Блог | "Як ви тут живете?" або Про меншовартість українців за кордоном
Будьте першими у курсі головного — підпишіться на Новини на OBOZ.UA у Google
"Як ви тут живете?"
Фраза, після якої хочеться відповісти в стилі алкаша з будинку напроти. Використовуючи багатство мови, з душею.
Не знаю чому, але в моїй стрічці кілька останніх тижнів вилазять пости й відео, головний сенс яких виглядає наступним чином.
"Приїхала у відпустку. У Львові витрачаю стільки ж грошей, як і в Америці. Як тут люди живуть?"
Оскільки в Америці я також жила, мені відверто смішно від цих коментарів. США – країна, з якої Голлівуд та вміла пропаганда зробили рай на землі. Насправді – навпаки. Принаймні особисто для мене. Вже вибачайте фанати цієї країни. Але притомна людина розуміє, львівські ціни на оренду, продукти, сферу краси й квитки на різноманітні заходи дивно порівнювати з американськими.
"Ось в Іспанії прибиральниця із зарплатнею у 1300 євро може дозволити собі орендувати будиночок під Барселоною, купити автомобіль і взагалі це дуже почьотна работа".
Це я не видумую. Є баришня, яка постійно ділиться своїми враженнями про те, як прекрасно бути прибиральницею в Іспанії. Не знаю як у Барселоні, звісно, але у Валенсії цих грошей вистачить на оренду кімнати, харчі, оплату мобільного й транспорту. Може ще разік на педикюрчик за 35 євро вистачить сходити.
"Нєт, ми своєго будущего уже в Українє не відім. Будем здесь адаптіроваться".
Це моє любіме) Мене щиро дивує, коли закордоном чую, як українці обсирають країну, в якій жили всього кілька років тому. Особливо неприємно, коли ці розмови ведуться з іноземцями. Миттю Оксанка з села під Кропивницьким стає такою вже європейською панянкою, що пальцем в ср*ці не нащупаєш. Як на мене, то саме так і виглядає меншовартість. Коли свого не знаєш і не хочеш знати, а в чуже вчепився, бо "якось оно прєстріжнєй".
Поки писала цей текст в стрічці з’явилось новеньке: "Я в Португалії, можу щось собі позволити, те що не позволяла в Україні… я говорю тільки за себе".
Баришня розповідає про те, як тепер може їздити загорЯти на океан. А коли жила в Україні, не могла на море в Одесу з’їздити. Господи, як це все розвидіти?
Скажіть, вам у стрічці подібне вилазить (іншого слова не підберу) час від часу? Чи це тільки мене Бог наказав за мій довгий язик?
Не знаю шо там з будущім, але у мене гарний букет з маминого саду. Оце справжня розкіш)
Важливо: думка редакції може відрізнятися від авторської. Редакція сайту не відповідає за зміст блогів, але прагне публікувати різні погляди. Детальніше про редакційну політику OBOZ.UA – запосиланням...