Зараз здаються безглуздими: модні звички часів СРСР

Дивлячись на старі фотографії часів СРСР, ми часто дивуємось – чому люди вдягнені у настільки некрасиві речі? Відповідь на це питання банальна: у всьому винуватий був дефіцит, який стосувався також одягу та взуття. Він змушував радянських людей виробляти дуже дивні звички щодо формування гардеробу.

Відео дня

Речі не носили і не насолоджувались ними – їх берегли і за ними доглядали. А практичність ставили вище за красу. OBOZ.UA згадує модні звички радянських часів, які зараз здаються абсолютно безглуздими.

Не викидати, а лагодити

Мистецтво штопання в СРСР досягло неймовірних висот. Шкарпетки натягували на електричну лампочку і зашивали п’ятки доти, доки від оригінального виробу не лишалося й половини. Штани перетворювали на шорти, пальто "перелицьовували" (розпорювали та зшивали навиворіт чистішою стороною), а комірці сорочок перешивали іншим боком. Викидати річ вважалося марнотратством, яке межувало з гріхом.

Зберігати гарний одяг на "особливий" день

Найкращі сукні, імпортні сорочки та якісні туфлі могли роками лежати в шафі, загорнуті в газету чи пересипані нафталіном від молі. Їх берегли для весіль, ювілеїв чи походів у театр, які ставалися вкрай рідко. Якщо ставались взагалі. В результаті люди все життя ходили в обносках, тоді як "святковий" одяг просто старів, виходив із моди, псувався або ставав замалим, так і не дочекавшись свого ідеального виходу.

Носити запрані та заношені речі

У часи постійного дефіциту одяг мав служити десятиліттями, тому втрата кольору чи поява ковтунців нікого не лякала. Речі носили доти, доки тканина не починала буквально розлазитися під пальцями. Лиск на ліктях піджаків чи розтягнуті коліна на трикотажних штанах нікого не дивували – вони були свого роду нормою. Замінити стару річ часто було фізично неможливо через порожні прилавки, тому люди ходили в тому, що мали.

Зберігати, поки не згодиться

Накопичення лахміття в СРСР було не дивацтвом, а дієвою стратегією виживання. Тому будь-який клаптик красивої тканини, відірваний ґудзик чи навіть стара блискавка відправлялися в стратегічні запаси. Люди роками зберігали мішки зі старим шматтям, вірячи, що з цього колись можна буде пошити ковдру, використати для латання або розпустити на нитки для в’язання. Шафи забивалися мотлохом, який створював ілюзію багатства, хоча насправді лише захаращував простір.

Думати, що чим більше речей, тим краще

Не маючи можливості зібрати продуманий капсульний гардероб, люди прагнули просто володіти речами. Якщо в магазин "викидали" дефіцитні кофтинки, їх купували по кілька штук однакового фасону – про запас. Кількість одягу в шафі була мірилом успіху та безпеки: якщо у тебе багато речей, ти "підготовлений" до будь-яких криз, навіть якщо ці речі ніяк не поєднуються між собою і виглядають безглуздо.

Залишати зіпсований одяг для дому

Домашній гардероб фактично складався з "відходів" вихідного образу. Одяг із безнадійними плямами, дірками під пахвами чи розтягнутим горлом автоматично переходив у категорію домашнього. Вважалося, що перед рідними не треба виглядати красиво, головне – щоб було зручно доїдати вчорашній суп чи мити підлогу. Це формувало стійку звичку виглядати вдома занедбано, що часто переносилося і на самосприйняття.

Страх виділятися

Принцип "бути як усі" був головним модним орієнтиром радянських людей. Виглядати надто яскраво чи оригінально було небезпечно – це могло викликати осуд сусідів, стати причиною догани на роботі або прискіпливої уваги з боку міліції. Люди підсвідомо обирали непомітні сірі, коричневі та чорні кольори, щоб не привертати зайвої уваги та не здаватися "вискочкою", який вважає себе кращим за інших.

Купувати речі не за розміром

Коли в магазинах з’являлось щось хоч трохи пристойне, розмір покупки відходив на другий план. Туфлі на два розміри більші "лікували" ватою в носиках, а завеликі штани просто нещадно затягували ременем, створюючи комічні складки. В кращому разі речі перешивали з різним ступенем акуратності. Люди пристосовували одяг, який вдалося "дістати", бо наступного шансу купити взуття чи пальто могло не випадати ще кілька років.

Заборона сексуальності

Радянська мода була підкреслено асексуальною. Одяг мав бути функціональним, скромним і "робочим". Будь-який натяк на підкреслення фігури, коротку спідницю чи глибоке декольте таврувався як вульгарність або "західний вплив". Жінки приховували обриси тіла за безформними піджаками та важкими спідницями міді, щоб не виглядати "легковажно" в очах колективу.

Установка "головне — щоб було чисто і попрасовано"

Оскільки стильного одягу не було, єдиним доступним способом продемонструвати "культурність" ставала гіпертрофована охайність. Нещадно прасували все: від бавовняних трусів до важких штор. Вважалося, що людина в старій, але ідеально накрохмаленій та випрасуваній сорочці заслуговує на повагу, тоді як зім’ята річ була ознакою морального занепаду та "нехлюйства".

Раніше OBOZ.UA розповідав, які речі родом із СРСР зараз повернулися у моду.

Підписуйтесь на канали OBOZ.UA в Telegram і Viber, щоб бути в курсі останніх подій.