УкраїнськаУКР
русскийРУС

"Родина знову разом": історія оборонця Маріуполя Івана Мікули

Власна квартира на Київщині дала родині можливість знову бути разом і почати будувати подальші плани
Google Subscribe

Будьте першими у курсі головного — підпишіться на Новини на OBOZ.UA у Google

Підписатися

Оборонець Маріуполя, нацгвардієць Іван Мікула пройшов важкі бої за місто, поранення, втрату ока та десять місяців російського полону. У межах "Серця Азовсталі", проєкту Ріната Ахметова, захисник отримав комплексну підтримку, зокрема власну квартиру на Київщині.

До повномасштабного вторгнення Іван 19 років працював машиністом на Маріупольському металургійному комбінаті імені Ілліча. У 2019 році він вирішив стати на захист України та приєднався до лав Національної гвардії.Початок повномасштабної війни Іван зустрів у рідному Маріуполі. Під час оборони міста захисник отримав тяжке поранення та втратив око. 16 травня 2022 року за наказом вищого керівництва він разом з іншими оборонцями вийшов із "Азовсталі" в полон.

Перші чотири з половиною місяці Іван провів в Оленівці. Згодом його перевели до Воронезької області Росії, де захисник пережив знущання та голод. За десять місяців неволі він втратив 20 кілограмів. Після обміну Іван повернувся в Україну та почав шлях відновлення.

Через російську агресію родина захисника втратила житло у Маріуполі. Після повернення з полону Іван жив у друзів, тоді як його дружина та донька перебували в Німеччині. Власна квартира на Київщині дала родині можливість знову бути разом і почати будувати подальші плани."Я дуже вдячний Рінату Леонідовичу Ахметову за можливість отримати власну квартиру. Свою ми втратили, а тут така можливість", – розповідав Іван Мікула.

Після повернення захисник уже думав про наступний етап життя. Разом із родиною він планував відкрити власну справу. "Серце Азовсталі" також підтримувало Івана в інших питаннях – від лікування до навчання та юридичної допомоги. Шлях після війни чи полону не завершується поверненням або реабілітацією. Важливо, щоб у людини знову з’являлися сили будувати плани, бути поруч із родиною, розвиватися та знаходити нові можливості для себе. Саме це є основою посттравматичного зростання – ключового напряму, з яким сьогодні працює "Серце Азовсталі".