Відео дня
Трагедія Бабиного Яру: хронологія і факти про страшний злочин
Бабин Яр – урочище на північно-західній околиці Києва, яке стало некрополем. Тут у вересні 1941 року за два дні було розстріляно майже 34 тисячі євреїв. Упродовж наступних двох років урочище стало братською могилою для понад 100 тисяч людей – євреїв, ромів, військовополонених, членів ОУН, пацієнтів психіатричної лікарні та навіть порушників комендантської години.
Трагедія Бабиного Яру стала одним із найстрашніших злочинів Другої світової війни. У День пам’яті OBOZ.UA розповідає про хронологію подій.
Війська вермахту увійшли до Києва 19 вересня 1941 року. Уже наступного дня в Бабиному Яру відбулися перші розстріли військовополонених. Вибухи та пожежі на Хрещатику, спричинені радянською диверсією 24 вересня, нацисти використали як привід для масового винищення єврейського населення, звинувативши у диверсії саме його.
28 вересня з’явилися накази для всіх євреїв зібратися в зазначеному місці.
29 вересня "дорога смерті" пролягла від Лук’янівської площі через єврейське кладовище, далі – на вулицю Кагатну (нині – Сім’ї Хохлових), потім по Лагерній (нині – Дорогожицькій). Людей примушували знімати одяг і коштовності, а тоді розстрілювали пострілом у потилицю. Лише за два дні було вбито понад 33 тисячі осіб.
Розстріли тривали безперервно.
Перший етап охоплює осінь 1941-го – весну 1942 року: щодня у Яру знищували євреїв та полонених. Взимку 1941–1942 років на тому місці загинули члени Організації українських націоналістів.
Наступний період – з кінця зими 1942-го до серпня 1943-го. Розстрілювали членів підпілля, українських націоналістів, ромів, пацієнтів лікарні імені Павлова. У цей час діяв Сирецький концтабір, в’язні якого також ставали жертвами.
Заключний етап розпочався восени 1943-го, коли нацисти намагалися замести сліди. В’язнів Сирецького концтабору примушували викопувати тіла, будувати печі з надгробків і спалювати тисячі останків. У ніч на 29 вересня 1943 року частина цих в’язнів зуміла втекти, і саме їхні свідчення зберегли історію цього злочину.
Розстріли здійснювала зондеркоманда 4а під керівництвом штандартенфюрера СС Пауля Блобеля. Допомогу їй надавали підрозділи айнзатцгрупи С, поліція безпеки, поліцейські батальйони та так звана допоміжна поліція. Саме ці структури брали участь у масових убивствах євреїв по всій Україні – у Львові, Рівному, Житомирі, Одесі, Кам’янці-Подільському, Харкові.
Загалом у Києві під час окупації загинуло понад 100 тисяч людей. Цей злочин став частиною Голокосту в Україні, де було знищено близько півтора мільйона євреїв.
У радянський час трагедію намагалися приховати. У документах не згадувалася національна належність жертв, а сам яр планували забудувати. Попри це, пам’ять про злочин жила в усних свідченнях, літературі та мистецтві. Лише після розпаду СРСР почалося повне осмислення трагедії.
Особливе місце в історії займають Праведники – люди, які, ризикуючи життям, рятували євреїв. На сьогодні відомі імена понад 2600 українців, які отримали звання "Праведник народів світу". Їхній подвиг нагадує, що навіть у часи терору людина здатна чинити опір злу.
OBOZ.UA також публікував страшні спогади тих, хто вижив у Бабиному Яру.
Підписуйтесь на канали OBOZ.UA в Telegram і Viber, щоб бути в курсі останніх подій.