Мухарський: Орест Лютий буде актуальним, поки існує Російська імперія

5.1т

Апологети "русского міра" однозначно трактують як фашизм все, що має відношення до українського націоналізму.

Таку думку у програмі "Дійові особи з Анастасією Рагімовою" в ефірі "Обозреватель.LIVE" висловив співак і актор Антін Мухарський.

Під час бесіди артист розповів, що він думає про Донбас, про Росію, інтелігенцію та про своє кохання.

"Я — український буржуазний націоналіст"

— Через декілька років, коли, можливо, російсько-український конфлікт буде вичерпано, образ Ореста Лютого буде актуальним?

— Я не думаю, що українсько-російський конфлікт буде вичерпано у найближчі 20-50 років. Він буде тягнутися рівно стільки, скільки буде існувати Російська імперія. Він уже тягнеться понад 350 років. На мою думку, швидкого завершення йому нема. Орест Лютий буде актуальним довгі роки тому, що це якраз той правий радикал, на дії якого зважає суспільство, інколи називаючи їх терористичними, екстримістськими, а інколи навіть провокативними.

— Вас називають націонал-фашистом, ви вважаєте себе націонал-фашистом?

— Мене так називала колишня дружина в рамках цькування мого образу. Я-  націоналіст за ідеологією і за принципами, український буржуазний націоналіст. Безумовно, все що стосується українського націоналізму, російська ментальна парадигма толерує як фашизм.

— Коли ви в останній раз були в Росії?

— Я вже не згадаю, боюсь, що десь в році 2012, може 2013.

— Тобто, як почався конфлікт ви закінчили свої гастролі?

— У мене там і не було гастролів.

— Ви товаришуєте із тими людьми, які є вашими близькими друзями, але вони, наприклад, дотрималися позиції їхати до Росії та давати там концерти?

— У мене нема таких друзів.

— Тобто, ви не спілкуєтеся?

— У мене їх нема просто. Це — люди іншої крові.

"Все, що пов’язано з Орестом Лютим, блокується і не висвітлюється"

— Як ви вигалади свій псевдонім? Чому Лютий? Це якось відповідає назві місяця лютий, такий характер жорсткий?

— Дует почався в лютому, 1 лютого. Цього року нам виповнилось 5 років. А оскільки багато отаманів, почиючи із визвольних змагань столітньої давності мали таке прізвисько, то якось так воно співпало.

— Багато грошей за 5 років було витрачено на проект?

— Цей проект для мене здебільшого волонтерський, він не приносить грошей це однозначно, це витрати, які співставні із заробітками. Якщо порівнювати це із заробітками, коли я працював на телебаченні, умовно кажучи популярним ведучим, то не можливо сказати, що цей проект прибутковий- ні. Він і ставив собі зовсім інше завдання, це — не шоу-бізнес, а висловлення своїх громадянських позицій і проблематики, яка, на мою думку, існує в сучасному суспільстві. Проект справився із цим завданням, а до шоу-бізнесу ми тільки зараз приходимо тому, що є багато людей, які кажуть : "Ну, от якби ви не так радикально співали…"

— Це означає, що ми можемо побачити ваші кліпи на "М1" у найближчому майбутньому?

— Ні, не зможете.

— Тобто, на широкий загал ви не плануєте…

— Наш широкий загал повністю русифікований. Тому все, що пов’язано з Орестом Лютим, національним відродженням – це все блокується, не висвітлюється. Я казав і буду казати, що у 90-ті роки сюди зайшли російські гроші, люди, які окупували канали, радіостанції є цілком продуктом "русского мира", вони зараз маскуються, щось там роблять, але по суті вони є постсовком, який народився на стику 2000-х років.

— Як ви вважаєте, якщо б правильно працювало телебачення на окупованих територіях ще за часів війни, якщо б не було такого російськомовного контенту ми б мали можливість зберегти Донбас та Крим?

— Безумовно.

— Ви вважаєте, що пропаганда є важливим інструментом?

— Це — не пропаганда, це те, що ви чуєте. Це як риба не відчуває воду, як людина не відчуває повітря так само культурологічний простір починається із того, що звучить з динаміків радіо, складається з того, якою мовою говорить телевізор. Це все вода і повітря нашого існування і якщо ми постійно дивимось серіали про "ментов" і ми звикаємо, що вони потворні, жирні, але в принципі хороші.

Ми звикаємо до того, що дикі кримінальні стосунки, які показують в російських серіалах, це є норма. Тобто, ми деформуємо свою увагу, ми деформуємо своє життя згідно з телевізором, де показують якісь моделі і, зрештою, суспільство звикає до того, що "русское, ну, хорошо", а потім приходить Стрєлков із автоматом і каже: "тут же русская земля, тут русские песни поют".

— Ви часто їздите в АТО?

— Останнім часом не можу сказати, що так вже часто. Але коли це все починалось, то ми там часто були.

"Донецьк має бути огородженим, як колись чумні території"

— Ви плануєте якось зробити концерт у Донецьку?

— В Донецьку це буде найперший із гуртів, який приїде.

— А приїхати до тих людей, які там залишилися та переконати?

— Ні, я не буду їх переконувати. Ці люди невиліковно хворі-  це моя позиція. Донецьк має бути огородженим, як колись чумні території, огороджувалися стінкою і на деякий час так залишалися на карантині. Так само треба зробити і зараз, бо "руский мир" —  це бацила, хвороба.

— А як же промислові стосунки, які у нас вже склалися? Як вирішувати питання із вугіллям? У нас тепер опалювальна криза.

— Ви так сильно переймаєтеся вугіллям?

— Це питання хвилює багатьох українців.

— Ви так вважаєте. Людям сказали, що будуть відключення, але їх не буде. Чому не відключають атомні станції, які працюють на російському паливі?

— Але у Маріуполі закінчується…

— Це вам сказали і ви розповсюджуєте.

— Мені це не сказали. Коли я запитала, коли ви поїдете в Донецьк, ви сказали, що ці люди хворі і це — ваша позиція, і ви не хочете відвідати їх, але є там такі люди, що не мають можливості виїхати…

— Це не такі самі українці, не треба плутати. То не українці- то адепти російського світу.

— А в Києві нема адептів російського світу?

— Вони є, тільки вони прихилися десь, причікують, коли знову можна взяти реванш. Їх повно в Києві.

— Ви спілкуєтесь якою мовою?

— З батьками я спілкуюся російською мовою.

— Тобто, ви вважаєте, що ваші батьки — адепти "руского мира"?

— Ви все спрощуєте.

— Я не спрощую. Ми ж розмірковуємо.

— А я кажу, що ви спрощуєте позицію, що люди, які спілкуються російською мовою- це не є адепти "руского миру". Є люди, що хворі на імперський російський шовінізм і це треба розрізняти.

— Що таке імперський російський шовінізм?

— Російський імперський шовінізм- це така ідеологічна парадигма буття, коли Москва є центром, збирачем земель, які лежать в колишньому імперському ареалі існування. Тобто, Росія до тепер вважає, що Україна — то Росія, к і Молдавія, Польща, Чехія. Це все землі, які мають за Ялтинською конференцією зону впливу Росії. І ото цей імперський шовінізм, який принижує гідність інших народів, який нищить їхню мову, історію і живе виключно заради рахунку експансій, придушення, пригноблення і зрештою смерті.

Це мортальна релігія, яка абсолютно природня для російського простору і яка не вписується у контекст сучасної України. Росія- це агресія, це нацизм, це коли інші народи і нації пригноблюються. А націоналізм- це любов до власної землі.

— Коли ми принижуємо і називаємо росіян "кацапами", ми так само робимо крок приниження, крок шовінізму, але з боку України.

— Безумовно, це радикальні такі міри, які існують в умовах війни. Але Орест Лютий пояснює, що кацапом може бути будь-яка людина, яка, висмоктавши півлітра алкоголю, віднайшла в собі загадкову російську душу, яка починає кричати: "Деди воевали. Та ми до Берлина дошли. Да ми в космос летали". Тобто, те, що пам’ятає людина-совок…

"Коли почались події революції, багато людей відвернулося від мене"

— До речі, ви народилися в Радянському Союзі, а виховувались в українських традиціях чи російських?

— В абсолютно радянських.

— То як тоді у вас з’явилася така любов до України?

— Я ненавидів совок тому, що совок- це царство неандертальців, мордору, брехні, тваринних інстинктів. А я читав якісь книжки в дитинстві, я любив читати. Це була єдина розвага.

— У вас також було розлучення через вашу громадську позицію. Що робити сім’ям у яких виник такий конфлікт на політичному тлі, коли, наприклад, одна людина у сім’ї підтримує те, що відбувається в країні, а інша ні. Що робити таким сім’ям? Зберігати кохання?

— Я не психоаналітик і не сімейний психотерапевт. Я ніколи не буду брати на себе роль і місію аби комусь щось пояснювати.

— Ви жалкуєте, що через політичну позицію втратили свою сім’ю?

— Ні, я не жалкую. Це моя позиція, це моє життя і з цього приводу слова "жалість" і "шкода" якось не природньо для мене. Я не люблю жалість, не люблю жаліти.

— Ваші діти підтримують таку проукраїнську позицію?

— Іванові 4 роки, я думаю, що він підтримує. Як можна казати про дітей якщо їм 10, 7 і 4 роки. Що вони розуміють в цьому?

— До речі, ви спілкуєтесь із своїми дітьми?

— Ні, ми не спілкуємось.

— Взагалі? Вам не дозволяють спілкуватися?

— Мені не дозволяють.

—Навіть у судовому порядку ви цього не можете досягти?

— До судового рішення я не можу дійти вже третій рік.

— В одному із ваших інтерв’ю ви сказали, що був деякий період життя, коли ви не могли сплачувати аліменти і ви казали, що ви дуже дорогий ведучий. Яка заробітня платня вас влаштовувала б, щоб ви зараз працювали на телебаченні як ведучий?

— Це складне питання, бо приміром мене б влаштовувала платня 10 000 доларів у місяць. Але таких грошей ніхто не платить, і я волію займатися тим, що я роблю. Колись я заробляв такі гроші легко.

Коли почались події революції, почалися військові події, навіть із початком існування Ореста Лютого багато людей злякалося, відвернулося, побили горшки зі мною, тому, дійсно, після війни настала фінансова криза, яка і досі триває, але мушу сказати, що якось ми із цим впораємося. А зараз я теж не за кожен телевізійний проект взявся б. Я взявся б за той телевізійний проект, що лежить мені до душі.

— У вас є плани створити якийсь патріотичний проект на кшталт "Орест Лютий йде відроджувати Україну"?

— Нема.

— Скажіть, будь ласка, на ваші концерти люди купляють квитки, чи вони є благодійними?

— Останній концерт був в Одесі. Ми вийшли, слава Богу, на нульові позиції. Приблизна вартість концерту, щоб покрити оренду, апаратуру, переїзд, проживання, гонорари артистам- складає близько 80 тисяч гривень. Ми заробили близько 80 тисяч гривень, які повністю пішли на витрати на цей концерт. Для мене цей концерт був благодійний тому, що було продано приблизно 450 квитків, ще 450 людей було запрошено, мається на увазі, госпіталі, волонтерські організації, Зброєні сили України, частина Націгвардії. Зала була повна, але концерт для мене був благодійний. Тобто, я виступав за нульовий гонорар.

— Я бачила ваші запрошення на концерт, ви запрошували на такому катері, а я знаю, що у вас навіть є водійські права. Чи є у вас бажання колись купити собі яхту?

— Так, є.

— Тобто, ви цього зараз прагнете?

— У мене зараз нема можливостей, але колись, можливо. Мрії мають збуватися і коли ти чогось хочеш, то ти обов’язково цього досягнеш.

— У вас є велика мрія?

— У мене є мрія бачитись із своїми дітьми. Ця мрія лежить у зоні доступу, але мені це не дають.

— Мені як жінці цікаво запитати, от коли складуються нові стосунки і ви зустрічаєте нову людину, то нова людина хоче аби була спільна людина у цього кохання. Бо дитина- продовження того кохання. Якщо ви зустрінете своє кохання і вона захоче дитину, ви ще хочете дітей?

— Як добре, що я нарешті знайшов жінку, з якою ми розуміємо одне одного з півслова. Цього не було в моїх попередніх стосунках. Рівень інтелектуального спілкування потрібно було понижувати. Оскільки мені важко знайти співбесідника, який би розумів мене і точки дотику були близькі. То мені треба було формувати нове середовище, я покінчив із певними зв’язками, де мова йшла: "Ну что куда мы поехали? А как мы что сьели, а что одели? Gucci, Armani". Мені, як старому київському фарцівнику, який переріс всі ці "шмотки", автомобілі, в дитячому віці, цей, умовно кажучи, рівень спілкування став у якийсь момент не те, що не приємним, а просто огидним. І тому я почав шукати людей, які опікуються і займаються якимись речами, що не лежать в площині лише побуту та матеріальних здобутків.

— Чи плануєте ви ще дітей?

— Ні, не плануємо.

— Ви казали, що приватні стосунки виходять у площину суспільного обговорення і зараз ви також не ховаєте їх. Ви не боїтеся колишньої помилки, коли було занадто цього приватного?

— Ми зараз не говоримо на тему наших стосунків з моєю колишньою дружиною. Вони були, я не можу їх приховувати, але ми їх обходимо.

— Я кажу про нове кохання. Чи не боїтеся ви уваги суспільства до нових стосунків?

— Ми користуємось Інстаграмом або користуємось Фейсбук-сторінками, не викладаючи фотосесії, де ми відпочиваємо, що ми разом спіймали якусь улітку, песика, кота. Це міщанське спілкування, і я не вітаю його в наших стосунках.  У нас замкнута система координат, ми не виносимо наші стосунки у публічне поле.

— Публічність заважає? Вас більше впізнають як Ореста Лютого чи Антіна Мухарського?

— Не знаю, що це таке. Почнемо з того, що мене не платують із Віталіком Козловським. Тобто, це зовсім різні речі, є публічна слава якихось артистів медійних, які світяться по каналах, а у мене трошки інша аудиторія.

"Орест Лютий перекваліфікується в романтики"

— Вас часто впізнають на вулиці?

— Ні, не часто. Особливо якщо натягну кепку, шарф.

— У соціальних мережах часто пишуть?

— Постійно пишуть. У нас є велике коло дописувачів, з якими ми спілкуємося.

— Є люди, що пропонують тексти?

— Є багато, але ми не працюємо з текстами авторів.

— Ви самі пишете?

— Так.

— Ви сказали, що у вашому гурті є декілька людей. Зі скількох саме людей складається команда?

— Десять.

— Це досить складно утримувати таке коло людей.

— Так, це складно.

— А хто пропонує ідеї кліпів?

— Автор перед вами.

— А хто режисер?

— Режисер перед вами. Середня вартість наших кліпів — 2 тисячі гривень, наприклад, "Росиян в Донбасе нет" — це гроші на поїздку в П’ятихатки Дніпропетровської області, харчування і деякий монтаж, який коштує не великі гроші. Ми не знімаємо кліпів за тисячі доларів. По-перше, у мене нема таких грошей, а, по-друге, це мій принцип, що кліп має нести ідею, має нести художнє навантаження, яке можна за невеликі гроші втілити.

— У подальшому ви бачите розвиток образу Ореста Лютого чи створення чогось нового?

— Поки що Орест Лютий у нас перекваліфікується в романтики. Він зараз випустив програму, яка називається "Пісні любові". Вона була презентована на День закоханих. Це абсолютно нова сторінка його життя, і тому далі він буде розвиватися у цьому напрямку, хоча не полишатиме свою радикальну мистецьку діяльність.

— У своєму житті ви романтик?

— Абсолютно романтик і це, на жаль, мені дуже заважає тому, що через мої наміри я завжди потрапляв у пастки, люди користувалися моєю добротою і користувалися тим, що я дуже довірливий. Не можу сказати, що я розчарований у світі, але я став обережнішим.

"Для мене інтелігент- це щось гниле"

— Я підготувала для вас бліц-питання на які треба відповідати "Так" або "Ні". Для того, щоб зрозуміти, яка людина перед нами.

— Ви б могли закохатися у росіянку?

— Ні.

— Іво Бобул крутіший за Вакарчука?

— Вони рівні, вони обидва гуру.

— Донбас- це Україна?

— Окупований Донбас, на жаль, ні.

— Порошенко — гарний президент?

— 50 на 50. У моїй шкалі він займає середню позицію.

— У нього є шанси залишитись на другий термін?

— Є.

— Можна вас зрівняти із Шнуром із гурту "Ленинград", чи для вас це образа?

— Ні, Шнур прекрасний артист.

— Ви особисто знайомі?

— Ні, ми особисто не знайомі, але мені подобається, що він робить. Але ми з ним працюємо в різних жанрах.

— Ви любите гламур?

— Ні.

— Ви носите рожеве?

— Ні.

— В Києві має бути проспект або вулиця Шухевича?

— Обов’язково.

— Де вона повинна знаходитись?

— Важко мені сказати, замість "Героїв Ватутіна".

— Полюбляєте білявок?

— Ха, інколи звертаю на них увагу.

— У вас було весілля?

— Було.

— У стосунках важлива єдність поглядів?

— Однозначно, це головне.

— Вам дарують квіти?

— Так, на концертах.

— Ви б хотіли заспівати про електронні декларації?

— А я вже заспівав.

— Нагадайте.

— Є така пісня "Приватний підприємець". Пісня написана ще років 2 тому. На жаль, держава не звертає на це належної уваги, на діяльність приватних підприємців і душить нас. Я зокрема приватний підприємець із 2000 року.

— Ви дякуєте Богові, що ви не москаль?

— Дякую.

— Вмієте стрибати?

— Не дуже, ні.

— Багато ви баянів вже порвали?

— Я не вмію грати на музичних інструментах.

— Пісня "Катя-ватниця" присвячена конкретній особі?

— Це вірші Артема Полежаки, в даному випадку. На скільки я знаю, це узагальнений образ.

— Ви колись стріляли в людей?

— Ні.

— Були на Майдані, розбирали бруківку?

— Так.

— Чи треба в Україні заборонити "Вконтакте" і "Однокласники"?

— Я не знаю, що це таке.

— Ваші пісні будуть на М1 та інших ротаціях?

— Ні.

— Ви вважаєте себе націонал-фашистом?

— Ні не вважаю. Українським буржуазним націоналістом.

— Вас легко спокусити?

— Зараз вже ні, раніше – так.

— Ви часто зраджували?

— Раніше у мене був період, але це не можна назвати зрадами. Це був період вільного життя, я був розлучений, а у мене дружини не було. Це було років 5-6.

— Ви багато танцюєте?

— Ха, так не скромно було б сказати, що я танцюрист диско. Ні, я вважаю, що я не гарно танцюю, але інколи за настроєм мені подобається танцювати.

— Путін- фашист?

— Путін- російський імперський шовініст.

— Ви багато разів закохувались?

— Багато.

— Ви сплачуєте своїм дітям аліменти?

— Сплачую.

— Ви знаєте, що таке антропологія?

— Безумовно.

— Що це таке?

— Наука дослідження історії людства.

— У вас виникало бажання отримати науковий ступінь?

— Мені пропонували декілька разів отримати науковий ступінь в галузі фольклористики, зокрема, у мене є велика колекціяукраїнського народного кітчу. Це картини народні 30-60 років, але я відмовляюсь від будь-яких ступенів, будь то заслужений артист або народний, кандидат наук, доктор наук. Я не хочу мати справу із державними інституаціями.

— Ви граєте в казино?

— Ні.

— Ви вмієте відпочивати?

— Хотілось би це робити краще. Не вмію, на жаль. Зараз намагаюся над цим працювати.

— Ви розкута людина?

— В гарному товаристві-так, а коли я відчуваю якусь агресію або несприйняття, то ні.

— Ви були колись у Монако?

— Де? У Монако? Ні, на південному березі Франції був, а у Монако – ні.

— Є роль, яку вам хочеться зіграти?

— Є.

— Яка?

— Гамлет.

— Ви володієте іноземними мовами?

— Англійською на побутовому рівні –так.

— Інтелігентна людина може дозволити собі матюкатися у прямому ефірі?

— Я не люблю слово "інтелігент". Воно для мене як синонім матюка. Я не люблю інтелігентних людей. Інтелігенція то щось таке російське, руська гнила інтелігенція. Я люблю слово "аристократія".

— Яка різниця між аристократом та інтелігентом у вашому розумінні?

— Аристократ— це людина з мечем, це людина, яка вміє рубати, бити і захищати свою гідність. Інтелігент- іде за аристократом і завжди дивиться, куди поверне вітер. Інтелігенція- це флюгер, який відчуває якісь віяння. А аристократія базується на принципах стародавніх-чесності, прямоти, спілкування з Богом. Тобто, для мене інтелігент- це щось гниле.

— А люмпен у вашому розумінні?

— Люмпен — це хам. Це, на жаль, те, що було в 17 році випущено з пляшки. Хамство, деградативна селекція людства. Людство йшло-йшло, напрацьовувало якісь знання, форми поведінки людини, перетворюючи її з мавпи на людину. А от якраз люмпен- деградаційна історія, коли людина стає твариною.

— Як знайти щось середнє між інтелігентом і люмпеном?

— Ніяк, вони є, але я не люблю ні тих, ні тих.

Дтвіться программу "Дійові особи з Анастасією Рагімовою" кожну п'ятницю на телеканалі Тоніс о 16:50 та на Oboz TV. 

Як повідомляв "Обозреватель", Мухарський розповів як в Одесі місцева еліта називала українську мову "собачою".

Читайте всі новини по темі "українсько-російський Конфлікт" на сайті "Обозреватель".

Наші блоги