Блог | Героїзм не може бути безстроковим
У сучасному світі людина прагне безпеки та розвитку. Концепція держави, що перебуває у стані перманентної війни без кінцевої мети для окремого бійця і його родини, виглядає архаїчно та жахливо.
Якщо служба не має чітких термінів, після яких людина отримує гарантовану "бронь" від подальшої мобілізації, то така система, як би боляче це не звучало, починає нагадувати рабство.
Так, рабство з відпустками, з преміями та формою, але все ж таки примусове утримання життя людини в межах однієї структури без права на вихід.
Давайте будемо чесними: якби у лютому 2022 року добровольці знали, що вони йдуть в армію "до останнього дня" (свого чи війни – без різниці), левова частка з них відчула б значно більше вагань і далеко не всі б залишились в тих чергах. Тоді людей вів порив захистити свій дім, з вірою в те, що це надзвичайне зусилля на певний час.
Але героїзм не може бути безстроковим. Відсутність чіткої відповіді на питання: "Коли я повернуся до родини назавжди?" – це один з головних бар'єрів для тих, хто міг би прийти в армію зараз.
Анонсовані нові типи контрактів часто лише замилюють цю проблему, не даючи фінальної дати "дембеля".
Ми маємо дати собі відповідь на філософське запитання: ми будуємо сучасну демократію чи перетворюємося на Спарту? Вища ціль громадянина – служіння державі в походах, чи держава – це сервіс, який має забезпечувати право людини на життя, свободу та щастя?
Якщо ми обираємо шлях мілітарного полісу, де людина належить державі, то про це треба говорити відкрито. Можливо, тоді треба змінювати Конституцію, бо чинна стверджує, що найвищою цінністю є людина.
Українцям потрібне розуміння перспективи. Ті, хто відвоював два, три, чотири роки і більше, мають право на власне життя. Чіткі терміни служби після яких він має/здобуває право на власне життя.
Тільки тоді, коли держава почне бачити в військовому особистість із власними планами на майбутнє, а не просто "одиницю особового складу", ми зможемо побудувати справді професійну та вмотивовану систему оборони.
Чи готова сучасна держава, а головне влада, до такої чесності? Читаючи проекти змін в контрактах – у мене виникають великі сумніви.
P.S. Знищення загрожує всім, але на обороні беззмінно стоять лише "обрані". За 4 роки повномасштабки держава не спромоглась забезпечити мобілізацію всіх ресурсів і справедливість. Проблема не в тих, хто вже воює, а в тих, хто ухиляється. А вирішення покладають знову тих, хто вже воює, бо контракти стосуються саме їх. Напрям прикладення зусиль тупий і популістичний, як і все зараз в нашій державі, що виходить з владних кабінетів.
