Які іграшки часів СРСР не можна вішати на ялинку: вони смертельно небезпечні

Як би ми не боролися із ностальгією за часами СРСР, у певні моменти для деяких людей доторкнутись до свого радянського минулого буває важливо. Як, наприклад, під час святкування Нового року, коли люди старшого покоління воліють прикрашати ялинку вінтажними іграшками.

Відео дня

І, в цілому, нічого особливо поганого у тому, щоби повісити на дерево кульки чи фігурки сніговичків зі свого дитинства нема. Проте, як з’ясував OBOZ.UA, деякі ялинкові прикраси радянського виробництва можуть становити справжню небезпеку. Розповідаємо, як їх розпізнати і як діяти, якщо ви виявили такий предмет у себе вдома.

Небезпечне сяйво

Походять небезпечні іграшки із 1950-х років, коли в СРСР тривав бум захоплення радіоактивністю. Тоді здатність деяких речовин світитись викликала захоплення. Тому ідея покривати ялинкові прикраси фарбою із солями радію-226 здавалась чудовою, адже такі кульки світились у темряві самі по собі і створювали святковий настрій.

Сьогодні такий декор наводить на фахівців та й на тих, хто просто добре вчив фізику у школі, справжній жах. Перевищення природного радіаційного фону поруч із такими прикрасами може сягати від ста до тисячі разів.

Як радій в СРСР потрапив на святкову ялинку

В середині минулого століття радянські вчені ще не до кінця усвідомлювали всієї небезпеки радіоактивного випромінювання. Радій здавався "чарівним елементом", який активно використовували у військовій техніці, годинниковій промисловості і, як не дивно, у виробництві ялинкових прикрас.

Принцип роботи полягав у тому, що альфа-частинки від розпаду радію-226 викликали світіння кристалів сульфіду цинку. Розписана такою сумішшю іграшка сама по собі світилась у темряві зеленуватим або червонувато-помаранчевим світлом. Вигляд це справді мало дуже ефектний. Проте повільно отруювало приміщення, де стояла прикрашена ялинка, і нищило здоров’я людей. При цьому заводи не шкодували радіоактивної речовини для створення фарби. Тому потужність випромінювання від деяких іграшок могла досягати десятків мілірентген на годину.

Весь світ уже знав про небезпеку

Коли в СРСР повним ходом йшло запровадження радію в побутові предмети, весь світ уже знав про його небезпеку. У США історія фарб з елементом, що світиться, сягала 1920-х років. Такою сумішшю, зокрема, розписували циферблати годинників. Дівчата, які працювали на виробництві таких хронометрів, облизували пензлики під час роботи, щоб отримувати від них тонші та точніші лінії. А деякі заради забави фарбували собі "чарівною" фарбою зуби. Результат був катастрофічним: у робітниць руйнувалися щелепи, випадали зуби, а кістки ставали крихкими. Це захворювання отримало назву "радієва щелепа". Близько чотирьох тисяч осіб постраждали, а багато хто загинув від онкологічних захворювань.

У СРСР ця інформація, ймовірно, або ігнорувалася, або була невідома. Тому фарби, що світяться, продовжували застосовувати аж до 1960-х років. При цьому годинники та прилади мали хоч якийсь захист (скло чи корпус), тоді як ялинкові іграшки містили радіоактивний елемент просто на своїй поверхні – його можна було навіть торкнутися руками.

Чому радянські ялинкові прикраси з радієм досі небезпечні

Можна подумати, що, раз із часу виготовлення небезпечних прикрас пройшло понад пів століття, вони могли би втратити свої загрозливі властивості. Однак це не так. Навіть зараз вони несуть потрійну загрозу здоров'ю:

• гамма-випромінювання – цей тип радіоактивних променів впливає на організм навіть на відстані, а потужність дози від деяких іграшок все ще перевищує 10 000 мікрорентген на годину, що у сотні разів вище за допустиму норму;
• осипання фарби – фарба на старих іграшках не була захищена покриттям і з часом почала злущуватись, якщо зараз взяти таку іграшку в руки, її частинки опиняться на шкірі, у повітрі, на предметах навколо, їх можна легко вдихнути;
• утворення радону – під час розпаду радій-226 перетворюється радіоактивний газ без кольору та запаху радон-222, він непомітно накопичується у непровітрюваних приміщеннях, отруюючи повітря, а на додачу в ланцюжку розпаду радію присутній ще й полоній-210.

Як розпізнати небезпечну іграшку

Хоча ймовірність знайти радіоактивну іграшку у скрині зі старими прикрасами невелика, вона не дорівнює нулю. Особливо якщо у вас є спадок саме з 1950-х років. Перевірте прикраси на такі ознаки:

• вік – небезпечні іграшки випускалися переважно в середині минулого століття;
• жовто-зелена фарба – саме такий колір мала світломаса постійної дії;
• світіння в темряві – якщо стара іграшка досі випромінює зеленувате чи червонувате світло, це серйозний привід для занепокоєння.

Навіть якщо світіння вже згасло, небезпека не зникає. Тому єдиний надійний спосіб перевірки вінтажних радянських іграшок – це побутовий дозиметр. Якщо показання приладу різко зростають, від іграшки краще позбутися.

Що робити із загрозливою знахідкою

Якщо ви виявили підозрілу іграшку або не маєте змоги перевірити прикраси дозиметром, дійте. Але проявляйте при цьому пильність та обережність.

• Покладіть підозрілі предмети у щільний поліетиленовий пакет і приберіть їх подалі від житлових приміщень.
• В жодному разі не розбивайте іграшки, оскільки уламки та пил лише збільшать зараження.
• Не викидайте їх у звичайне сміття. В ідеалі потрібно зв'язатися з місцевими службами, які займаються утилізацією радіоактивних відходів.
• Ретельно вимийте руки з милом, якщо тримали іграшки, і протріть вологою ганчіркою місце, де вони лежали. Ганчірку після цього краще викинути.
• Найголовніше — добре провітрити приміщення, щоб позбутися можливого скупчення радону.

Ностальгія за радянським дитинством – цілком зрозуміле почуття. Але ризикувати власним здоров’ям і здоров’ям своїх близьких заради неї не варто. Радіація діє непомітно, а наслідки можуть проявитися через роки, тому краще, щоб на ялинці сяяли сучасні та безпечні іграшки, а не радіоактивні артефакти епохи мирного атома.

Раніше OBOZ.UA розповідав, чому в СРСР ненавиділи Різдво.

Підписуйтесь на канали OBOZ.UA в Telegram і Viber, щоб бути в курсі останніх подій.