Вибори в Угорщині 12 квітня виходять далеко за межі внутрішньої політики цієї країни і перетворюються на тест для всієї архітектури європейської безпеки та єдності ЄС. За кілька днів до голосування ситуація демонструє різке загострення. Фактично йдеться не лише про зміну влади в одній державі, а про потенційну зміну правил гри всередині Європи.

Відео дня

Чинний прем’єр-міністр Віктор Орбан за роки свого правління вибудував модель, у якій Угорщина стала системним дисонансом усередині ЄС. Його політика поєднує євроскептицизм, тісні зв’язки з Москвою та постійне використання права вето як інструменту торгу. У контексті повномасштабної війни Росії проти України це набуває особливої ваги, адже Будапешт фактично виконує роль внутрішнього обмежувача європейської підтримки Києва. Саме тому нинішні вибори розглядаються як можливий переломний момент – або підтвердження цієї лінії, або її демонтаж.

Для Кремля збереження влади Віктора Орбана означає наявність стабільного внутрішнього союзника в ЄС, здатного гальмувати санкції, блокувати допомогу Україні та розмивати європейську єдність. Москва зацікавлена у продовженні стану паралічу, де будь-яке рішення супроводжується торгом і затримками. Водночас Сполучені Штати, особливо в контексті політики Дональда Трампа, демонструють іншу логіку – підтримку національно орієнтованих лідерів, які скептично ставляться до наднаціональних інституцій. У цій парадигмі Орбан виглядає зручним партнером, адже його курс об’єктивно послаблює ЄС як єдиний центр сили.

Ключовою особливістю кампанії стало те, що Україна вперше опинилася у центрі угорського виборчого процесу як головний політичний фактор. Стратегія мобілізації Орбана будується на класичній логіці зовнішньої загрози, де Київ подається як джерело ризиків – від енергетичних до безпекових. Така риторика не лише формує електоральні настрої всередині країни, але й синхронізується з ширшими інформаційними та політичними наративами, вигідними Кремлю.

Водночас, поява Петера Мадяра і його партії "Тіса" створює реальну альтернативу цій моделі. Його кампанія демонструє спробу повернути Угорщину до європейського консенсусу, хоча й без радикальних кроків, що могло б відштовхнути частину виборців.

У ширшому контексті результат голосування визначатиме не лише внутрішню траєкторію Угорщини, але й здатність ЄС діяти як єдиний геополітичний актор. Перемога Орбана означатиме збереження механізму внутрішнього блокування рішень і подальшу ерозію єдності Союзу. Натомість перемога опозиції відкриває вікно можливостей для перезапуску відносин із Брюсселем, Києвом і зміни балансу сил у Європі. Саме тому ці вибори вже зараз сприймаються як одні з ключових для України та всієї об’єднаної Європи.

Своїми думками щодо цих та інших питань в ексклюзивному інтерв'ю OBOZ.UA поділився експерт з публічної політики, кандидат наук з державного управління Ілля Котов.

– Напруженість різко загострюється на фінальному етапі виборчих перегонів в Угорщині. Опитування показують, що Петер Мадяр та його опозиційна партія "Тіса" можуть покласти край 16-річному правлінню прем’єр-міністра Віктора Орбана на виборах 12 квітня – і фактично скинути з політичного "трону" одного з найближчих до Кремля лідерів у ЄС, який системно блокував рішення на підтримку України. Чому ці вибори є критично важливими для України та Євросоюзу? Наскільки реалістичною є поразка Орбана після 16 років при владі?

– Дійсно, для нас ці вибори є вкрай важливими – передусім через позицію Угорщини щодо рішень Європейського Союзу, які стосуються України. Йдеться, зокрема, про фінансову підтримку – ті самі близько 90 мільярдів, на які ми давно очікуємо. Це рішення об’єктивно назріло, і Євросоюз мав би його вже реалізувати, виконавши власні обіцянки перед Україною. Так само – і санкційна політика. Пакет, який планували ухвалити ще до річниці повномасштабного вторгнення наприкінці лютого, досі заблокований. І фактично скрізь ми чуємо "ні". І це "ні" має конкретне прізвище – Віктор Орбан. Я навмисно підкреслю: не Угорщина як держава і не угорське суспільство загалом, а саме чинний прем’єр-міністр. Тому, якщо ми говоримо про нормалізацію відносин і про ефективну роботу ЄС як єдиного механізму, зміна влади в Угорщині – це вже не просто бажаний, а критично необхідний сценарій.

Тепер щодо шансів. Соціологія дійсно показує перевагу партії "Тіса" та Петера Мадяра. Але є два ключових фактори, які можуть суттєво вплинути на результат. Перший – це виборча система. В Угорщині вона змішана: окрім партійних списків, є 106 мажоритарних округів. І тут Орбан за 16 років вибудував дуже сильну локальну мережу. У кожному окрузі – свій контроль, свої кандидати. Тобто перемога за партійними списками ще не гарантує формування більшості в парламенті і, відповідно, формування уряду. Другий фактор – структура електорату. Мадяра підтримують переважно молодь і мешканці великих міст. Орбана – старші люди та населення сільських регіонів. І тут виникає класична проблема: молодь добре відповідає в опитуваннях, але значно гірше доходить до виборчих дільниць. Тому головне завдання Мадяра – не переконати, а мобілізувати. Якщо його виборець фізично прийде голосувати – він виграє.

Щодо оптимального сценарію для України – тут, відверто кажучи, немає простору для компромісів. Це перемога Мадяра. Є думки, що Орбан після виборів може "перезавантажитися", зняти блокування, домовитися з ЄС. Але, чесно, я в це не вірю. Тому що ми вже бачимо системну залежність його політики від Москви. Це і присутність російських політтехнологів у Будапешті, і комунікація через Сійярто з Лавровим, і ті самі записи, які вже з’являлися – і, ймовірно, ще з’являться ближче до дня голосування. Тому навіть у разі переобрання Орбана ситуація в ЄС принципово не зміниться. Відповідно, для України логіка проста: розрахунок – на зміну влади.

– Якщо говорити про саму кампанію, то у Орбана вона відверто антиукраїнська. Чому ставка робиться саме на це? Чому не економіка, не соціальна політика – тобто ті речі, які є базовими для будь-якої європейської країни? Невже угорське суспільство справді налаштоване проти України, що Орбан робить на це головну ставку?

– Це і є політична модель Орбана. Кожна його кампанія – це пошук ворога. І вся стратегія будується навколо боротьби з цим ворогом. Цього разу таким ним стала Україна – і вже другим номером іде Європейський Союз. Це не нова тактика. Просто раніше вона працювала – і він її повторює. Так, він дає соціальні обіцянки: підвищення пенсій, покращення рівня життя. Але це чистий популізм – без конкретики, без механізмів реалізації. Фактично – "все буде добре".

Щодо антиукраїнської риторики – так, вона частково спрацювала. За останні роки Орбану вдалося сформувати в частини угорського суспільства негативне ставлення до України. І це потрібно визнавати. За різними оцінками, близько половини угорців мають негативне ставлення до України, а щодо вступу України до ЄС – рівень скепсису сягає навіть 80%. Це серйозна проблема. І це наслідок цілеспрямованої політики уряду Орбана, який системно працював у цьому напрямку – в тому числі, не без впливу Москви.

Але є й інша тенденція. Попри всю цю риторику, це не дає очікуваного ефекту. Тому що люди бачать реальність: падіння рівня життя, корупційні скандали, проблеми з верховенством права. І все більше угорців розуміють, що їхня країна – фактично дотаційна, і без підтримки ЄС вона не має стабільного майбутнього. Саме тому запит на зміни сьогодні є реальним. І він значно сильніший, ніж здається на перший погляд.

– Якщо говорити про Петера Мадяра – головного опонента Віктора Орбана, який має реальні шанси перемогти. Наскільки це позитивний сценарій для України?

– Це безумовно позитивний сценарій, хоча важливо розуміти нюанс – Мадяр не є проукраїнським політиком у прямому сенсі. Він є проугорським і прагматичним політиком, який будує зовнішню політику з позиції національних інтересів і конструктивної взаємодії. Але навіть така позиція – це вже кардинально інший рівень у порівнянні з політикою Орбана, яка фактично призводила до системного блокування рішень ЄС і погіршення відносин як з Україною, так і з самим Євросоюзом. Мадяр прямо називає Володимир Путін агресором і визнає Росію державою-агресором, що вже є принциповою відмінністю. Водночас його риторика щодо України більш стримана – він не підтримує активну військову допомогу, посилаючись на обмежені ресурси Угорщини та настрої суспільства, і обережно висловлюється щодо вступу України до ЄС. Однак ці заяви значною мірою слід розглядати в контексті передвиборчої кампанії, оскільки жорстко проукраїнська позиція могла б коштувати йому значної частини електорату. Ключове ж у тому, що в разі його перемоги буде розблоковано фінансову допомогу Україні, санкційні пакети і загалом відновлено конструктивну позицію Угорщини в ЄС.

– Чи можна очікувати швидких практичних змін у разі перемоги Мадяра?

– Так, передусім для Мадяра важливо відновити довіру ЄС до Угорщини і повернути європейські кошти, які були обмежені через політику Орбана. Це автоматично означає більш конструктивну позицію Будапешта в усіх голосуваннях. Санкційна політика також стане прогнозованою і не буде блокуватися. Щодо складніших питань, як-от вступ України до ЄС чи ситуація з угорською меншиною на Закарпатті, вони залишаться предметом переговорів, але вже без політичного саботажу.

– Наскільки реальними є ризики дестабілізації Угорщини у разі поразки Орбана або спроби втримати владу через альтернативні сценарії?

– Такі ризики існують, але вони напряму залежать від масштабу поразки. Якщо перемога Мадяра буде переконливою, то можливості для маніпуляцій будуть мінімальними. Якщо ж різниця буде незначною, Орбан може спробувати затягнути процес через суди, оскарження результатів на округах або інформаційний вплив, зважаючи на контроль над значною частиною медіа. Не варто виключати і спроби дестабілізації, зокрема з урахуванням політичних технологій, пов’язаних із російським впливом. Також обговорюється сценарій, за якого Орбан може перейти на президентську посаду, щоб зберегти політичний вплив. Однак у парламентсько-президентській системі Угорщини цей пост не дає вирішальних повноважень і радше є майданчиком для політичної присутності та критики нової влади. Насправді ж для Орбана ці вибори є значно більшими, ніж просто боротьба за посаду — це питання політичного і, ймовірно, особистого виживання, оскільки після втрати влади він може зіткнутися з кримінальними переслідуваннями за корупційні дії. Саме тому не можна виключати жорстких сценаріїв, однак їхня реалізація буде можливою лише за умов слабкої і непереконливої перемоги опозиції.

– Якщо брати російський фактор. Для Кремля режим Орбана – не просто "дружній уряд" у ЄС, а стратегічний актив системного рівня. Угорщина Орбана ідеально виконує роль внутрішнього блокатора, держави, здатної паралізувати колективні рішення Союзу зсередини. У ситуації війни проти України та тривалої конфронтації із Заходом для Москви це надцінний ресурс, який вона навряд хоче втратити. Наскільки для Путіна це буде удар і що він готова зробити, щоб цього удару не отримати, тобто залишити Орбана при владі?

– Це буде великий удар, тому що дійсно він цікавий Путіну, він цікавий Москві. Фактично такий же удар, як був у попередньому році після виборів у Молдові, коли вони зрозуміли, що втратили будь-які можливості тиску, втратили можливості впливу щодо політики, щодо Придністров’я і так далі. Тому, об’єктивно, так – це велика проблема. Адже хто ж тоді залишається? Залишається Фіцо, але я б не назвав його промосковським політиком. Фіцо, так – він вміє торгуватися з Європейським Союзом, так – він займає деструктивну позицію, але, залишившись на самоті, до речі, він десять разів подумає, яку позицію краще зайняти. Тобто Москва втрачає весь свій вплив фактично в зоні Європейського Союзу, втрачає можливість блокувати рішення, втрачає можливість впливати на внутрішню політику в ЄС, втрачає можливість, фактично телефоном давати вказівки міністру, що робити, з кого, можливо, зняти санкції, а як голосувати. Звичайно, для Москви фактично це втрата союзника. Союзника, який, можливо, і не хотів цього, але за рахунок власної недалекоглядності Орбан віддався в руки Москві. Навіть сам факт того, що Росія займається його виборами – це вже показник, що він винен. І буде винен пожиттєво. Тому, можна ставити знак дорівнює між поразкою Орбана і поразкою Росії.

– Наскільки Москва може далеко зайти у тому, щоб намагатися втримати Орбана? Наприклад, у ЗМІ з’явилася кілька днів тому інформація, що можливі навіть провокації на кшталт нападу на Орбана чи імітації замаху.

– У контексті Угорщини я, по-перше, не вірю, що буде якийсь замах, тому що вже всі про це говорять, і люди в Угорщині можуть не сприймати це всерйоз. Навіть якщо щось відбудеться – це може ще знизити рейтинги особисто Орбана і його партії, тому що всі будуть розуміти, що це спланована ним акція. Відповідно, це вже не спрацює. Росіяни можуть дуже багато радити, але не забуваємо, що залишилося дійсно дуже мало часу, і навряд чи щось спрацює. Але я не виключаю якраз певного загострення, можливо, в бік нашої держави чи українських громадян в Угорщині в останні дні перед виборами. Я маю на увазі будь-які провокації. Або Орбан вийде і скаже, що ось український дрон залетів на територію Угорщини. Чи це дрон – там питання доволі відкрите. Який "знайдуть" росіяни – такий "залетить".

Можна очікувати в цей останній, найгарячіший період дійсно все, що завгодно. Ми зараз не те що когось лякаємо, але я також хочу сказати і про українців, які живуть біля Угорщини. У цей найближчий тиждень дійсно краще бути обережними, тому що об'єктивно від людини, яка бореться за власне виживання в якості політика та і загалом за власне виживання, яка розуміє всі наслідки, які будуть далі, можна очікувати все, що завгодно. Йому немає чого втрачати. І це потрібно дійсно зрозуміти.

– Американський фактор. Ми звикли, що Орбан – це "троянський кінь" Кремля. Але за президентства Трампа, здається, він став досить близьким до США. Вже очевидно, Трампу не потрібна єдина Європа. Тому що окремі країни набагато швидше підуть на умови Сполучених Штатів, аніж об'єднана Європа. Орбан – один з рушійних факторів дестабілізації блоку. І американцям він потрібен. Віце-президент США Джей Ді Венс має намір відвідати Будапешт 7-8 квітня. Венс стане найвищим американським гостем в Угорщині з часів візиту президента Джорджа Буша-молодшого в червні 2006 року. Тобто американці демонструють пріоритети. Наскільки підтримка з Вашингтону допомагає Орбану?

– За чим завжди біг Віктор Орбан останнім часом? Він бігав за увагою, хотів показати власному суспільству, що його скрізь світові лідери приймають, поважають і в першу чергу в Сполучені Штати. Але, знову ж таки, прорахувалися по технології, тому що це все не спрацювало, як показують, знову ж таки, результати соціології, скільки угорців більше зараз "хворіють" власними внутрішніми проблемами, ніж тим, що пише Дональд Трамп і що він робить. І отут от великий прорахунок. Трампу ви абсолютно правильно сказали, він для чого потрібен? Як і Путіну. Для дестабілізації Європейського Союзу зсередини. Тому що Трамп абсолютно незацікавлений в існуванні європейської спільноти, в єдності цих держав і практично використовує Орбана як таку торпеду, скажу навіть такими простими словами. Тому поки, знову ж таки, Орбан прем'єр, він цікавий. Орбан програє – він абсолютно перестає бути цікавий адміністрації Сполучених Штатів та й загалом всіх.

Звичайно, щоб його зберегти, вони щось роблять. Але зараз вони дуже зайняті власними проблемами. У Трампа є про що думати, крім Угорщини і Орбана. У Трампа дуже-дуже-дуже складна ситуація. Тому, ну от, крім отаких візитів і постів у соціальних мережах, я б ні на що більше не розраховував. Але це вже не впливає на людей, їх більше цікавить як жити далі, а не хто до нас приїхав і з якими меседжами.

– У світлі всіх негативних факторів, які ми обговорили: чи готовий ЄС, по-перше, мінімізувати або хоча б нівелювати ці ризики у найближчі півтора тижні? І, по-друге, підготуватися до негативного сценарію, якщо Орбан залишиться при владі та все ж вирішити питання з правом вето Орбана? Адже ця показова опозиційність Орбана, а тепер вже і Фіцо, демонструє слабкість блоку.

– Так, дійсно, на перший погляд ЄС виглядає максимально неконструктивно, завдяки Орбану і частково Фіцо. Європейська демократія працює "по-європейськи": Союз не втручається у вибори, щоб це не можна було трактувати як пряме втручання. Водночас, логіка є: Орбан неодмінно використає будь-яку підтримку проти себе для власної пропаганди.

Я вважаю, що у Брюсселі все ж не сидять склавши руки. Після публікацій записів Сійярто і Лаврова, логічно припустити, що ні США, ні Росія їх не викладали. Тобто залишається варіант, що Європа тихо підтримує правильну політичну силу, не афішуючи цього. Я прогнозую, що за ці останні дні до голосування ми ще багато чого почуємо з цього напрямку.

Щодо негативного сценарію, якщо Орбан залишиться при владі, варто починати готуватися вже зараз. Але ситуація складна. Канцлер Німеччини Мерц заявив, що у випадку перемоги Орбана, ЄС сідатиме за стіл переговорів і блокуватиме виділення коштів Угорщині , щоб примусити його підтримати потрібні рішення. Я особисто мало вірю, що позиція Орбана зміниться. Він має численні зобов’язання перед Москвою, а після цим виборів, які Кремль фактично веде, ця залежність збільшиться в рази.

– Що може зробити ЄС у такому разі?

– Найефективніше – позбавлення права голосу Орбана. Але на практиці це катастрофічно складно: формальні правила, закладені при створенні Союзу, зараз не відповідають реаліям воєнного часу. Для позбавлення права вето потрібна підтримка всіх інших країн ЄС, а Фіцо, наприклад, ніколи за це не проголосує – не тому, що він друг Орбана, а через страх повторення ситуації у власній країні.

Інші варіанти виключення або одноосібного рішення також не розглядаються. Тобто бюрократія блоку може паралізувати його повністю через дії однієї людини. Орбан може вимагати 300 мільярдів, щоб проголосувати за 90, або просто не брати участь у голосуванні, підпорядковуючись Москві. Це велика проблема.

Тому найбільш оптимістичний сценарій – перемога опозиції та новий прем’єр-міністр в Угорщині вже наприкінці травня, який буде конструктивно співпрацювати з ЄС та Україною. Адже те, що наробив Орбан, треба виправляти: російська агресія не зупиниться, вона прагне другого та третього фронтів. Україна, Польща, Румунія, Болгарія повинні діяти разом, будувати європейську безпеку та коригувати наслідки політики Орбана.