Чому на Землі немає гір вищих за 10 кілометрів: причина може здивувати

У земних ландшафтів існує сувора "межа" за висотою. Найвища гора на планеті Еверест височіє на 8848 метрів над рівнем моря, а решта найвищих вершин Гімалаїв лише впритул наближаються до цієї позначки.

Відповідь на питання, чому на Землі немає гір висотою 10 або, наприклад, 20 кілометрів, криється в законах фізики та несподіваних механізмах формування. Про це повідомляє портал LIKED.

Тектоніка проти глибинних флюїдів

Загальноприйнята теорія стверджує, що гірські хребти утворюються виключно в результаті зіткнення літосферних плит, які зминають земну кору в колосальні складки. Однак цей механізм застосовується далеко не до всіх масивів.

Багато гір значною мірою формувалися не через тектонічні зіткнення, а під потужним тиском флюїдів — г – них газів і рідин, що піднімаються з глибоких надр Землі. Це підняття неминуче супроводжувалося подальшим обваленням масштабних обсягів породи. Цей процес багато в чому нагадує те, як відбувається дроблення гірських порід під час спрямованих вибухових робіт у кар'єрах.

Гравітаційний ліміт і міцність граніту

Головним обмежувачем абсолютної висоти гір є земна гравітація, і це легко довести за допомогою простих фізичних формул. Зверху висота гори обмежена межею міцності граніту, яку прийнято вважати еталоном міцності для поверхневих гірських порід.

Знизу межа визначається пластичною деформацією – межею плинності – під колосальним навантаженням, що виникає при стисненні порід. У міру зростання гірського масиву критично збільшується тиск на породи біля його підніжжя.

Якщо межа міцності та плинності цих порід перевищується, фундамент гори починає руйнуватися і буквально "плисти". Оскільки щільність граніту і прискорення вільного падіння на Землі є постійними величинами, фізична міцність гірських порід жорстко обмежує висоту земних гір позначкою приблизно в 10 кілометрів.

Навіть якби минулі глобальні катаклізми різко виштовхнули якусь вершину вище цієї межі, вона не змогла б проіснувати довго: її основа була б швидко зруйнована під власною вагою, і гора б опустилася.

Феномен хребта Кондер

Існує й інший, вельми специфічний спосіб обвалення гір, який не дозволяє їм зберігати величезну висоту. Він пов'язаний із руйнуванням "порожнистих" структур, спочатку піднятих тиском рідин і газів із надр планети. Найяскравішим прикладом такої геоморфології є кільцевий хребет Кондер.

Коли з глибоких надр піднявся потужний потік речовини, поверхневі гірські породи вигнулися, утворивши гігантський купол. Однак після того, як глибинний тиск спав, цей купол просто обвалився всередину себе, створивши унікальну кільцеподібну структуру. Під час цього грандіозного обвалу монолітна порода була роздроблена на дрібні фрагменти.

Унікальним свідченням цього процесу є найбагатші родовища платини всередині формації. Протягом століть річкова вода вимивала звідти величезні обсяги зруйнованих порід, що містять цей дорогоцінний метал, підтверджуючи флюїдну природу походження гори.

Вулканічні кальдери як фінал просідання

Схожий принцип лежить в основі формування древніх вулканічних кальдер. Коли виливається колосальний об'єм магми, вершина величезного вулкана втрачає опору і повністю обрушується всередину спорожнілого магматичного вогнища.

Лише значно пізніше всередині цієї гігантської западини може вирости новий, набагато скромніший за розміром вулкан, наочно ілюструючи, що гравітація Землі пильно стежить за встановленим 10-кілометровим лімітом.

Раніше OBOZ.UA повідомляв, що глобальні кліматичні зміни на планеті Земля досягли такої сили, що тепер вони безпосередньо впливають на тривалість земної доби. Нове масштабне дослідження європейських вчених доводить, що швидкість уповільнення обертання Землі зараз є безпрецедентною за останні 3,6 мільйона років геологічної історії.

Підписуйтесь на канали OBOZ.UA в Telegram і Viber, щоб бути в курсі останніх подій.