Відео дня
З них тікали, не оглядаючись: забуті міста СРСР
Забуті міста колишнього СРСР — це не просто точки на старих мапах, а мовчазні свідки драматичних сторінок історії. Колись вони жили повним життям: тут працювали заводи й шахти, лунали дитячі голоси, будували плани на майбутнє.
Та раптові катастрофи, техногенні аварії або війни змусили людей покидати домівки назавжди. Евакуація часто відбувалася поспіхом, із надією швидко повернутися. Проте для більшості мешканців ці міста так і залишилися лише спогадом. Сьогодні вони змушують замислитися над крихкістю цивілізації та відповідальністю людини за власні рішення.
Покинуті міста СРСР об’єднує спільна риса — вони стали жертвами обставин, які людина не змогла або не захотіла передбачити. Їхні порожні вулиці та руїни нагадують про наслідки техногенних катастроф, стихійних лих і воєн. Вони зберігають пам’ять про тих, хто змушений був тікати, не озираючись. І водночас слугують застереженням: прогрес і сила без відповідальності можуть мати незворотні наслідки.
Прип’ять
Місто, зупинене атомною катастрофою
Прип’ять стала найвідомішим містом-привидом у світі після аварії на Чорнобильській АЕС 26 квітня 1986 року. Молоде й перспективне місто атомників було евакуйоване лише через добу після вибуху, коли радіоактивна хмара вже накрила регіон. Люди залишали квартири, речі та документи, сподіваючись на швидке повернення, яке так і не відбулося. Із 30-кілометрової зони відчуження вивезли понад 160 тисяч осіб, а для них збудували новий Славутич. Сьогодні Прип’ять повільно поглинає природа, а сам простір став символом ціни технологічних помилок і небезпеки, яку вони несуть.
Нєфтєгорськ
Місто, стерте землетрусом
Сахалінський Нефтегорськ у травні 1995 року в одну мить перестав існувати. Потужний землетрус, якого тут не очікували, зруйнував майже всі будівлі, поховавши під завалами дві третини населення. Загинули понад дві тисячі людей, серед яких були й учорашні школярі. Рятувальні роботи ускладнювалися масштабом трагедії та суворими умовами, а місто вирішили не відновлювати. Нині на його місці — лише меморіал і тиша, що нагадує про крихкість людського життя перед силами природи.
Селище Промислове за Полярним колом
Місто – жертва занепаду шахтарської епохи
Історія воркутинського селища Промисловий є типовою для багатьох шахтарських міст пізнього СРСР. У 1970-х воно процвітало, мало клуби, магазини та стабільну роботу. Проте економічна криза 1990-х, страйки й аварії на шахтах поставили на ньому хрест. Серія трагедій, зокрема вибух і пожежа наприкінці 1990-х, забрала десятки життів. До середини 2000-х селище повністю розселили, а заполярна природа почала стирати сліди людської присутності.
Агдам
Місто, зруйноване війною
Азербайджанський Агдам колись був великим культурним і промисловим центром із давньою історією. Збройний конфлікт за Нагірний Карабах у 1990-х роках перетворив його на суцільні руїни. Після масованих обстрілів уціліла лише стара мечеть XIX століття, а мешканці змушені були залишити місто. Протягом багатьох років Агдам залишався символом болю й спустошення, демонструючи, як війна здатна стерти цілі міські світи.
Кадикчан
"Долина смерті" Колими
Кадикчан, заснований як вугільний форпост на Колимі, мав важке минуле, пов’язане з табірною системою ГУЛАГу. Попри це, десятиліттями він забезпечував регіон вугіллям і мав постійне населення. Вибух на шахті в середині 1990-х років став переломним моментом: влада відключила комунікації, змушуючи людей виїжджати. Останні мешканці протрималися ще кілька років, опалюючи домівки підручними засобами. Сьогодні Кадикчан — класичне місто-привид із закинутими квартирами, де час ніби зупинився.
OBOZ.UA пропонує дізнатися про те, які міста в Радянському Союзі будували з нуля.
Підписуйтесь на канали OBOZ.UA в Telegram і Viber, щоб бути в курсі останніх подій.