Поява кольорового телебачення в СРСР відбувалася значно повільніше, ніж у США та країнах Західної Європи. Радянська промисловість довго не могла перейти до технологій, які вже стали стандартом у світі.

Відео дня

У СРСР спочатку зробили ставку на простіші конструкції, які можна було швидше запустити у виробництво, навіть якщо вони поступалися західним аналогам. OBOZ.UA розповідає, чому радянські люди довго дивилися чорно-біле зображення та коли нарешті з’явилося кольорове телебачення.

У США та Європі кольорові телевізори стали стандартом ще наприкінці 1950-х–на початку 1960-х років. Поки на Заході вже масово випускали моделі з дельта-кінескопами, у Радянському Союзі довго не могли налагодити виробництво таких складних систем. Причина полягала не лише в загальному технічному відставанні, а й у виборі стандарту мовлення, слабшій елементній базі та проблемах із точністю виробництва. У підсумку радянська промисловість зробила ставку на простіші рішення.

У СРСР масовий перехід до таких кінескопів відбувся наприкінці 1970-х–на початку 1980-х.

Однією з причин став вибір французької системи SECAM, яку в СРСР офіційно запровадили з 1 жовтня 1967 року. Вона не визначала прямо тип кінескопа, але в поєднанні з радянською елементною базою ускладнювала стабільну передачу кольору. Через це інженерам доводилося шукати компроміс між технічною складністю і можливістю серійного випуску.

Перші радянські кольорові телевізори, "Радуга", "Рубін", "Темп" та інші, використовували так звані "райдужні" кінескопи. Таку конструкцію було легше освоїти в серійному виробництві. Дельта-кінескопи, які вже стали світовим стандартом, вимагали набагато вищої точності складання, кращих матеріалів і складнішого обладнання, чого радянська промисловість тоді забезпечити не могла.

Спроби налагодити випуск дельта-кінескопів у 1960-х роках наштовхнулися на серйозні труднощі. Виникали проблеми зі зведенням променів, спотворенням кольору і стабільністю зображення. До того ж важливі технології західних компаній залишалися закритими і не передавалися СРСР.

Саме тому влада й промисловість обрали простіший шлях: спочатку створити хоч якийсь масовий кольоровий телевізор, а вже потім поступово вдосконалювати конструкцію.

Лише наприкінці 1970-х – на початку 1980-х років, після накопичення досвіду і часткового оновлення виробництва, в СРСР почався перехід на дельта-кінескопи. Саме вони лягли в основу більш масових моделей 1980-х років: "Горизонт", "Рубін", "Електрон", "Вітязь".

Втім, навіть тоді відставання не зникло. У той час, коли СРСР лише освоював дельта-кінескопи, у Японії та США вже розвивали новіші технології, зокрема Sony Trinitron. Тож проблема полягала в тому, що радянська техніка постійно наздоганяла Захід, але рідко встигала зрівнятися з ним за якістю і рівнем рішень.

OBOZ.UA пропонує дізнатися, чому в СРСР господарське мило зберігали в холодильнику.

Підписуйтесь на канали OBOZ.UA в Telegram і Viber, щоб бути в курсі останніх подій.