Як будівля міських електромереж у Львові стала символом радянського терору: старі фото

Львів часто називають містом середньовічної архітектури, кам’яниць та костелів, але його історична спадщина охоплює також і будівлі ХХ століття. Вони стали мовчазними свідками трагічних сторінок міста. Однією з таких споруд є будівля Міських електричних закладів (МZE), що згодом перетворилася на символ репресій, страху й радянського терору.

Відео дня

Зведена в середині 1930-х років у стилі функціоналізму, вона стала прикладом модерної архітектури міжвоєнного Львова. OBOZ.UA розповідає про історію відомої споруди та публікує архівні фото, що з’явилися у мережі.

У міжвоєнний період Львів активно розвивався як індустріальний центр. Електрифікація міста вимагала створення окремої інституції, відділеної від трамвайного господарства. На початку 1930-х років, у зв’язку зі стрімким розвитком Міських закладів електричних, постала потреба в новому адміністративному приміщенні.

У 1934 році було оголошено архітектурний конкурс, переможцями якого стали варшавські архітектори. Проте до реалізації був обраний проєкт львівських митців Теодора Врубеля та Леопольда Карасінського – авторитетних архітекторів, відомих іншими знаковими об'єктами у Львові.

У 1935–1936 роках на розі вулиць Стефаника та Коперника постала багатоповерхова будівля у стилі функціоналізму з характерним заокругленим бічним фасадом. Вона втілювала модерні уявлення про архітектуру: поєднання практичності, лаконічності й технологічної естетики.

Після приходу радянських військ у вересні 1939 року, первісне призначення будівлі було змінено. Її директор, Станіслав Козловський, був репресований, а саму споруду передано у розпорядження органів НКВС. Завдяки вигідному розташуванню поблизу в’язниці на вулиці Лонцького, будівля стала частиною радянської репресивної машини.

З 1939 по 1941 рік тут розміщувалося Управління НКВС УРСР по Львівській області та Обласний суд. За німецької окупації в 1941–1944 роках будівлю зайняло головне управління гестапо.

З поверненням радянської влади в липні 1944 року, сюди знову повернулося НКВС, згодом – МГБ і КДБ. Саме в цей період серед львів’ян поширився гіркий жарт: мовляв, ця будівля – "найвища у Львові, бо навіть з підвалу видно Сибір".

Попри зміну функцій, сама споруда зберігала архітектурну цілісність. У 1968–1970 роках її було добудовано за проєктом Василя Каменщика.