Вашингтон кидає виклик Міжнародному кримінальному суду: як це може вдарити по справах проти воєнних злочинів Росії. Інтерв’ю з Мережком

Заява державного секретаря США Марко Рубіо про те, що Вашингтон готовий "ліквідувати" Міжнародний кримінальний суд, стала безпрецедентною навіть для традиційно непростих відносин між США та Гаагою. Дедалі частіше лунають заяви про санкції проти суддів МКС, обмеження співпраці із судом і навіть спроби позбавити його реального впливу. Якщо раніше американська влада переважно критикувала окремі рішення суду, то тепер фактично поставила під сумнів саме його право розслідувати справи, які зачіпають інтереси Штатів та їхніх союзників.

Для України ця історія має зовсім інше значення. Саме Міжнародний кримінальний суд видав ордер на арешт диктаора РФ Володимира Путіна, розслідує незаконну депортацію українських дітей, воєнні злочини, удари по цивільному населенню та інші тяжкі злочини, скоєні під час російської агресії. Після ратифікації Римського статуту Україна стала повноправним учасником системи міжнародного кримінального правосуддя, а матеріали, які збирають українські правоохоронці, дедалі частіше використовуються у справах МКС.

Саме тому жорстка кампанія США проти суду викликає запитання не лише щодо майбутнього самого МКС. Насамперед йдеться про те, чи не ускладнить це притягнення до відповідальності російського військово-політичного керівництва. Адже якщо одна з найвпливовіших держав світу відкрито ставить під сумнів повноваження міжнародного суду, чи не скористається цим Росія? І чи не стане це початком нової кризи міжнародного права, коли великі держави самі вирішуватимуть, які міжнародні інституції визнавати, а які ігнорувати?

Своїми думками щодо цих та інших питань у ексклюзивному інтерв'ю OBOZ.UA поділився народний депутат України, голова парламентського Комітету з питань зовнішньої політики та міжпарламентського співробітництва Олександр Мережко.

– Тема тиску Сполучених Штатів на Міжнародний кримінальний суд останніми місяцями перебуває у центрі уваги. Зараз ситуація, схоже, виходить на новий рівень. Причина – заява держсекретаря США про те, що МКС "веде війну проти нашої країни не за допомогою куль або ракет", а за допомогою "сили так званого міжнародного права", через що, Рубіо пообіцяв його "ліквідувати". Що стало причиною такого підходу і як він сформувався?

– Насправді це дуже цікаве і водночас складне питання, адже воно має два виміри. Я дивлюся на нього як юрист-міжнародник, тобто з позиції міжнародного права. Але є ще й політичний аспект. На мою думку, нинішня ситуація пов'язана зі зміною філософії американської зовнішньої політики. Варто нагадати, що Сполучені Штати від самого початку брали активну участь у створенні Міжнародного кримінального суду, зокрема, у розробленні його основоположного документа – Римського статуту. Більше того, за президентства Білла Клінтона США навіть підписали Римський статут, хоча так і не ратифікували його. Тобто спочатку Вашингтон не виступав проти цієї інституції.

Згодом змінилася сама філософія зовнішньої політики. Якщо подивитися на американську історію, можна побачити конкуренцію двох шкіл міжнародних відносин. З одного боку – ліберальний інтернаціоналізм, який асоціюється, зокрема, з президентом Вудро Вільсоном. Його прихильники виступають за посилення міжнародних інституцій, у тому числі міжнародної системи правосуддя. З іншого боку – школа реалізму, а в окремих випадках й ізоляціонізму. Саме до цієї традиції значною мірою належить філософія зовнішньої політики Дональда Трампа – America First, тобто "Америка понад усе". Такий підхід значно критичніше ставиться до міжнародних інституцій і ставить на перше місце захист національних інтересів. Якщо міжнародна організація, на думку Вашингтона, може цьому перешкоджати, вона починає розглядатися як проблема.

– Які конкретні аргументи наводить Вашингтон проти Міжнародного кримінального суду? Наскільки вони є обґрунтованими з точки зору міжнародного права і чи існує у самих Сполучених Штатах єдина позиція щодо діяльності Суду?

– Основні аргументи були викладені у статті держсекретаря Марко Рубіо, опублікованій у The Wall Street Journal. Передусім йдеться про захист національних інтересів США, а точніше – про захист американських військовослужбовців. Особливе загострення виникло після того, як суд почав розслідувати можливі злочини американських військових в Афганістані та видав ордери на арешт ізраїльських керівників. У Вашингтоні переконані, що такі питання мають вирішувати національні суди, а не міжнародна інституція. У цьому є певна логіка. Сполучені Штати не є стороною Римського статуту, однак їхні військові беруть участь в операціях на території інших держав. Відповідно, виникають побоювання щодо можливого поширення юрисдикції Міжнародного кримінального суду на американських військовослужбовців. Саме це, на мою думку, і є головною причиною нинішнього несприйняття Суду.

Водночас варто уточнити, що Міжнародний кримінальний суд не має юрисдикції щодо злочинів, скоєних на території самих Сполучених Штатів. Його юрисдикція поширюється на злочини, вчинені на території держав – учасниць Римського статуту або в інших випадках, передбачених міжнародним правом. Саме тому питання можливого притягнення американських військових до відповідальності є одним із ключових у нинішній дискусії.

Лунають і додаткові, переважно ідеологічні аргументи. Зокрема, дехто стверджує, що сьогодні Міжнародний кримінальний суд нібито став інструментом впливу лівих правозахисних організацій або держав Глобального Півдня, які критично налаштовані щодо США. Утім, існують і протилежні оцінки. Нещодавно я переглянув виступ Роберта Макнамари, колишнього міністра оборони США, в Каліфорнійському університеті в Берклі. Попри те, що Макнамару традиційно вважають одним із символів жорсткої американської зовнішньої політики, він висловлювався на підтримку Міжнародного кримінального суду. На його переконання, участь США в цій інституції відповідала б американським національним інтересам. Він наголошував, що МКС виконує функцію judicial deterrent – тобто правового механізму стримування потенційних агресорів.

Загалом, ставлення до Міжнародного кримінального суду в американському політичному та академічному середовищі ніколи не було одностайним. Дискусія триває й сьогодні, а тому говорити про єдину американську позицію щодо МКС було б неправильно. Це означає, що в майбутньому ставлення також може зазнати змін. Але наразі політична позиція Штатів дійсно є критичною щодо Міжнародного кримінального суду.

– Якщо говорити про Україну, то ця тема безпосередньо стосується нас. Саме Міжнародний кримінальний суд видав ордер на арешт Володимира Путіна та ще низки російських посадовців, розслідує депортацію українських дітей, документує воєнні злочини Росії, скоєні на території України. Якщо цей суд буде політично послаблений, не кажучи вже про його можливе розформування, наскільки це вплине на українські справи проти Росії? Якими можуть бути практичні наслідки для розслідування воєнних злочинів і притягнення винних до відповідальності?

– З політичної точки зору, це справді дуже складне питання. З одного боку, Сполучені Штати є нашим партнером, якому ми довіряємо. Водночас чинна американська адміністрація налаштована на те, щоб, як висловився держсекретар, демонтувати Міжнародний кримінальний суд "цеглина за цеглиною". Але не варто забувати, що політична ситуація може змінитися. Якщо до влади прийде нова адміністрація, може відбутися повернення до філософії ліберального інтернаціоналізму, яка підтримує міжнародні інституції, у тому числі МКС. З іншого боку, Міжнародний кримінальний суд є одним із ключових міжнародно-правових механізмів, який дає Україні можливість притягнути до відповідальності російське військово-політичне керівництво. Йдеться не лише про окремі воєнні злочини, а й про злочини проти людяності, геноцид та злочин агресії. Саме тому діяльність МКС має для України не лише юридичне, а й стратегічне значення. До того ж, ратифікація Україною Римського статуту та набуття повноправного членства у МКС розширили можливості співпраці із судом, посилили міжнародну легітимність українських розслідувань і створили додаткові інструменти для покарання винних.

Сьогодні українські правоохоронці документують тисячі епізодів, котрі пов'язані із воєнними злочинами Росії. За підтримки Великої Британії Україна готує безпрецедентну справу щодо злочинів проти людяності, пов'язаних із систематичним застосуванням російських дронів проти цивільного населення. Якщо обвинувачення буде доведено, це стане першим випадком, коли такі дії розглядатимуться як елемент державної політики терору проти мирних жителів. Підготовлені українськими прокурорами докази можуть бути використані не лише у національних судах, а й передані до Міжнародного кримінального суду для подальшого переслідування осіб, відповідальних за ці злочини. МКС залишається одним із найважливіших інструментів міжнародної системи правосуддя, здатним забезпечити персональну відповідальність тих, хто віддавав накази або організовував системні злочини проти українського населення.

Саме тому, з юридичної, а точніше міжнародно-правової точки зору, Україна безумовно зацікавлена в тому, щоб Міжнародний кримінальний суд продовжував виконувати свої функції. Уже зараз він має реальний практичний вплив. Достатньо згадати ситуацію, коли Путін відмовився від участі в саміті G20 у Південній Африці. Південна Африка є стороною Римського статуту, а отже була зобов'язана виконати ордер на його арешт. Саме тому він не наважився приїхати. Це вже конкретний політичний наслідок діяльності Суду, який посилює міжнародну ізоляцію осіб, підозрюваних у воєнних злочинах.

– Існують й інші міжнародні механізми. Чим саме МКС відрізняється від них і чому, попри всі претензії до роботи суду, його послаблення чи навіть можливе зникнення може мати серйозні наслідки?

– Треба відзначити, що на сьогодні іншого міжнародно-правового механізму притягнення російських воєнних злочинців до відповідальності фактично не існує. Міжнародний суд ООН цього зробити не може, оскільки для розгляду більшості міждержавних суперечок потрібна згода сторін. Без згоди Росії притягнути її як державу до відповідальності в цьому суді практично неможливо. Натомість Міжнародний кримінальний суд працює за іншою моделлю. Уже сам факт видачі ордерів на арешт і повідомлення про підозру створює серйозні політичні наслідки. Тому, попри всі ризики, для України збереження ефективної роботи МКС має більше переваг, ніж недоліків.

Не варто забувати, що Міжнародний кримінальний суд є доволі ефективною міжнародною інституцією. Станом на сьогодні сторонами Римського статуту є 125 держав світу. Якщо врахувати, що до ООН входять 193 держави, це означає, що переважна більшість країн підтримує юрисдикцію цього суду. Я б сказав, що Міжнародний кримінальний суд органічно доповнює Міжнародний суд ООН. Водночас їхні повноваження суттєво відрізняються. Міжнародний суд ООН розглядає міждержавні суперечки, тоді як Міжнародний кримінальний суд займається притягненням до відповідальності фізичних осіб за воєнні злочини, злочини проти людяності, геноцид і злочин агресії. Саме тому він виконує зовсім іншу функцію.

Людство десятиліттями прагнуло створити подібний механізм міжнародного кримінального правосуддя. Так, ця інституція не є досконалою. Під час її створення держави були змушені йти на політичні компроміси. Але, на мою думку, її потрібно вдосконалювати, а не руйнувати. Адже саме вона дає шанс притягнути до відповідальності воєнних злочинців, у тому числі Володимира Путіна. Тому не варто відмовлятися від цієї інституції лише тому, що вона недосконала. Я дивлюся на це передусім як юрист-міжнародник і залишаюся прихильником міжнародного права. Хоча з політичної точки зору ситуація, безумовно, є значно складнішою. Саме тому для України важливо не допустити послаблення міжнародних механізмів правосуддя, а навпаки – сприяти їхньому зміцненню та розвитку.

– Якщо враховувати всі фактори, про які ми говорили, то можливе послаблення, параліч або навіть припинення діяльності Міжнародного кримінального суду суттєво вплине на процес притягнення Росії та її керівництва до відповідальності за воєнні злочини, скоєні в Україні? Чи може цей процес узагалі зупинитися?

– Санкції, які можуть бути запроваджені, наприклад, проти суддів Міжнародного кримінального суду, справді здатні ускладнити його роботу і ми можемо отримати певне послаблення діяльності Міжнародного кримінального суду і удару по його авторитету. Але я не думаю, що це стане критичним моментом. Насамперед тому, що сторонами Римського статуту залишаються 125 держав. Тобто Суд і надалі матиме широку міжнародну підтримку.

Якщо Суд втратить політичну підтримку, фінансування чи можливість виконувати свої рішення, його робота неминуче сповільниться. Для України це означатиме ослаблення одного з небагатьох міжнародних механізмів, здатних притягати до відповідальності вище військово-політичне керівництво Росії. Українські суди можуть ухвалювати вироки російським військовим, зокрема й заочно, однак саме МКС має міжнародний мандат розглядати найтяжчі злочини та забезпечувати їх міжнародне визнання. Але це найгірший сценарій, який малоймовірний, і навіть за такого перебігу подій, це не означає, що вся робота буде зведена нанівець. Україна продовжує документувати воєнні злочини, а зібрані докази залишаться чинними й можуть бути використані як у МКС, так і в інших міжнародних судових процесах.

Паралельно триває створення Спеціального трибуналу щодо злочину агресії проти України. Його завдання є іншим: якщо МКС розслідує воєнні злочини, злочини проти людяності та геноцид, то спеціальний трибунал має дати правову оцінку самому факту розв'язання Росією агресивної війни та притягнути до відповідальності її політичне і військове керівництво. Тому навіть якщо МКС зіткнеться з труднощами, це не означає, що Росія уникне покарання. Але міжнародний шлях до відповідальності стане значно довшим, складнішим і менш ефективним.

– Тобто, саме Росія виграє від ослаблення МКС більше, ніж будь-яка інша держава?

– Будь-яке послаблення міжнародних інституцій, які формують так званий rules-based order, тобто міжнародний порядок, заснований на правилах і міжнародному праві, безумовно, грає на користь Росії. Це стосується і міжнародних судових органів, які сьогодні є унікальними інституціями. Володимир Путін хотів би позбутися статусу особи, щодо якої видано ордер на арешт, а також звинувачень у здійсненні міжнародних злочинів. Зокрема йдеться про дуже тяжкі злочини, включаючи геноцид українського народу. Очевидно, що Міжнародний кримінальний суд для нього є одним із головних опонентів, так само як і міжнародне право загалом. Тому, на мою думку, будь-яке послаблення цієї інституції працюватиме на користь Кремля.

– Чи здатні європейські країни зупинити процес послаблення Міжнародного кримінального суду, який ініціювали Сполучені Штати?

– Я переконаний, що європейські держави й надалі підтримуватимуть Міжнародний кримінальний суд. Для них це один із фундаментальних елементів сучасного міжнародного правопорядку. Європейський Союз загалом побудований на принципах міжнародного права та його неухильного дотримання. Саме тому підтримка міжнародних судових інституцій є цілком природною для європейських країн. Це також свідчить про високий рівень їхньої міжнародно-правової культури. Існує відомий вислів, що міжнародне право – це своєрідна "атомна зброя" малих держав. У певному сенсі це справді так. Якщо велика держава намагається нав'язати свою волю меншим країнам, то саме міжнародне право та міжнародні інституції, зокрема Міжнародний кримінальний суд, стають механізмом стримування потенційного агресора. Саме тому Європа, на мою думку, і надалі підтримуватиме діяльність Суду. Мені важко уявити ситуацію, за якої великі європейські держави почнуть масово виходити з Римського статуту. Єдиним тривожним прикладом була Угорщина, яка намагалася вийти з Римського статуту, однак цей процес так і не був завершений.

– Як, на ваш погляд, надалі розвиватиметься протистояння між Сполученими Штатами та Міжнародним кримінальним судом?

– Я налаштований достатньо оптимістично. На мою думку, на розгляд справ щодо російських воєнних злочинців це критично не вплине. Водночас спроби послабити або демонтувати роль Міжнародного кримінального суду з боку нинішньої адміністрації Дональда Трампа, безумовно, триватимуть. Проте я вважаю, що це тимчасове явище. Ми не знаємо, хто стане наступним президентом США, і саме така політична непередбачуваність є однією з рис демократії. Тому ситуація може змінитися. Водночас я не думаю, що до завершення нинішньої президентської каденції вдасться повністю демонтувати або ліквідувати Міжнародний кримінальний суд.

– Тобто підірвати легітимність Суду настільки, щоб інші держави почали масово відмовлятися від його юрисдикції, навряд чи вдасться?

– Саме так. Суд і надалі спиратиметься на підтримку великої кількості держав, які залишаються сторонами Римського статуту. Мені важко уявити сценарій, за якого найближчим часом одразу десятки країн вирішать вийти з нього. Теоретично це можливо, але я не вважаю, що такий розвиток подій становитиме критичну загрозу для існування Міжнародного кримінального суду.