УкраїнськаУКР
EnglishENG
PolskiPOL
русскийРУС

Засновник гуманістичної психології Абрахам Маслоу: культовий вчений з українським корінням

Засновник гуманістичної психології Абрахам Маслоу: культовий вчений з українським корінням

Абрахам Маслоу – один із найвпливовіших психологів ХХ століття, дослідження якого започаткували сучасний рух гуманістичної – позитивної – психології, яка без його робіт виглядала недосконалою. Більше того, Маслоу здійснив справжню революцію в психології, зробивши предметом вивчення не психічно хворих, як це було до нього, а здорових людей, вивчаючи їхні бажання, прагнення та мотивацію. Він хотів дізнатися, що таке психічне здоров'я людей і які внутрішні ресурси вони мають.

Примхи мами Рози

Абрахам Гарольд Маслоу народився 1 квітня 1908 року в нью-йоркському Брукліні в сім'ї емігрантів з Києва, звідки вони – як і багато хто в той час – втекли на інший берег Атлантики в пошуках кращої долі для себе та своїх дітей, яких у сім'ї було семеро. Своєю пристрастю до психології майбутній учений завдячує матері, Розі Шиловській, яка мала поганий, запальний і неврівноважений характер, доводила всю сім'ю до сказу. Прикмети та забобони, в які вона вірила, здавалися маленькому Абрахаму смішними та нелогічними, про що він постійно говорив матері. Роза сердилася, але потім таки визнавала правоту старшого сина. Вона, наприклад, не дозволяла Абрахаму переступати через ноги молодшого брата, тому що вважала, що він перестане рости, і залазити до будинку через вікно – на її думку, це обов'язково вело до сліпоти. Абрахам на зло робив те, що йому забороняли, але оскільки нічого з того, чого боялася Роза, не відбувалося – брат виріс, а сам Абрахам не осліп – вона поступово здавала свої позиції.

Дитинство у бібліотеці

Щодо самого Абрахама, то йому було дуже цікаво, звідки беруться такі забобони, а головне, чому вони так сильно вкорінюються у свідомість людей, передаючись з покоління в покоління. Відповіді на багато, якщо не на всі свої запитання хлопчик знаходив у книгах, тому він буквально прописався в бібліотеці, розташованій неподалік від будинку. Там він годинами читав, забившись у куточок, щоб якнайменше траплятися на очі оточуючим. Крім прагнення отримати знання, у його потягу до самотності і усамітнення була ще одна причина: у Абрахама не було друзів. Хлопчик мав типову єврейську зовнішність, що посилювалося маленьким зростом, скромністю і сором'язливістю, тому однокласники дражнили і глузували з нього. За спогадами самого Маслоу, він почував себе як єдиний темношкірий у класі, де навчаються лише білі. Не любив він перебувати і в будинку, де мати з батьком постійно лаялися один з одним, створюючи нестерпну атмосферу для дітей – наодинці з книгами хлопчику було і спокійніше, і цікавіше.

З юристів – у психологи

Батько Абрахама, який працював бондарем, мріяв про те, щоб його старший син отримав шановну та інтелігентну професію – став юристом. Під його тиском молодик, закінчивши школу, вступив до юридичного коледжу, але через пів року кинув його: предмети, які там викладали, не викликали в нього зовсім ніякого інтересу. А ось в Університеті Вісконсіна, куди він вступив, щоб вивчати цікаву для нього філософію, в якій молодий чоловік, втім, швидко розчарувався, а потім психологію, справи у майбутнього вченого пішли набагато веселіше.

У своєму осягненні цієї науки Маслоу пройшов кілька етапів: займався біхевіоризмом (напрямом психології, що вивчає поведінку людей і тварин шляхом систематичного підходу – спостереження та його аналізу), займався гештальт-психологією, а з початком Другої світової війни у його роботах почала звучати тема відсутності порозуміння між людьми з різних боків фронту, яке, на його думку, сприяло б встановленню миру в усьому світі. Вступивши на факультет психології Бруклінського коледжу, Маслоу дослужився до голови факультету Університету Брандейса в Уолтемі, перебуваючи на цій посаді до 1961 року, після чого став постійним науковим співробітником Інституту Лафліна в Каліфорнії. Він також був співзасновником двох видань – Журналу гуманістичної психології та Журналу трансперсональної психології, які й сьогодні є часто цитованими та вельми поважними у науковому середовищі.

Ієрархія потреб

В історію психології Маслоу увійшов як автор викладеної ним у його роботі "Мотивація та особистість" так званої Піраміди потреб – популярної моделі ієрархії, згідно з якою у всіх людей існують потреби, що відповідають кільком основним сферам – від простих і земних до піднесених. На нижньому щаблі знаходяться фізіологічні потреби, за ним йдуть: потреба в безпеці, любові та приналежності близькій людині, у повазі та шануванні, у пізнанні навколишнього світу, а також естетичні потреби та потреби в самореалізації.

Засновник гуманістичної психології Абрахам Маслоу: культовий вчений з українським корінням

Спочатку вчений стверджував, що всі вони вибудовані в строгому порядку, і вищі – потреба в самореалізації та розкритті свого потенціалу – стають актуальними тільки після того, як будуть задоволені нижні, базові: у харчуванні, теплі, відпочинку. Однак згодом вчений вніс зміни до своєї теорії, визнавши, що порядок ієрархії не такий суворий, як він вважав спочатку, навпаки, він є гнучким і залежить як від зовнішніх обставин, так і від внутрішніх якостей самої людини. Він також зауважив, що поведінка кожного з нас багато мотивована, тобто одночасно спрямована на задоволення не однієї, а відразу кількох потреб. До того ж до піраміди можна додати когнітивні та трансцендентальні потреби, що виражаються у містичних, естетичних та сексуальних переживаннях. Наукові дослідження також показали, що вони діють незалежно одна від одної: навіть якщо основні потреби людини не задоволені, вона все одно може намагатися задовольнити їх на інших рівнях: так художник, який не продав за все життя жодної своєї картини (згідно з легендою, йдеться про Ван Гога) і вів дуже скромний спосіб життя, не переставав їх писати, хоча міг би заробити набагато більше, займайся він іншою діяльністю.

Роль теорії у формуванні системи освіти

Теорія Маслоу зіграла велику роль у формуванні системи освіти – вона дозволила максимізувати ефективність навчальних програм. Принципи піраміди стали пріоритетними при їх складанні, щоб учні могли повністю реалізувати свій потенціал – турбота про це має покладатися на шкільну адміністрацію та вчителів. Так, велике значення мало приділятися харчуванню: якщо дитина приходить до школи не поснідавши, вона думатиме не стільки про навчання, скільки про їжу. Навчальні заклади мали подбати – і подбали – про організацію харчування, щоб школярі могли повноцінно та ефективно навчатися.

1 % мешканців Землі

Маслоу вважав, що людей, які можуть досягти найвищого рівня його піраміди, тобто повністю реалізувати свій потенціал, на Землі вкрай мало – лише 1 % від загальної кількості її населення. Серед тих, кому це вдалося, він називав Авраама Лінкольна, Альберта Ейнштейна, Альберта Швейцера, Олдоса Хакслі, Баруха Спінозу, Елеонору Рузвельт, Джейн Аддамс, Томаса Джефферсона, Вільяма Джеймса. Вчений писав, що для самореалізації людині потрібно безліч різноманітних якостей, які одночасно мають рідкісні представники роду людського: чесність, простота, доброта, справедливість, доброзичливість, індивідуальність, унікальність та багато інших.

Кохання та смерть

Про особисте життя Маслоу відомо мало. Дружиною психолога стала його двоюрідна сестра Берта Гудман, в яку він був таємно закоханий з дитинства, але, незважаючи на те, що батьки обох схвалювали їхній союз, він довго не наважувався зробити їй пропозицію. Берта та Абрахам по-справжньому любили один одного та прожили разом 42 роки.

Видатний учений з українським корінням Абрахам Маслоу раптово помер 8 червня 1970 року в Менло-Парку, штат Каліфорнія, від серцевого нападу – йому було лише 62 роки. Його раптова смерть стала великим ударом для рідних – дружини та дочок: Абрахам ніколи не хворів і ні на що не скаржився, особливо на серце.