Блог | Європа проти Орбана і Фіцо. Що означають дії та заяви прем’єрів Угорщини і Словаччини?
Останній самміт Європейського cоюзу продемонстрував, наскільки серйозними є розбіжності між, з одного боку, переважною більшістю країн ЄС, і з іншого – Угорщиною та Словаччиною.
Оглядачі й раніше казали, що після перемоги партії Роберта Фіцо на парламентських виборах у Словаччині новий очільник словацького уряду стане ревним союзником Віктора Орбана. Але Фіцо, як це й було під час його попередньої каденції, виступає навіть з більш жорсткими заявами, ніж його угорський колега.
Тільки перший саміт ЄС – і словацький премʼєр вже встиг повідомити, що його країна проти військової допомоги Україні й що Україна це найкорумпованіша країна світу. Дивно чути це від політика, який позбувся влади саме внаслідок корупційного звинувачення й не був заарештований тільки тому, що для відповідного рішення не вистачило голосів у парламенті. Але цинізм Роберта Фіцо – це його, можна сказати, фірмовий політичний стиль.
Орбан, який напередодні саміту Європейського союзу зустрічався у Пекіні із російськім президентом Володимиром Путіним, також не збирався виправдовуватися за цей вчинок, який викликав справжнє несприйняття на Заході. Навпаки, угорський премʼєр атакував колег, підкреслював, що Угорщина виступає за мир на відміну від інших країн Європейського союзу, й саме така політика обумовлює його контакти із Путіним.
Якраз цими днями уряд Орбана продемонстрував, що буде продовжуватиме політику контакту з диктатурами – коли очільник угорського зовнішньополітичного відомства Петер Сіярто злітав до Мінська й зустрівся із Олександром Лукашенком. Але цього разу не мовчали самі європейські лідери. Були й публічні заяви щодо неприпустимості контактів із російським президентом, і кулуарна критика, про яку розповіла естонська премʼєрка Кая Каллас.
Власні інтереси, а не інтереси Путіна
І тут треба зрозуміти, що і для Орбана, і для Фіцо така критика вже сама по собі є певною загрозою. Угорський премʼєр може скільки завгодно порівнювати членство Угорщини в ЄС із радянською окупацією, але в реальності він прекрасно розуміє, наскільки важливим є для його країни членство в ЄС. І Фіцо це розуміє.
Тому, звичайно, обидва премʼєри будуть виступати з жорсткими заявами й навіть намагатися блокувати певні рішення, але в результаті все одно погоджуватимуться із поглядом більшості. Непоганим прикладом стало рішення про можливу передачу Україні доходів від російських активів, заморожених у Європі.
Це серйозний удар по російських економічних інтересах, можливо навіть перший крок до конфіскації російських активів, які перебувають на Заході. І ніякої інформації про те, що Орбан і Фіцо були проти цих домовленостей, немає. Тому що, як і всі класичні популісти, угорський і словацький премʼєри захищають насамперед власні інтереси, а не інтереси Путіна.
Свої звʼязки з Росією вони насамперед використовують. І їхнім європейським колегам треба докласти зусиль, щоб це ставлення до політики не далося взнаки на європейській єдності.
