Відео дня
Рішення щодо створення міжнародного трибуналу проти Путіна матиме для диктатора тяжкі наслідки. Інтерв’ю з Мережком
Євросоюз оголосив, що експерти із 37 країн на зустрічі у Брюсселі погодили "правові засади для створення Спеціального трибуналу щодо злочину агресії проти України". За створення спеціального трибуналу щодо злочину агресії проти України виступала також британська лейбористська партія у своїй передвиборчій програмі, лідер якої Кір Стармер сьогодні очолює уряд Великої Британії.
Злочин агресії – окремий склад злочину, що полягає у розв'язанні агресивної війни проти іншої держави. На відміну від воєнних злочинів і злочинів проти людяності, злочин агресії можна закинути лише керівництву країни, яке ухвалювало рішення про напад на іншу країну. Виходить, що цей спецтрибунал – фактично трибунал проти особисто російського диктатора Путіна.
Що означає рішення ЄС щодо спецтрибуналу? Чи справді цей крок може бути дієвим способом тиску на Путіна? Яка ймовірність того, що російський диктатор колись-таки опиниться на лаві підсудних?
Своїми думками щодо цих та інших питань у ексклюзивному інтерв'ю OBOZ.UA поділився народний депутат України, голова парламентського Комітету з питань зовнішньої політики та міжпарламентського співробітництва Олександр Мережко.
– Маємо чергові кроки світової спільноти щодо того, аби російські воєнні злочинці отримали законне покарання. Так, ЄС оголосив, що експерти з майже 40 країн погодили "правові засади для створення спецтрибуналу щодо злочину агресії проти України". На ваш погляд, наскільки це насправді важливе рішення у контексті покарання РФ та її представників і чого можна чекати?
– Це надзвичайно важлива подія не тільки для України, але також для всього міжнародного співтовариства держав. Це дуже важлива подія навіть з погляду історії міжнародного права, тому що злочин агресії називають іноді матір'ю всіх злочинів. Чому? Тому що це, як знаєте, скринька Пандори. Коли держава-агресор вчиняє злочин агресії проти іншої держави, це відкриває багато інших злочинів – воєнні злочини, злочини проти людяності, іноді акти геноциду. Іншими словами, коли держава-агресор вчиняє злочин агресії проти іншої держави, наприклад, Росія, яка вчинила злочин агресії проти України, то тим самим вона вчинила цей злочин проти всього суспільства, міжнародної спільноти держав. І це злочин не тільки проти України, а проти кожної держави світу. І це треба враховувати. Тому створення спеціального міжнародного трибуналу зі злочину російської агресії проти України має величезне політичне, юридичне і моральне значення.
Водночас треба зазначити, що тут виникає дуже багато питань, тому що існують різні моделі насамперед. Ми бачимо, що тут за основу береться така модель, як створення міжнародного судового органу на основі міжнародної угоди між Україною та Радою Європи, наскільки я розумію. Я сподіваюся, що будуть використані такі моделі міжнародних судових установ, органів, як Нюрнберзький трибунал і Міжнародний кримінальний суд. Тобто досвід цих міжнародних інститутів буде ефективно використано, коли буде розроблюватися статут і регламент спеціального міжнародного трибуналу зі злочину агресії РФ.
Певні обриси цього міжнародного трибуналу вже є, ми можемо їх знайти, наприклад, у резолюції Парламентської асамблеї Ради Європи. Отже, приблизно ми знаємо, як це виглядатиме, які будуть основні параметри, але ще треба буде багато зробити для цього.
– Цей трибунал спрямований особисто проти Володимира Путіна як особи, яка очолює країну-агресора та відає накази чи маємо надію щодо притягнення до відповідальності усієї кремлівської верхівки?
– Я хочу нагадати, що коли ми говоримо про суб'єктний склад, тобто про те, хто є суб'єктом вчинення злочинної агресії, ми маємо пам'ятати, що тут є по суті два види суб'єктів. Насамперед це фізичні особи, які ухвалювали рішення про вчинення цього злочину, про збройний напад на Україну починаючи ще з 2014 року. Насамперед це особи починаючи з верховного головнокомандувача Російської Федерації Путіна, він є головним суб'єктом цього процесу, головним злочинцем, але не тільки.
Йдеться про коло осіб, які були причетні до схвалення цього рішення. Насамперед, я так розумію, йдеться про тих людей, які на момент схвалення рішення про повномасштабне вторгнення і рішення про вторгнення на територію України у 2014 році, наприклад, входили в Раду Національної безпеки Росії і таким чином були причетними до узаконення цього злочинного рішення. Але, окрім фізичних осіб, суб'єктами скоєння цього злочину є також і держава загалом – Росія, яка також буде нести міжнародну правову відповідальність. Тобто тут дві категорії суб'єктів цього злочину, і коли функціонуватиме цей міжнародний трибунал, то притягнути до відповідальності треба буде не лише фізичних осіб починаючи з Путіна, і тих осіб, які сприяли цьому, які схвалювали це рішення, але також і державу, Росію загалом.
Це означає, що треба буде повною мірою реалізувати міжнародну правову відповідальність Росії, вжити конкретних санкцій, заходів, притягнення до матеріальної відповідальності, сплату репарацій, наприклад, через спричинену цим злочином шкоду і так далі. Тобто маємо дуже багато різних і політичних, і правових наслідків.
– Ви вважаєте, що наслідки для російського диктатора і Росії загалом будуть? Тому що той-таки Міжнародний кримінальний суд видав ордер на арешт Путіна, він має певні обмеження щодо пересування світом, але все-таки цей крок виявився не настільки страшним для нього. Чи не буде щось подібне і з цим спецтрибуналом?
– Тут є декілька аспектів. Насамперед йдеться про звинувачення, ідентифікацію злочинців, осіб, які вчинили цей злочин, та вирок цього трибуналу. Передусім усі ці аспекти стосуватимуться особисто Путіна. Водночас, дійсно, існує проблема, як фізично притягнути його до відповідальності, як заарештувати. Але це вже друге питання, пов'язане з реалізацією, з імплементацією вироку цього трибуналу. Наскільки я розумію, на сьогодні йдеться про 40 держав, які готові долучитися до створення цього трибуналу, а також міжнародні організації. Це означає, що якщо буде вирок і, наприклад, Путін або інші злочинці можуть опинитися на території цих держав, то їхні представники, виконуючи вирок трибуналу, мають заарештувати Путіна і передати його фізично на лаву підсудних міжнародного трибуналу. Причому йдеться не тільки про Путіна, а і про інших злочинців з РФ, які вчинили злочин агресії.
Зрозуміло, що не всі держави світу долучаться до цього трибуналу. Але навіть і тут є шанс на реалізацію вироку суду, тому що є таке поняття, як універсальна юрисдикція. Суд певної держави, реалізуючи універсальну юрисдикцію, коли йдеться про воєнні злочини, злочин агресії, тобто про міжнародні злочини, може також заарештувати Путіна або інших злочинців і передати їх цьому трибуналу.
Я розумію, що міжнародне правосуддя відрізняється від національного та іноді потребує більшого часу. Але все одно уникнути відповідальності Путіну не вдасться. Тому що навіть створення цього трибуналу – це вже є величезним політичним, моральним, психологічним ударом по Путіну, по його позиціях у світі, по Росії загалом.
– Тепер щодо того, коли це може статися. Генеральний секретар Ради Європи Ален Берсе сподівається, що роботу над текстом щодо створення трибуналу буде завершено цього року. При цьому він зазначив, що для роботи трибуналу потрібна підтримка США та G7, без участі та допомоги яких трибунал ніколи не відбудеться. Зважаючи на ті відносини, які сьогодні президент США Дональд Трамп має із російським диктатором Путіним, наскільки ви оптимістично дивитесь на те, що США справді братимуть участь у цьому процесі? Уже, наприклад, маємо санкції з боку США щодо МКС.
– Я не зовсім погоджуюся з тезою, що без участі США створення цього трибуналу приречене на поразку. Насправді ні. Хоча дійсно, участь США із урахуванням того, що це велика країна, потужна та впливова, має велике значення. Але можна створювати цей трибунал навіть без участі Штатів. Я хочу нагадати історію створення Нюрнберзького трибуналу, який було створено на підставі міжнародного договору між чотирма державами. У нашому випадку на сьогоднішній день ми вже говоримо про 40 держав і декілька міжнародних організацій. Навіть з цього погляду вже можна створювати цей трибунал. Я сподіваюся, що вдасться переконати і Сполучені Штати, бо це важливо і для них. Якщо це вдасться зробити, то значно підвищуються шанси і можливості для імплементації вироку цього трибуналу.
– Є й інші думки щодо відносин із Росією. "Європі необхідно відновити відносини з Росією після закінчення бойових дій в Україні", – заявив міністр закордонних справ Іспанії Хосе Мануель Альбарес. Набагато голосніше про це говорять лідери Словаччини та Угорщини, до яких за результатами виборів у цьому році можуть долучитися ще кілька членів ЄС. Монолітність Європи у напрямі покарання Росії та Путіна під загрозою?
– Хочу зазначити, що на сьогодні більшість держав, які є членами Європейського Союзу, на боці жертви агресії, тобто України. Вони розуміють, наскільки важливо припинити війну та покарати агресора.
Це надзвичайно потрібно і це урок для всіх інших потенційних агресорів. І це такий стримувальний фактор для агресорів, які в майбутньому можуть думати про те, щоб вчинити за прикладом Росії. Але, правда, є і винятки. На мій погляд, ті політики, які мріють про повернення до дружніх відносин із РФ, діють лише з егоїстичних економічних, можливо, з політичних міркувань. Але не можна повертатись до нормальних відносин зі злочинною державою, з державою-терористом, яка вчинила злочин агресії. Це можна зробити тільки тоді, коли світ, Європа, повернеться до тієї ситуації, яка була до 2014 року. Коли буде відновлена територіальна цілісність України, коли відбудеться компенсація Україні як жертві агресії за шкоду, яка була вчинена Росією, а також коли будуть покарані злочинці, які вчинили всі ці злочини проти людяності. Тільки після цього, коли будуть виконані вимоги міжнародного права, можна взагалі ставити питання про повернення до, як це називають деякі політики, нормальних відносин з Росією. А до цього моменту це означає підігрувати агресору і діяти на користь злочинів. Що є дуже небезпечним.