Відео дня
Без русизмів і кальки з канцеляризмів: який новий проєкт правопису української мови готує Рада та що не так із попереднім
У Верховній Раді до кінця 2025 року має бути розглянуто проєкт правопису української мови за новими стандартами. Це пообіцяв голова парламенту Руслан Стефанчук. Тут треба зазначити, що ще в червні 2019 року було ухвалено стандарти української мови, які остаточно набули чинності (після п'ятирічного перехідного періоду адаптації) у травні минулого року.
І ось – знову. Через півтора року заговорили про правопис за новими стандартами. Для чого вони необхідні і що не так зі стандартами, які несподівано стали "старими", розповідає OBOZ.UA.
Реформа була "косметичною"
Голова Верховної Ради наголосив на необхідності оновлення мовних стандартів у нормативних актах. За його словами, у багатьох законодавчих документах усе ще наявні русизми, кальки з канцеляризмів і лексика, що не відповідає сучасній українській мові.
"Узагалі проєкт – не зовсім про правопис. Це ширша історія про застосування державної мови в діяльності органів державної влади і про стандарти, яких усі мають дотримуватися у цьому застосуванні. Тому це процес, який ми запустили і будемо рухати далі", – говорить OBOZ.UA голова комітету Верховної Ради з питань гуманітарної та інформаційної політики Микита Потураєв.
Але тут постає резонне запитання: невже за п'ять років законодавчі документи не можна було привести у відповідність до нових норм? Виявляється, не можна. Тому що ці норми мають "косметичний" характер.
"Реформу почали готувати ще 2014 року, п'ять років працювала комісія (у складі якої, на жаль, практично не було філологів і лінгвістів), п'ять років – перехідний період. А результат фактично нульовий. Так, запровадили фемінітиви, прессекретар тепер пишеться разом, російські прізвища, які в мові оригіналу закінчуються на -ой, пишемо з м'яким знаком: Донський, Трубецький. Але Лев Толстой – виняток. Але все це – не норми правопису, це більше стосується розмовних форм мови, мови вулиці. Питання словотворення так і не були вирішені, у нас фактично так і залишилися російська граматика, правопис. Просто українськими літерами. Суцільні кацапізми", – говорить OBOZ.UA мовознавець, доцент кафедри українознавства філософського факультету ХНУ Микола Зубков.
Головне – політична воля
Ось, за словами експерта, деякі типові помилки у сучасному українському словотворенні:
– Посвідчувати – дія. Посвідчення – процес, а не документ. Правильно – посвідка.
– Оголошення – це процес, результат правильно – оголоска.
– Ми говоримо нотаріус. Але правильно – нотар. Ми ж не говоримо лікаріус, перукаріус і так далі.
– Аравійське море. Але в тих краях живуть араби, а не арави. І чому ми в одному випадку говоримо рабин, а в іншому – ребе?
"І таких прикладів – маса. Проблема саме у словотворенні, у граматиці. У 1928 році було розроблено так званий "Харківський правопис". Особисто я, до речі, віддаю перевагу його називати "Соборний правопис" – так, документ було підписано в Харкові, але в його розробці брали участь фахівці з Галичини (тоді – Польща), Чехії, Канади, інших країн. У 1933 році цей правопис було заборонено і знищено. Він правильний і логічний, досі актуальний на 90%. Минуло все-таки понад 90 років, мова – це живий організм, вона змінюється", – каже Микола Зубков.
До речі, Руслан Стефанчук заявив, що у 2026 році почнеться нова ера українського шрифтоутворення.
"Але це не має жодного стосунку до правопису, який до пуття так і не розроблено. Це огранювання. Але при цьому це розробки, новий дизайн, хтось гроші заробить і відмиє... А від розв'язання реальної проблеми увага буде відвернута", – вважає український мовознавець.
На його думку, якщо влада по-справжньому візьметься за розроблення правильного правопису української мови, то на все піде максимум рік. І окремо застосування державної мови в законодавчих документах не знадобиться – все утвориться само собою. І українська мова буде чіткою, актуальною і конкурентоспроможною не тільки в юридичній сфері (чомусь Руслан Стефанчук наголошує саме на сфері юридичній).
"Ось був великий Мустафа Кемаль – Ататюрк, батько тюрків. Перший президент Туреччини. До нього країна говорила і писала арабською. Ататюрк провів реформу – при ньому було введено тюркську граматику, розроблено свій алфавіт. Уся реформа зайняла кілька років. Тож у нас головне – політична воля", – резюмує Микола Зубков.