Чи міг Ісус Христос не померти, а знепритомніти: суть цікавої теорії

Питання про смерть та воскресіння Ісуса Христа є одним з центральних у християнській вірі. Протягом століть різні теорії намагалися пояснити події, описані в Євангеліях. Однією з таких цікавих ідей є гіпотеза непритомності, яка передбачає, що Ісус не помер на хресті, а лише знепритомнів, пережив розп'яття в несвідомому стані, а потім, прийшовши до тями в гробниці, знову з'явився своїм учням.

Відео дня

Прихильники цієї гіпотези вважають, що послідовники Ісуса сприйняли його відновлення як справжнє воскресіння з мертвих.Ця теорія, а також інші подібні спроби раціонального пояснення Воскресіння, набули популярності в західному світі у XVIII та XIX століттях.

Серед перших, хто її запропонував, були західні автори та філософи, такі як Оскар Уайльд та Фрідріх Шлейєрмахер. Однак, починаючи з останніх десятиліть XIX століття, більшість біблеїстів та академічних науковців відкинули ці гіпотези як необґрунтовані та такі, що не відповідають історичним та медичним фактам.

Одним з перших прихильників гіпотези був німецький теолог Карл Фрідріх Бахрдт, який близько 1780 року висловив припущення, що Ісус навмисно імітував свою смерть, використовуючи ліки, надані йому лікарем Лукою. Бахрдт вважав, що таким чином Ісус хотів створити враження духовного месії та спонукати Ізраїль відмовитися від ідеї політичного месії. У його інтерпретації, Ісуса потім оживив Йосип з Ариматеї, з яким він мав зв'язок через таємний орден ессеїв.

На початку XIX століття Карл Вентуріні запропонував іншу версію, згідно з якою група прихильників Ісуса, одягнених у біле і пов'язаних з ним таємним товариством, не очікувала, що він переживе розп'яття. Однак, почувши стогін з гробниці, де Ісус опритомнів завдяки прохолодному та вологому повітрю, вони налякали охоронців і врятували його. Ще один теолог-раціоналіст, Генріх Паулюс, починаючи з 1802 року, стверджував, що Ісус впав у тимчасову кому і якимось чином самостійно ожив у гробниці. Він критикував теорії про видіння, вважаючи, що учні щиро вірили у воскресіння Ісуса Богом. У 1830-х роках Фрідріх Шлейєрмахер підтримав гіпотезу Паулюса.

У XX столітті, хоча сучасні вчені відкинули гіпотезу непритомності як маргінальну, вона продовжувала з'являтися в різних псевдоісторичних працях. Серед них книга "Свята кров і Святий Грааль" (1982) та "Документи Ісуса" (2006). Британський біблеїст Х'ю Дж. Шонфілд у своїй книзі "Змова на Пасху" (1965) розробив детальну теорію про те, що розп'яття було сплановане самим Ісусом, включаючи вживання ліків для втрати свідомості та подальше таємне лікування. В ісламському світі гіпотезу непритомності підтримував мусульманський проповідник Ахмед Дідат, чия книга "Розп'яття чи воскресіння?" набула широкого поширення. Інший сучасний мусульманський вчений, Закір Найк, також використовував цю гіпотезу в дебатах. Однак, основна ісламська позиція більше схиляється до гіпотези заміни, згідно з якою Ісуса не було розіп'ято, а замість нього був розіп'ятий хтось інший.

Аргументи на підтримку гіпотези

Прихильники гіпотези непритомності наводять кілька аргументів на її користь. Одним з них є відносно короткий час перебування Ісуса на хресті – близько шести годин, що вважається незвичайним для смерті від розп'яття здорової дорослої людини. Зазначається, що середній час страждань до смерті від розп'яття міг становити 2-4 дні, а іноді й до 9 днів. Іншим аргументом є відсутність прямих свідчень очевидців смерті Ісуса після розп'яття. Євангельські розповіді не містять детального опису похоронних заходів чи публічного огляду тіла. Швидка передача тіла Йосипу з Ариматеї та його поховання також розглядаються як обставини, що могли сприяти таємному відновленню Ісуса.

Контраргументи

Сучасні скептики гіпотези непритомності, включаючи медичних експертів, рішуче відкидають її. Діагност доктор Олександр Метерел називає її "химерною теорією без будь-яких фактичних підстав". Ретельний аналіз, опублікований у Журналі Американської Медичної Асоціації, дійшов висновку, що Ісус, найімовірніше, був мертвий ще до того, як йому прокололи бік списом, і що будь-яка гіпотеза непритомності несумісна з сучасною медичною наукою.

Медичні аргументи проти гіпотези

Медичні експерти, аналізуючи описи розп'яття в Новому Завіті, вважають малоймовірним, що Ісус міг вижити після таких травм. Вони зазначають, що бичування, розп'яття та проколювання списом призвели б до незворотних фізіологічних наслідків, включаючи значну втрату крові, гіповолемічний шок та асфіксію. Також вважається малоймовірним, що людина, яка ледве вижила після таких тортур, могла б надихнути своїх послідовників вірою у своє воскресіння як переможця смерті.

Попри свою популярність у певних колах, гіпотеза непритомності не знаходить підтримки серед більшості сучасних біблеїстів, істориків та медичних експертів. Ретельний аналіз історичних текстів, медичних даних та археологічних знахідок свідчить на користь того, що Ісус Христос дійсно помер на хресті. Хоча теорія непритомності залишається цікавою темою для дискусій у популярній культурі, у науковому середовищі вона вважається спробою раціоналізувати події, які за своєю суттю є предметом віри.

OBOZ.UA раніше писав про теорії стосовно дати народження Ісуса Христа.

Підписуйтесь на канали OBOZ.UA в Telegram і Viber, щоб бути в курсі останніх подій.