Блог | Історія є надто трагічною, щоб вибирати з неї лише ті факти, які відповідають одній наративній версії
Будьте першими у курсі головного — підпишіться на Новини на OBOZ.UA у Google
Польсько-український мартиролог
Тут польський президент Дуда кинув українцям звинувачення в тому, що вони, бач, майже нічого не знають про "Волинську різню" та її символи. Тож не вдаючись в подробиці виникнення цього конфлікту та обопільних стратегій по "опануванню краєм" як УПА так і АК, про місцеві сутички та перманентні невеликі конфлікти, давайте пройдемо коротко по найбільш відомим знаковим (!), далеко не всім, місцям тої трагедії, незнання про яких українцями так хвилює польських речпосполитів:
Польський бік:
Паросля Перша (Parośla Pierwsza, тогочасний Сарненський повіт, тепер Володимирецька громада Вараського району Рівненської області), польська колонія, 26 садиб з 130 мешканцями. Атака 9 лютого 1943 р., нібито перша сотня УПА Григорія Перегіняка ("Довбешки-Коробки", загинув вже 22 лютого). Загін представлявся радянськими партизанами, пов’язав всіх поляків, а потім порубав сокирами і ножами від 149 до 173 мешканців села. Декількох сільчан-українців відпустили, саме через цю обставину була звинувачена в скоєному саме УПА (або загін Тараса Бульби-Боровця ОУН (М).
Нюанси: першоджерело версії про бійців УПА – спомини П. Вершигори, радянського партизана та письменника, всі інші свідчення після 80-х років, що можуть бути аберацією легенди про винуватців злочину.
Порицьк (Poryck, нині Павлівка, Володимирський район) 11 липня 1943 р. ("Кривава неділя"), під час атаки УПА (?), (чи ймовірно, сотнею "Довбуш" ОУН-Мельника, 20 бойовиків) на польські поселення, загін повстанців оточив місцевий католицький костел Святої Трійці. Напад відбувся безпосередньо під час святкової недільної меси та свята Петра і Павла. Костел закидано гранатами, розграбовано, підірвано та підпалено в ньому та навколо загинуло бл. 200 (або 222) поляків.
Нюанси: декілька ексгумацsй підтвердили масовий злочин, в селі в 2003 році президенти України Кучма та Польщі Кваснєвський відкрили меморіал "Пам'ять. Скорбота. Єднання".
Воля Островецька та Островки (Wola Ostrowiecka i Ostrówki) у Любомльському повіті. 30 серпня 1943 р. загони УПА під керівництвом Івана Климчака ("Лисого") одночасно оточили і провели масові вбивства в обох селах за активної участі українського населення навколішніх сіл. У Волі Островецькій загинуло 628 поляків, 7 євреїв, в Островках — 474 поляка.
Нюанси: акція була помстою на вбивства українців загонами АК в Моложеві (54 вбитих), Стрільцях (22 вбитих) і Тугані (6 вбитих). У 1990-х роках тут були проведені одні з перших офіційних ексгумацій, результати яких глибоко вплинули на формування сучасного польського наративу про Волинську трагедію.
Панська Долина (Pańska Dolina) (Дубенщина Волинського воєводства) польська колонія у 1943 році була однією з найпотужніших польських баз самооборони АК. В польському наративі це приклад стійкості та вдалої оборони від УПА та зразок подальшого повного нищення населеного пункту та пам’яті про нього.
Нюанси: на колонію періодично вели напади місцеві загони УПА з сотні "Гірняка" (22 червня та 14 липня 1943 р.). Але система ДОТів, бункерів та окопів навколо колонії не давала можливості провести генеральний наступ і великих боїв за фортецю не проводилось. НКВДисти звинувачували Омеляна Суничука в цих нападах, де вигадана міфічна цифра "знищених 3 000 поляків", чого ніколи не було. і саме через ці звинувачення виникла легенда про стійкість та жертовність. Колонія була евакуйована німцями, а порожнє село спалено. На сьогодні населеного пункту не існує, неподалік тепер село Надчичі.
Гута Степанська (Huta Stepańska) на Костопільщині було центром польської АК. У 16-19 липня 1943 р. село штурмували великі сили УПА-Північ (бл. 1000 бійців). Для польського наративу це приклад стійкої декількаденної героїчної оборони, що дав можливість евакуюватись від загрози знищення окремішним польським селам-колоніям Борек, Мельниця, Темне, Кам'янка, Ляди, Седлисько, Островки, Пересла, Живка, Гали, Шимоніско, Бжезіна, Ужані, Сошники, Тур і Виробки.
Нюанси: це був той випадок, коли при усвідомленні переваги сил УПА в протистоянні з АК та польськими колоністами на терені, вони не тільки прийняли рішення про системну евакуацію, але і звернулись по допомогу як до радянських партизанів, так і до німецьких військових частин. Тобто глуху оборону та констатацію стратегічної поразки в боротьбі за вплив на Волині поляки в наративі перетворили на приклад стійкості (ну прям як московити про Севастополь). В результаті боїв та штурмів поляків-колоністів було евакуйовано (німці евакуйованих відправили прямиком на роботу до Німеччини), а бійці УПА захопили у німців містечка Костополь та Степань.
Пшебраже (Ківерцівський район, Przebraża - Преображенське, тепер Гайове Луцького району), великий осередок польської оборони АК, що витримав облогу підрозділів УПА в липні та серпні 1943 р. завдяки організованій співпраці з радянськими партизанами, та наявності у оборонців осередка артилерії, дзотів та мінних полів. Польсько-радянська фортеця утримувала оборону до січня 1944 р. до підходу радянського фронту.
Нюанси: фортеця Пшебраже відзначилась не тільки стійкою обороною та тісною співпрацею з комуністичними партизанами, але і організацією декількох каральних вилазок проти навколішніх українських сіл із вбитими українцями.
Гута Пеняцька (Huta Pieniacka) Бродівський район, Львівщина, 28 лютого 1944 р. село було оточене підрозділами 4-го охоронного полку Ваффен-СС дивізії "Галичина" та загонами сотні УПА "Сіроманці" під командуванням Дмитра Карпенка (Яструба) та спалене. Загинуло 550 селян (за польськими даними 868 осіб, але поіменно відомо 400 жертв).
Нюанси: село було потужною базою для діяльності як АК (загін "Кедив" 100 бійців під командуванням Казимира Войцеховського "Сатира"), так і базою диверсійної групи НКВС "Переможний" Дмитра Медведєва та Ніколая Кузнєцова і партизанського загону Бориса Крутікова (в 200 бійців). Рішення про "пацифікацію" села було прийняте на рівні Львівської комендатури після катувань та страти двох солдат охоронного полку, що були надіслані в село для розвідки. Знаменно те, що перед розправою над селом і радянські і польські партизани встигли його покинути, залишивши село беззахисним. Спалене село було зрівняно з землею.
Підкамінь (Podkamień), Золочівський район Львівської області, 12-16 березня 1944 р,, вбивство поляків, які переховувалися у місцевому домініканському монастирі. Вбито від 150, 250, 400 до 1000 поляків за різними оповідями.
Нюанси: в той монастир і в містечко евакуювались до 2 000 поляків з Волині, що мали зброю, яку відмовлялись віддавати місцево розташованому 4-му охоронному полку Ваффен-СС дивізії "Галичина". Або усуси, або загони під командуванням М. Скорупського "Макса" у взаємодії штурмували монастир та роззброїли польський осередок, що загрожував ударом в спину усусам, що на фронті тоді протистояли наступу Червоної Армії. Через близкість фронту ні точного перебігу подій, ні кількості жертв встановити майже неможливо, що дає простір для антиукраїнської пропаганди.
Паликорови (Palikrowy): 12 березня 1944 р. масова страта 365 поляків тими ж підрозділами 4-го охоронного полку Ваффен-СС дивізії "Галичина" та загонами УПА під командою Макса Скорупського біженців з Волині.
Нюанси: вкрай міфічна цифра загиблих (365) взята з місцевого хреста над могилою (без проведення ексгумації) та відсутність причин (в селі не було озброєних поляків) для цих вбивств перетворює подію або в приклад невмотивованої загальної озлобленості проти поляків, або в приклад цілеспрямованої радянської та зрештою польської антиукраїнської пропаганди.
Український бік:
Красний Сад (Горохівський район Волинської області): 19 квітня 1943 р. німецька та польська поліція повністю знищили це українське село, вбивши 104 мирних жителі.
Нюанси: знищення села було відповіддю на перехід української допоміжної поліції на сторону УПА, в результаті чого німецькій окупаційній адміністрації довелось створювати заново допоміжну поліцію з поляків, які і взяли участь в цій каральній акції, перевершивши в "помсті" німців. Тут треба звернути увагу на те, що ці події масового вбивства відбулись ще до повноцінного розгортання Волинського протистояння, що заперечує польську тезу про "українську ініціативу" в польсько-українській війні.
Пискоровичі (Piskorowice Підкарпатського воєводства, Польща), в ніч з 17 квітня на 18 квітня 1945 р. озброєні польські підрозділи з відділу Народного Військового З'єднання під керівництвом Юзефа Задзерського (псевдо "Волиняк") розстріляли в приміщенні школи майже 200 (за українськими джерелами – 358) українців села та навколишніх сіл, які під конвоєм декількох вояків Червоної Армії очікували тут транспорту для депортації в Україну.
Нюанси: злочин був скоєний за осередок в селі ОУН та за вибір переселення до України замість переселятись на захід Польщі на німецькі землі.
Павлокома (Pawłokoma, Підкарпатського воєводства, Польща), 1-3 березня 1945 р. відділом АК під керівництвом поручника Юзефа Бісса (пол. Józef Biss) "Вацлав" було вчинено масове вбивство селян – 366 жертв.
Нюанси: після рішення про передачу цих земель з-під влади радянської окупаційної до Польщі почались процеси розмежування впливів між загонами НКВД, відділами УПА та загонами АК. В цьому хаосі було здійснено декілька вбивств польських активістів з неадекватною на них реакцією відділа АК в вигляді масових вбивств в українському селі. Ексгумації жертв розправи в Павлокомах досі в Польщі не проведено, тому кількість жертв досі оціночна.
Гораєць (Gorajec Підкарпатського воєводства, Польща) вбивства скоєні 2-м окремим оперативним батальйоном Внутрішніх Військ Польщі (пол. Korpus Bezpieczeństwa Wewnętrznego, KBW) разом з ополченцями під командуванням підполковника Станіслава Шопінського 6 квітня 1945 р. – 198 селян. Метою "пацифікації" було залякування населення окремішних українських сіл для переселення українців на захід Польщі.
Нюанси: вибір села був обумовлений тим, що воно активно підтримувало УПА, з нього було мобілізовано сотню "Залізняка" під командуванням Івана Шпонтака, а після каральної акції сотня розрослась до відомого куріня "Месники", який активно протидіяв переселенню українців з Закерзоння на захід Польщі в рамках операції "Вісла".
Березка (Brzuska Підкарпатського воєводства, Польща) масове вбивство здійснене 11 квітня 1945 р. підрозділами АК (ймовірно, з Львівської округи АК), Батальйонів хлопських та селянами-поляками з навколишніх сіл.
Нюанси: Вбивства 180 селян були просто актом "пацифікації" села, яке було відоме підтримкою УПА в минулому. Тут в 1944 році базувався легендарний курінь "Сироманці" під командою "Яструба". Під час екзекуції в селі ніяких формувань УПА не було вже майже рік.
Бахів (Bachów Підкарпатського воєводства, Польща) вбивства були здійснені 11 квітня 1945 р. підрозділами АК (ймовірно, з Львівської округи АК), Батальйонів хлопських та селянами-поляками з навколишніх сіл.
Нюанси: Вбивства 90 селян зразу після рішення про передачу цих земель Польщі були таким чином механічною "відплатою" українцям Закерзоння за крах сподівань про приєднання до нововідновленої Речі Посполитої земель Волині та Галичини. Село в глибокому тилу Волинського протистояння таким чином "розплатилось" за поразку АК на Волині. Примітно, що учасником цього масового вбивства був ксьондз-помічник із села Бабичі Францішек Журавскі.
Малковичі (Małkowice, Підкарпатського воєводства, Польща) в ніч з 17 на 18 квітня 1945 р. група польських шовіністів з села Орли (командир – Роман Кісєль "Семп") напала на село і замордувала щонайменше 138 українців. Документально встановлені прізвища 133 вбитих українців. Ті, хто вцілів тоді, в подальшій операції "Вісла" були депортовані.
Нюанси: вбивства та розграбування села вчинили самопроголошені "патріоти" сусідніх сіл, що просто вирішили розібратись з українськими селянами кардинально. На відміну від вбивств в Горайцях, про яке в Польщі доволі відомо, але подія ця списується на "ексцеси комуністичного режиму", вбивства в Малковичах майже не відомі, ніяких ексгумацій не проведено і ніякої меморіалізації трагедії не відбулось через повну заміну місцевого населення прийшлими поляками. Список жертв, виготовлений на табличці у Львові, встановлений в селі 1996 році приватно.
Тут представлені далеко-далеко не всі локації тієї страхітливой війни, де один-одного по-звірячому вбивали вчорашні сусіди. Місць, де жертв налічувалося менше 50 забитих людей на село, тисячі. Але цей невеличкий список створений, щоб показати, що українці не забули, і знають не тільки самі голі факти, але і обставини тієї війни.
Так, та війна була жахлива. Але вона відбувалась за логікою війни, і тих жорстокостей, які притаманні війні, і йшла за право репрезентувати на цих землях свою націю, свій етнос.
Неправомірно звужувати події цієї війни лише "Волинським протистоянням". На Волині і в Галичині польські осадники були переможені з великими для них втратами, натомість вони "відповіли" розгромом українства на Закерзонні з болючими втратами для України.
Тож ніхто нікому не "винен". І тепер справа в обопільній меморіалізації їхніх і наших втрат і в обопільному припиненні "злої пам'яті" про колишню криваву ворожнечу.
