Сьогодні автомобіль – це засіб пересування, догляд за яким відбувається за цілком зрозумілими схемами і в рутинному режимі. Але все було геть не так в часи СРСР.

Відео дня

Дефіцит запчастин, відсутність хоч якогось сервісу, недосконала конструкція вітчизняних моделей і недорозвиненість інфраструктури змушували автовласників формувати звички, за які зараз можуть навіть оштрафувати. Радянські водії жартували, що день продажу авто є не меншим святом, ніж день його покупки після величезної черги. OBOZ.UA розповідає, про побут тогочасних водіїв, який зараз може здаватися сюжетом із фільму про виживання в постапокаліпсисі.

Самостійний ремонт у дворі

У радянські часи професійних автосервісів (СТО) було критично мало, а потрапити туди "з вулиці" вважалося чимось із розряду фантастики. Через це кожен власник "Жигулів" чи "Москвича" автоматично ставав механіком-самоучкою, який міг перебрати двигун прямо на траві під під’їздом. Вихідні дні чоловіки проводили не з родинами, а в гаражних кооперативах або у дворі під капотом, бо довірити машину комусь іншому було дорого. А запчастини для самостійного ремонту доводилося вимінювати через знайомих. Інструменти возили з собою цілими валізами, адже впевненості, що ти доїдеш з пункту А в пункт Б без поломки, не було ніколи.

Миття машини власноруч

Ще менше, ніж автосервісів, у Союзі було мийок – їх попросту не існувало. Тому ритуал "купання" залізного коня зазвичай проходив на берегах найближчих водойм або просто у дворі з відром. Кузов обмивали водою з річки чи з крану, обтирали його старими ганчірками з домашнього текстилю і терли кузов до блиску під палючим сонцем. При цьому нікого не бентежило, що залишки мастила та брудна піна стікають прямо в ґрунт чи воду, адже це вважалося нормою господарського підходу. Вимита до скрипу машина була предметом гордості, тому на цей процес не шкодували цілого недільного ранку.

Консервація авто на зиму

Оскільки автомобіль був не просто транспортом, а розкішшю, на яку збирали гроші десятиліттями, його намагалися зберегти для нащадків у будь-який спосіб. З приходом перших холодів багато водіїв "консервували" авто: ставили його на дерев’яні колодки в гаражі, щоб зняти навантаження з підвіски та гуми. Акумулятор обов’язково заносили в квартиру і зберігали під ліжком або в коморі, а кузов щедро змащували антикорозійними сумішами, що мали специфічний стійкий запах. Усю зиму власник міг ходити в гараж просто "провідати" свого улюбленця, поки той чекав на весняне потепління. Після такої зимівлі було дуже непросто повернути авто на дорогу – воно потребувало значної уваги і доволі часто ламалось.

Відсутність пасків безпеки

Культура безпеки в СРСР була в зародковому стані, і паски часто сприймалися як прикре непорозуміння, що тільки заважає керувати. Багато хто щиро вірив у міф, що при аварії краще вилетіти через лобове скло, ніж бути "прив’язаним" до крісла, яке може загорітися. Паски або закидали за спинки сидінь, або просто не використовували, вважаючи це виявом боягузтва чи недосвідченості. Про дитячі крісла тоді взагалі не чули: немовлят перевозили просто в люльках від візочків або навіть на руках у матері на передньому пасажирському місці. Зараз за таке легко можна отримати чималий штраф.

Гальмівна рідина у фарах

Цей дивний "тюнінг" був спробою боротися з неякісним виготовленням деталей, адже герметичність фар того часу залишала бажати кращого. Водії помічали, що відбивачі швидко іржавіють через конденсат, і вигадали заливати всередину трохи гальмівної рідини, яка нібито мала вбирати вологу. Фари з червоною рідиною на дні стали справжнім символом епохи, хоча насправді це тільки псувало світловий потік і з часом руйнувало дзеркальне покриття. Проте мода на "кольорові очі" була настільки масовою, що таку картину можна було побачити чи не в кожному другому дворі.

Раніше OBOZ.UA розповідав, чому в часи СРСР посвідчення водія могло не діяти в іншому місті.

Підписуйтесь на канали OBOZ.UA в Telegram і Viber, щоб бути в курсі останніх подій.