Блог | Поглинання Білорусі Росією: обороти наростають, процес активно прискорюється
Білорусь зникла, але цього ніхто не помітив? Частина 8.
Оберти наростають, процес активно прискорюється. Парафується "Програма економічної інтеграції Росії та Білорусі". Її деталі публічно не розкриваються, хоча саме на підставі цього документа передбачається часткове об'єднання двох економічних систем. Єдиними та уніфікованими мають стати: Податковий та Цивільний кодекси, зовнішньоторговельний режим, митна політика, регулювання ринків нафти, газу та електроенергії, облік власності, банківський нагляд, доступ до держзакупівель, соцгарантії, а також (увага!) державне регулювання галузей.
Як можна назвати процес, коли одна країна безапеляційно та в односторонньому порядку прогинає іншу, аж до внесення змін до свого законодавства? Очевидно - йдеться не про побудову конфедеративної союзної держави, а саме про поглинання слабкої сильною. Одержавлена економіка московії націлилася перетравити майже повністю державну економіку Білорусі. Така "інтеграція" заслуговує на окремий аналіз для розуміння процесу повзучої безкровної окупації на очах громадян, які нічого не розуміють.
Візьмемо, наприклад, паливно-енергетичний комплекс Білорусі. Це одна з найважливіших галузей білоруської економіки, яка споживає російську сировину. Від ціни на неї залежить конкурентність продукції, географія продажів і добробут галузі загалом. Саме "гойдалки" з постачанням вуглеводневої сировини Кремль використовував як постійний важіль тиску на луноликого. Штучні перебої у відвантаженнях, а також проблема "брудної" нафти змушували мінську владу шукати варіанти диверсифікації поставок. Ми вже писали про переговори з Венесуелою. Але й американська нафта (втім, як і скраплений газ) могла б стати бажаною альтернативою для режиму. Втім, є одне "але": інтеграція та створення єдиного регулятора ринків нафти та газу закриє навіть саму можливість для альтернативи російським вуглеводням. У цій схемі ПЕК Білорусі має стати лише допоміжним придатком російських енергетичних гігантів. Чи потрібно говорити, що енергетичну незалежність Білорусі буде втрачено повністю? А це лише один пункт програми "інтеграції". Ну, а згодом як у казці: що далі, то страшніше...
Пункт про ініціативу створення єдиного Цивільного кодексу та програма подальшої економічної інтеграції двох країн у процесі створення "союзу" виглядає, на перший погляд, логічно. Ці новації передбачають поєднання діючих моделей соціального захисту населення. Проте рівень економічної нерівності у Білорусі просто глобально відрізняється від ситуації в Росії. За цим показником західна сестра-сусідка виглядає значно куди благополучніше, ніж "союзний поглинач". Все ж таки, треба констатувати, що Білорусь – досить соціально орієнтована держава. Російські підприємці розцінюють білоруський стиль ведення бізнесу як наявність величезної кількості неліквідних активів у вигляді соціальної інфраструктури. Об'єднання моделей соціального захисту швидко та безальтернативно призведе до того, що Білорусь опуститься до рівня похмурої дійсності федерації. Захист білоруських громадян буде зведений нанівець, особливо враховуючи кратність обсягу економік. Наприклад, про справді досить непогану, доступну для населення Білорусі соціально орієнтовану медицину доведеться забути.
Топ-десять найбагатших людей Білорусі, інтереси яких насправді обстоює офіційний Мінськ, давно і щільно інтегровані до російського бізнес-середовища. Їм нічого не загрожує. Навпаки, "поглинальне інтегрування" остаточно легалізує їхній статус у російських ділових колах, зробивши повністю "своїми" у цьому середовищі. А ось що стосується білоруського малого та середнього бізнесу, все куди сумніше. У разі реалізації програми цих підприємців спіткає доля їхніх російських побратимів, а саме різке скорочення.
Проаналізуємо ще одну ініціативу, теж цілком логічну з погляду економічного союзу: створення єдиної митної моделі та єдиного зовнішньоторговельного режиму (фактично – єдиної митної держави). Ні для білоруських громадян, ні для держави Білорусь таке починання вигідним назвати не можна.
Ми вже говорили, що додатковий поштовх до розвитку малого та середнього підприємництва у Білорусі дала війна, розв'язана країною-"союзницею" проти України. Західні санкції щодо росії та потуги у відповідь кремлівських управителів створили ґрунт для перетворення Білорусі на основного постачальника товарів з ЄС, США, а також інших держав, які прийняли санкційні пакети. Громадяни федерації з подивом виявили, що з полиць магазинів зникли імпортні товари, що стали вже звичайними. Незадоволений попит призвів до заповнення "святого місця" саме представниками білоруського малого та середнього бізнесу, які заповнили той вакуум, що виник.
Ця ситуація спровокувала безліч анекдотів. Раптом виявилося, що запровадивши революційні досягнення білоруської Академії Наук, аграрії-передовики республіки збирають рекордні врожаї бананів, ананасів та тропічних фруктів. Тваринники від бога надоюють у місцевих буренок мільйони тонн молока, і, освоївши процеси унікальної ферментації, переробляють їх, випускаючи чудові сири з тривалим терміном дозрівання. Втім, усіх переплюнули білоруські чарівники-рибалки, що знайшли приховані резерви десь у верхів'ях басейнів Дніпра, Прип'яті, Неману, Свислочі, Західної Двіни, Західного Бугу, а також численних озер та боліт. Саме там вони примудряються вирощувати та добувати у гігантських промислових масштабах атлантичних устриць та креветок, лангустинів та омарів, і навіть сейнерні партії морської та океанічної риби!
Втім, це лірика. А от об'єднання зовнішньоторговельного режиму призведе до ліквідації всіх підприємств-посередників і, відповідно, робочих місць, а також нестабільності білоруської національної валюти. Кремлівські старці сподівалися, що дана модель знівелює колосальні збитки, які зазнає росія від введених нею ж контрсанкцій. І, звичайно, сприятиме обходу чинних санкційних пакетів проти федерації. Однак усі плани залишилися лише у мріях: щодо обох країн-союзниць санкції лише посилили, що ми й бачимо з початку повномасштабного вторгнення до України.
Ідея зближення моделей банківського нагляду за збереження двох автономних центральних національних банків (!) і зовсім абсурдна з фінансової точки зору. Два регулятори з різними центрами ухвалення рішень просто не зможуть співіснувати в одній площині. Враховуючи обсяги та масштаби сфер контролю, а також домінування Росії, це призведе до поступової, розтягнутої в часі для менших збитків, кончини як Національного банку Білорусі, так і її національної валюти.
Лише почуття глибокого песимізму викликають положення програми інтеграції щодо створення єдиної податкової системи. Обидві (і російська, і білоруська), вони вийшли з однакових умов, але розвивалися більше трьох десятиліть все ж таки окремо. Тому за зовнішньої схожості, системи збору, адміністрування та розподілу податків, що збираються, в обох країнах, кардинально відрізняються. Сюди треба додати, що державно-адміністративний устрій у союзниць також абсолютно різний. Білорусь, як і Україна, унітарна. А ось росія, хоч і зарегульована, адміністрована, але все ж таки федерація.
Для кращого розуміння проілюструємо процеси на наочних прикладах. Так, уніфікація ставок акцизів принесе для білоруських виробників алкоголю, тютюну та нафтопродуктів суцільні збитки. Це призведе до неможливості їхньої подальшої діяльності та існування.
Не легша ситуація й в оподаткуванні. Наприклад, соціальний податок у Білорусі формально не стягується. Цей вид податку не входить до Податкового кодексу та спрямовується до спеціально створеного фонду. Що ж до Росії, то в ній соціальний податок - невід'ємна частина податкової системи. Як уже говорилося, економіка Росії набагато потужніша за білоруську, отже переписувати доведеться саме податковий кодекс Білорусі, а не російський. При цьому об'єднання податкових систем змусить Мінськ змінювати і бухгалтерські стандарти, що, своєю чергою, негативно вплине на інвестиційний клімат країни. Самостійний економічний розвиток держави спочатку значно сповільниться, а потім взагалі стане "несумісним з життям".
Знаково, що проблеми Білорусі при "злитті-поглинанні" абсолютно не позначаться на китайських проектах, запущених у країні. Навіть при об'єднанні податкових систем Росії й Білорусі і "Великий камінь", і "Парк високих технологій" продовжать роботу в колишньому режимі. Пекін вміє відстоювати свої інтереси, тим більше, у своїх васалів...
При цьому Кремль розглядає і беззмінного вусатого лідера, і Білорусь загалом лише у ролі своїх вічних боржників. Борги тут вибивати вміють. Не обов'язково грошима – можна й економічним поглинанням. А гроші прийдуть згодом. Розмова про економічну "інтеграцію" – лише м'який варіант добровільної здачі Білоруссю свого суверенітету. До того ж, за рахунок такої "інтеграції" Росія отримує прямий, додатковий вихід до кордонів держав Європейського Союзу та НАТО. Це повністю вписується у концепцію російського геополітичного позиціонування, відновлення Радянського Союзу, концепції російського світу та збирання "російських земель".
До речі, секретар союзної держави вже подарував Лукашенко книжку, де, як факт, що практично відбувся, йдеться про майбутню анексію трьох областей, що належать Білорусі. Звісно, як "відновлення історичної справедливості"...
Виходячи з вищесказаного і проілюструвавши невелике коло економічних питань, можна дійти логічного висновку про відсутність для Білорусі будь-якої привабливості в ідеї економічної інтеграції з Росією. Остання просто проковтне свою "союзну сусідку". А за втратою економічної незалежності приходить і втрата політичної. Не буває суверенітету та державної самостійності без самостійної економіки!
Немає жодного сенсу дискутувати навіть про модель можливого об'єднання, про форму такого союзу. Яка, зрештою, різниця – федерація чи конфедерація, якщо сильний завжди поглинає слабкого. Однак риторика старого спритника, що узурпував владу, не змінюється: звичайним білорусам продовжують подавати ідею втрати суверенітету під виглядом "інтеграції з братньою росією"...
Подібний перебіг подій не є цілком логічним з погляду стратегії міжнародних взаємовідносин та впливу міжнародних інституцій. Але це не про Кремль. Тим більше, що різке поглинання може стати єдиним можливим для Москви виходом у випадку аварійно-пожежної ситуації. Даремно, чи що, кремлівська пропаганда транслює марення про "міць другої армії світу, одну з восьми провідних економік, найбогоноснішу, високоморальну, правдиву, миролюбну та читаючу нації"? Всі ці наративи означають одне: треба хапати те, що погано лежить, поки всі не зрозуміли, що колос Росії стоїть на ногах з рідкої глини. Хоча, прошу пардону, це навряд чи глина.
Мати підконтрольну, але формально суверенну державу завжди краще для зовнішньополітичного вирішення питань. Все ж таки два голоси краще, ніж один. І це не лише в об'єднаннях, контрольованих москвою, а й на міжнародній арені. До того ж, завжди є варіант лавірування. Але перспектива захоплення території та ресурсів формально незалежної країни застигає очі Росії, виправдовуючи середньовічне прагнення домінантного поглинання.
