Блог | Протест без наслідків чи протест без майбутнього: показові історії російських бунтарів
Будьте першими у курсі головного — підпишіться на Новини на OBOZ.UA у Google
Головна тема сьогоднішньої розмови – рідкісна тема в наших бесідах: мирний протест у Росії, його доля. У новій ролі хлопчика з казки Андерсена вирішив виступити дуже симпатичний 26-річний актор Олексій Єрмущик. Не знаю, де ставиться наголос, це зазвичай авторська історія: Єрмущик, Єрмущик – неважливо. Він грає в театрі Безрукова і записав звернення до Путіна – виступив у модному жанрі. Це справді така роль знаменитого хлопчика в казці Андерсена "Нове вбрання короля".
Цей молодий актор звернувся до Путіна, заявив, що Путін не його президент, а Крим взагалі не наш. Я зараз процитую кілька слів – напевно, більшість із вас, дорогі друзі, бачили це звернення. Але там було три звернення, про що я за хвилину розповім.
У першому зверненні він сказав, що Путін не є його президентом: "Я не хочу, щоб ви були моїм президентом ніколи в житті. Мені 25 років. Я не знаю жодної людини, мого однолітка, яка б вас не боялася і яка б хотіла, щоб ви були моїм президентом". Далі він каже, що ніхто з тих, кого він знає, кого він бачив в інтернеті, так не думає. "Один Shaman проти всіх іноагентів". "Я не хочу, щоб ви були моїм президентом". "Розпустіть весь уряд". "Я не хочу дивитися ваше телебачення". "Я хочу слухати свої пісні". "Не хочу користуватися "ВКонтакте". Я хочу користуватися Instagram, бо він кращий".
Але це ще не все. Його переглянув мільйон людей, було багато коментарів. Коротше кажучи, актор отримав свою хвилину слави. Але буквально через кілька годин Олексій Єрмущик випустив ще одне відео, вже дещо іншої тональності. У захопленому тоні він сказав, що перебуває в шоці від кількості переглядів. І пояснив, що поспілкувався зі своєю мамою, яка сказала йому, що він нічого не розуміє, що Путін багато зробив, і зачитала йому коментарі людей, які їй сподобалися. А це були коментарі з протилежної сторони.
Так, він уперше побачив людей, які займають протилежну позицію. Сказав, що вони дуже добрі, він просто натхнений, і далі заявив: "Я просто обожнюю цей народ, я вже й уряд люблю, я вже й Володимира Володимировича якось, розумієте, поважаю. Ось є справді люди, які його якось підтримують". Ну а про своє перше відео сказав: "Я взагалі просто хочу поговорити". Просто поговорити. І додав, що пишається тим, що народився в цій країні.
А ще через деякий час він опублікував дуже коротке відео з метро. Ось що там сказано: "Мені пишуть у коментарях щось на кшталт "тупо й дурно" та всяке таке. Звісно, це тупо й дурне. Адже я це зробив на сонному, з пом’ятим обличчям, не готуючи текст. А як ви хотіли? Тупо й дурне – це й є життя". Ось такі три відео. Ось така зміна позиції.
У нас є ще один сюжет щодо мирного протесту в Росії, тому підсумок підведемо трохи пізніше, буквально за короткий час. А зараз я хочу сказати, що ось ці три заяви – начебто антипутінські, чи що: спочатку Вікторія Боня, потім ось цей дивний чоловік на ім’я Олександр Лунін, і тепер цей актор, що грає в постановках за мотивами казок Г. Андерсена, у ролі хлопчика з казки – Олексій Єрмущик.
Що об’єднує всі ці три звернення? Вони дуже різні. Це дуже своєрідний соціальний зріз. У першому випадку це був голос гламурної частини населення Росії. У другому випадку – нібито голос від імені армії, хоча навряд чи Олександр Лунін представляє якусь армію. І третій – від молоді, від молодої творчої інтелігенції: Олексій Єрмущик. Така, я б навіть сказав, гарна картинка вистави. Люди нібито представляють дуже різні зрізи суспільства.
Що їх об’єднує? Відкат назад. Вікторія Боня після свого дуже гучного виступу злилася в екстазі з Соловйовим. І злиття в екстазі було з приводу спільної любові до Путіна. Тобто вони ніби злилися в екстазі з приводу спільної любові до Путіна.
З Олександром Луніним взагалі була дуже кумедна історія. Після того, як його затримали, він вийшов радісний, і, загалом, усе закінчилося благополучно: він був дуже веселий, більше не хоче йти до Путіна, більше не погрожує тим, що військові повернуть зброю на Кремль. Коротше кажучи, дуже швидко виправився, став на правильний шлях. Мабуть, став більше пити. І, наскільки я розумію, у нього тепер усе добре.
Так, я пропустив ще один такий голос протесту – це Ілля Ремесло. Наскільки я розумію, Ілля Ремесло повернувся, судячи з усього, до... Тут я не можу сказати, куди саме він повернувся: чи то до в’язниці, чи то до психіатричної лікарні. Але, коротко кажучи, там ситуація дуже проста: людина явно нездорова.
Ну і ось Олексій Єрмущик – четвертий голос антипутінського протесту. Тепер він поважає Путіна. Тобто насправді з кожним із цих людей, які протестують проти Путіна, ретельно попрацювали. І тепер хтось любить Путіна, хтось поважає, а когось будуть лікувати. Ось така історія мирного протесту проти Путіна. Не всім дано бути Скобовим, що я можу сказати.
І ще про один мирний протест – давній і досить наполегливий. Я маю на увазі партію "Яблуко". Тут я мушу сказати, що на цьому виборчому заході, який відбудеться у вересні в Росії і який через непорозуміння називають виборами, намічається дуже цікавий, я б сказав, навіть кумедний експеримент. Кремль явно вирішив пограти в яблучко. Центральна виборча комісія зареєструвала список партії "Яблуко" на ці так звані вибори.
Що цікаво: голова партії Микола Рибаков звернувся до міста та світу з такою заявою. Цитую: "У громадян Росії вперше за останні п’ять років з’явилася реальна можливість проголосувати за мир і свободу. Законним і безпечним способом виступити за угоду про припинення вогню". Це представник партії "Яблуко" Рибаков.
У чому, на мій погляд, полягає гра в яблучко, у яку чомусь вирішив пограти Кремль? Справа в тому, що ніхто з відомих – принаймні, відомих мені людей; я ще не переглядав список за прізвищами, можливо, хтось із відомих там залишився, – так ось, ніхто з хоча б якось відомих людей у "Яблуці" не братиме участі в цьому виборчому заході. Сам Рибаков, голова партії, позбавлений права брати участь у виборах – наскільки я розумію, через статус іноземного агента або звинувачення в екстремізмі. Загалом, у виборах він брати участь не буде. Шлосберг перебуває у в’язниці. Круглов теж. Це колишній керівник московського відділення, і я точно знаю, що він був керівником фракції "Яблуко" в Московській міській думі. Він теж перебуває в ув’язненні. Григорій Явлінський розсудливо не йде на цей виборчий захід.
Фактично виходить так, що Кремль гратиме в "яблучко" не з партією "Яблуко", а з якимось залишком. І ось у чому полягає експеримент. До речі, цікавий соціологічний експеримент. Ми, звичайно, ніколи не дізнаємося, скільки насправді проголосувало. Але я сподіваюся, що прихильники "Яблука" якось простежать за тим, що відбуватиметься біля урн. Дуже цікаво, скільки людей насправді проголосує за цей залишок. Ну, це я не в образу партії "Яблуко", до якої я ставлюся дуже скептично. Але тим не менше, навіщо ж принижувати? Це справді залишок. "Яблуко" без Шлосберга, без Рибакова, без Явлінського, без Круглова.
Я не знаю, на мою думку, Вишневський у Петербурзі теж не бере участі. Так, і, до речі, петербурзьке "Яблуко", на мою думку, взагалі не зареєстрували. Принаймні, минулого року це була найсильніша "Яблучна" організація, яка в тій чи іншій мірі користувалася підтримкою, займалася правозахисною діяльністю. У петербурзькій Законодавчій асамблеї була ціла "Яблучна" фракція. Ну, їх не пустили.
Тож подивимося. Дуже цікавий експеримент: наскільки все-таки сильні настрої голосувати за будь-кого, незалежно від особи, хто виступає проти війни. "Яблуко" цілком відверто виступає за припинення війни. Це буде, мабуть, єдина партія, яка на цих виборах намагатиметься зібрати антивоєнні голоси. Цікаво.
