Блог | Вибори без вибору, суперечки про порожнечу
Будьте першими у курсі головного — підпишіться на Новини на OBOZ.UA у Google
Напередодні чергових "виборів" у мережі знову розгораються звичні дискусії про "розумне голосування". Одні вважають цю тактику дієвим інструментом політичної боротьби, інші критикують її як неефективну та потенційно шкідливу.
Однак прихильники та критики "розумного голосування" одностайні в головному: 20 вересня не відбудуться вибори. Суперечка точиться лише щодо того, як ставитися до чергової імітації виборчого процесу. Навколо питання "йти чи не йти?" і ламаються всі списи.
Про те, що російські "вибори" мають керований характер, було відомо задовго до сьогоднішнього дня. Достатньо згадати вибори мера Москви 2013 року. Олексій Навальний зміг взяти участь у цій кампанії лише після того, як Кремль погодив його кандидатуру. Для проходження муніципального фільтра Навальний отримав необхідні підписи від депутатів системних партій, зокрема "Єдиної Росії". Уже тоді було очевидно, що доступ до виборів визначається не формальними, законними процедурами, а рішенням адміністрації президента.
У 2026 році ситуація виглядає ще більш однозначною. Партія "Яблуко", яка йшла на вибори під гаслом "За мир і свободу! За життя без страху!", не мала жодних шансів потрапити до підсумкового бюлетеня. Сам факт присутності на виборах політичної сили, яка виступає проти війни та пропонує альтернативний порядок денний, порушував би ретельно підтримувану видимість суспільного консенсусу. Кожен голос, відданий за таку партію, став би не просто електоральним вибором, а публічним свідченням існування в суспільстві іншої позиції.
Усі партії, представлені в Державній думі, вбудовані у владну вертикаль і діють у межах правил, встановлених Путіним. КПРФ, ЛДПР, "Справедлива Росія" та "Нові люди" підтримують рішення влади, голосують за законопроекти, ініційовані Адміністрацією президента, і не пропонують реальної політичної альтернативи. Це стосується й війни проти України: з цього питання між парламентськими партіями немає принципових розбіжностей. Більше того, риторика системної "опозиції" нерідко виявляється жорсткішою й агресивнішою, ніж заяви представників "Єдиної Росії".
У цих умовах залишається абсолютно незрозумілим, яким чином перерозподіл голосів між путінськими партіями, допущеними до участі у "виборах", може змінити політичний курс країни або суттєво послабити режим.
Разом із тим аргумент противників "УГ" про те, що явка громадянина на виборчу дільницю автоматично підвищує легітимність влади, видається сумнівним. Якщо путінський режим давно є злочинним, а вибори в сучасній Росії перетворилися на фікцію, то участь у цьому імітаційному заході сама по собі абсолютно нічого не змінює. Тому участь чи неучасть окремих груп виборців не має істотного впливу на підсумкову політичну картину.
Так, після "виборів" усі путінські партії оголосять, що попри всі "розбіжності" їх об’єднує головне: підтримка президента та СВО. Отримані голоси будуть представлені як черговий мандат довіри Путіну та схвалення політики, яку він проводить.
Звісно, прихильникам "розумного голосування" буде неприємно спостерігати, як їхні бюлетені перетворюють на черговий доказ "всенародної підтримки" злочинного режиму та війни. Однак навряд чи це стане для них одкровенням: саме так влада чинила завжди.
Особливо радує, що у 2026 році УГ стало безпечнішим, оскільки організатори відмовилися від колишньої практики масового збору особистих даних. Отже, зникає один із головних ризиків минулих кампаній ФБК. У минулі роки бази прихильників ставали об’єктом витоків інформації й фактично потрапляли до російської влади, створюючи додаткові загрози для конкретних громадян. У нинішньому форматі такий ризик значною мірою усунуто, тому важко стверджувати, що проєкт здатний заподіяти комусь шкоду.
ФБК знову повертає тему "розумного голосування" у центр суспільної дискусії, а опозиційні сили вкотре витрачають час, енергію та ресурси на обговорення стратегії, яка не має практичного значення. У підсумку "розумне голосування" не здатне змінити ситуацію ані на краще, ані на гірше. Тому нескінченні дискусії навколо цієї ідеї давно втратили будь-який сенс.
Можливо, настав час визнати очевидне і припинити обговорювати ініціативу, яка не має реального політичного змісту.
Розмови про те, йти чи не йти на "вибори" без вибору, лише відволікають увагу від справді важливих питань, що стоять перед російською опозицією: як покінчити з путінським режимом і зупинити війну.
