Конгрес свою частину роботи виконав. Тепер питання до Трампа: чи готовий він застосувати санкції чи залишить їх передусім важелем тиску у переговорах із Путіним, Китаєм та Індією.

Своїми думками щодо цих та інших питань у ексклюзивному інтерв'ю OBOZ.UA поділився народний депутат України, голова парламентського Комітету з питань зовнішньої політики та міжпарламентського співробітництва Олександр Мережко.

– Законопроєкт про "пекельні санкції" отримав підтримку і Палати представників, і Сенату, а тепер слово за Трампом. У Білому домі вже заявили, що президент планує його підписати. Але головне питання – що буде після підпису.

– Це надзвичайно позитивна новина для України і дуже погана для Кремля. Але я б зараз не поспішав говорити, що після підпису Росія одразу отримає якийсь нищівний удар. Сам закон створює дуже серйозний набір інструментів, а от наскільки жорстко їх застосовуватимуть – це вже питання політичного рішення Білого дому. Насамперед йдеться про можливість запровадження вторинних санкцій проти країн, які продовжують купувати російські енергоносії. Це вже зовсім інший рівень тиску. Тому що Вашингтон може впливати не лише безпосередньо на Росію, а й на тих, хто допомагає їй отримувати гроші від експорту нафти та іншої сировини. Тут особливо важливі Китай, Індія та інші великі покупці російських енергоносіїв. Але справа не лише у нафті. Закон передбачає серйозний тиск на російський фінансовий сектор, зокрема на державні банки, Центробанк, інвестиції та операції, пов’язані з російською енергетикою. Тобто проблема для Росії може виникнути одразу на кількох напрямках: менше доходів від експорту, дорожча логістика, складніше проводити фінансові операції, важче залучати інвестиції та підтримувати енергетичний сектор.

Для України тут головне саме економічна складова війни. Росія може продовжувати бойові дії доти, доки має ресурс їх фінансувати. Тому питання санкцій – це не просто покарання Кремля. Це спроба скоротити його можливості витрачати величезні кошти на війну. І водночас треба дочекатися головного – чи перетворить Трамп ці можливості на реальні санкції. Адже довго очікуваний закон сам по собі війну не зупинить.

– Нафта, тіньовий флот і загалом російські доходи опиняються під ударом. Наскільки болючим може бути цей удар? Чи може Москва зрештою дійти висновку, що реальні переговори і завершення війни вигідніші, ніж її продовження?

– Потенційно це дуже потужний інструмент проти російської воєнної економіки. Але тут важливо розуміти одну річ: санкції працюють не від самого факту їхнього ухвалення. Вони працюють тоді, коли за ними стоїть готовність Вашингтона реально карати за їх обхід. Якщо вторинні санкції справді почнуть застосовувати до великих покупців російської нафти, ситуація для Москви може серйозно змінитися. Росія зараз отримує значну частину валютних доходів саме завдяки експорту енергоносіїв. Якщо цей потік почне скорочуватися, Кремлю доведеться або погоджуватися на менші доходи, або продавати нафту з дедалі більшими знижками, витрачати більше на транспортування і шукати нові схеми обходу обмежень.

Тіньовий флот тут також має значення. Росія навчилася обходити частину санкцій, але кожна нова ланка в такій схемі коштує грошей. Чим складніше доставити нафту покупцю і провести за неї розрахунок, тим менше грошей у підсумку залишається в російському бюджеті.

– Чи змусить це Путіна піти на переговори?

– Сам по собі жоден закон такого результату не гарантує. Російське керівництво вже не раз показувало, що готове платити дуже високу економічну ціну за продовження війни. Тому я б говорив не про автоматичну зміну позиції Кремля, а про поступове скорочення його можливостей. І ось тут санкції можуть мати найбільше значення. Якщо Москва побачить, що війна стає для неї дедалі дорожчою, а ресурсів для її продовження стає менше, економічний розрахунок Кремля може змінитися. Тоді переговори можуть стати для Росії не жестом доброї волі, а вимушеним варіантом. Але є важливе "якщо". Усе залежить від Трампа. Закон дає йому значно більше можливостей для тиску, але ще не означає, що всі ці можливості будуть використані. Саме тому після підпису почнеться, по суті, найцікавіша частина історії – чи перетворить Білий дім санкційний потенціал цього закону на реальний економічний тиск на Росію.

Путін продовжуватиме війну доти, доки матиме великі доходи від продажу російських енергоносіїв. Якщо ці доходи почнуть скорочуватися і це відчує російська воєнна економіка, Кремль опиниться перед необхідністю сідати за стіл переговорів. Зараз у Путіна є ресурси, які дозволяють продовжувати війну. Але завдяки цьому закону ситуація потенційно може радикально змінитися – і не на користь Кремля.

– Для України ви вже назвали головний фактор – можливий удар по російській економіці. А якщо говорити про дипломатію, наскільки це може посилити позицію України на майбутніх переговорах із Росією?

– Це безумовно посилює позицію України, але за однієї умови – якщо створений правовий механізм реально використовуватимуть. Він може стати для адміністрації президента США політичним інструментом. Навіть сама загроза запровадження таких санкцій здатна тиснути на Кремль і змушувати його погоджуватися на серйозні переговори. Ще більший вплив буде тоді, коли ці важелі фактично застосовуватимуть проти російської економіки. Тут уже питання не лише права, а й політики. Навіть якщо Сполучені Штати не запровадять одразу 100-відсоткові мита проти Китаю чи Індії, сама загроза їх застосування вже може мати серйозний політичний ефект.

– Щодо Китаю та Індії. Закон передбачає можливість 100% мит. Але чи готові США реально піти цим шляхом? Зрозуміло, що це може створити серйозний конфлікт у відносинах із двома великими економіками.

– Це справді дуже серйозна проблема для Трампа, але водночас це і його головний політичний важіль. Тому що тепер питання стоїть не лише про санкції проти Росії. Питання стоїть про те, наскільки далеко Сполучені Штати готові піти, щоб перекрити Росії можливість заробляти на війні.

Китай та Індія фактично опиняються перед вибором. Вони можуть й далі купувати російську нафту, отримуючи економічну вигоду, але тоді мають розуміти, що ця торгівля може мати політичну й економічну ціну у відносинах зі Сполученими Штатами. Дуже важливий сам факт появи 100% мит як реального інструменту. Трамп отримує можливість сказати Пекіну та Нью-Делі: ви можете продовжувати купувати російську нафту, але тоді Вашингтон може зробити так, щоб ця нафта перестала бути настільки вигідною.

Звичайно, застосування таких мит буде дуже жорстким рішенням. Воно неминуче матиме наслідки і для самих США. Тому я не думаю, що Трамп автоматично піде на максимальний рівень тиску. Але політичний сенс цього інструменту саме в тому, що він дозволяє підвищувати ціну для країн, які допомагають Росії зберігати її нафтові доходи.

– І ми знову повертаємося до головного питання всієї цієї історії: чи хоче Вашингтон й справді змусити Москву платити за продовження війни?

– Саме так. І якщо хоче, тоді тиск має поширюватися не тільки на саму Росію. Треба бити по всій системі, яка дозволяє російській нафті продовжувати приносити Кремлю гроші. Тобто по покупцях, банках, страховиках, транспортних компаніях і тіньовому флоту. Для Кремля це принципово важливо. Росія може витримувати санкції, якщо вони залишаються частково обхідними. Але якщо США перекривають основні канали обходу і водночас створюють ризики для найбільших покупців російської нафти, тоді Москва стикається вже не просто із санкціями, а з питанням життєздатності всієї своєї економічної моделі війни. Тому я б сказав так: зараз Трамп отримує не просто санкційний інструмент. Він отримує політичний важіль впливу на всю систему, завдяки якій Росія продовжує фінансувати війну. Чи він готовий цим важелем скористатися, відповідь скоро отримаємо.

– Щодо Трампа. Після проходження законопроєкту через Конгрес багато залежатиме вже від особистого рішення президента – чи підписувати його і, головне, як саме потім використовувати закладені в ньому інструменти. Політика Трампа щодо Росії може розвиватися за різними сценаріями. Тому що буде після підписання закону? Наскільки великим у цьому випадку буде український інтерес для Вашингтона? Чи є ризик, що Трамп використає санкційний пакет не стільки для зміни політики Кремля, скільки як елемент ширшого торгу з Росією – заради домовленостей щодо інших питань американсько-російських відносин?

– З Трампом важко щось передбачити. Є досвід, коли він намагався запроваджувати мита проти Китаю, а потім змінював свою позицію. Тому тут справді може бути по-різному. Але важливо інше. Документ має двопартійну підтримку – його підтримали і республіканці, і значна частина демократів. Це важливо, тому що йдеться фактично про політичний консенсус у Конгресі щодо необхідності такого інструменту. Тепер ці важелі опинилися в руках президента. Тому важливо не припиняти тиск на адміністрацію Трампа. Україна має переконувати його використовувати ці інструменти, так само як це може робити Конгрес і американське суспільство. Усі необхідні важелі вже є. Питання лише в тому, як саме їх використають. Можливо, цей закон стане передусім інструментом для переговорів із Росією. Але навіть сама загроза його застосування вже має серйозний вплив.

Є таке прислів’я про рушницю, яка висить у першому акті п’єси. Якщо вона там з’явилася, є шанс, що в другому акті пролунає постріл. Із цим законом приблизно така сама ситуація. Він уже є, і я думаю, що Трамп у певному масштабі скористається інструментами, які надав йому Конгрес. Питання у тому, наскільки масштабним буде це застосування. Хотілося б, щоб воно було широким і справді болючим для Росії. Але якою мірою Трамп піде на це – сказати важко.

– Щодо двопартійної підтримки цього закону. Наскільки важливо для України, що за нього голосували і республіканці, і демократи, особливо на тлі неоднозначної позиції самого Дональда Трампа щодо війни та переговорів із Росією? Чи означає це, що в Конгресі зберігається окремий від Білого дому підхід щодо необхідності тиску на Москву? І що саме цей двопартійний консенсус дає Україні – особливо якщо позиція президента США щодо Росії знову зміниться?

– Це надзвичайно важливо для України. Тому що ухвалення цього закону показує: попри всі зміни в американській політиці, у Конгресі зберігається двопартійне розуміння того, що Росію потрібно стримувати і що Сполученим Штатам потрібні реальні важелі тиску на Кремль. Для нас це особливо важливо через позицію самого Трампа. Ми бачимо, що його підхід до війни та переговорів може змінюватися, і далеко не завжди Вашингтон займає позицію, якої очікує Україна. Тому наявність у Конгресі такого двопартійного консенсусу створює певний баланс.

Були серйозні застереження, зокрема, з боку демократів, які зараз перебувають в опозиції. Вони побоювалися, що закон може надати Трампу надто широкі повноваження і що президент зможе використовувати ці інструменти не лише проти Росії, а й щодо союзників США. Але попри ці побоювання значна частина демократів підтримала закон. І це, на мій погляд, дуже показовий момент. Вони фактично виходили з того, що проблема російської агресії та необхідність тиску на Москву є ширшою за партійні розбіжності навколо Трампа.

Для України це означає, що підтримка протидії Росії у США не зводиться лише до позиції чинного президента. Є ще Конгрес, де питання тиску на Москву має підтримку по обидва боки партійного спектра. І це важливий сигнал саме на перспективу. Тому що Трамп може змінювати тактику, відкладати рішення, використовувати санкції як інструмент переговорів. Але якщо Конгрес зберігає готовність підтримувати жорсткі економічні заходи проти Росії, для Кремля стає набагато складніше розраховувати на те, що зміна політичної ситуації у Вашингтоні автоматично означатиме послаблення американського тиску. Для України це, мабуть, і є головний результат. Ми отримуємо не гарантію конкретних дій Трампа, а значно ширшу політичну основу для збереження тиску на Росію незалежно від того, як саме розвиватиметься американська політика найближчими місяцями.

– На вимогу Трампа до тексту внесли положення щодо продовження санкцій проти цієї країни до 2031 року. Таким чином США фактично пов'язують Росію та Іран і намагаються одночасно тиснути на обидві країни?

– Я вважаю, що певний зв'язок між Іраном і Росією в цьому законі є. І це має сенс, тому що сьогодні для Сполучених Штатів, а точніше для президента Трампа, війна в Ірані є одним із ключових геополітичних питань. Коли Росію та Іран пов'язують в одному санкційному механізмі, це дає можливість використовувати проти них схожі інструменти тиску. Ми бачимо, що Іран і Росія співпрацюють у військовій сфері. Іран надає Росії військову допомогу, зокрема безпілотники та інші види озброєння. Тому логіка в тому, щоб створити механізм, який одночасно посилює тиск і на Росію, і на Іран. У цьому сенсі поява Ірану в законі є додатковим важелем для Сполучених Штатів.

– І на завершення – що буде далі? Які наступні кроки покажуть, чи готовий Вашингтон й справді застосовувати цей закон проти Росії?

– Спочатку, думаю, Трамп радше використовуватиме цей закон як аргумент для тиску на Путіна – щоб змусити Росію серйозніше поставитися до переговорів. Він може показувати Кремлю: у мене є закон, у мене є інструменти, і якщо ви не змінюєте свою позицію, ці інструменти будуть запущені. Якщо ж Трамп побачить, що Росія не змінює поведінку і продовжує затягувати переговори, тоді вже можна очікувати переходу до реального застосування окремих положень закону.

Я б насамперед звернув увагу на російський тіньовий флот. Тут, на мій погляд, найреальніше побачити перші конкретні дії. Якщо США почнуть масштабно блокувати судна, які перевозять російську нафту, це буде дуже чітким сигналом, що Вашингтон переходить від погроз до практичного тиску. А от щодо 100-відсоткових мит на товари з Китаю та Індії у мене поки є певні сумніви. Це дуже серйозний крок, який зачіпає вже не тільки Росію, а й відносини США з двома найбільшими економіками світу. Але цей варіант залишається на столі. І Трамп цілком може використовувати саму загрозу таких мит як важіль тиску на Пекін та Нью-Делі, щоб вони скорочували закупівлі російських енергоносіїв. Тому я очікую, що спочатку Вашингтон спробує використати закон як політичний важіль. Але якщо це не спрацює, тоді почнеться його практичне застосування.

Пропоную дивитися не на заяви, а на конкретні кроки. Чи почнуть блокувати російський тіньовий флот? Чи з'являться конкретні рішення щодо китайських та індійських товарів? Чи буде Трамп прив'язувати ці заходи до обсягів закупівлі російської нафти? Саме це покаже, чого насправді вартий цей закон. Він може залишитися сильним важелем для переговорів із Кремлем, а може стати початком реального економічного тиску на Росію. І я думаю, що найближчим часом ми побачимо, який із цих двох варіантів обере Трамп.