Старі фото Нікополя: яким місто було під час Другої світової

Нікополь розташований на правому березі Дніпра в південній частині Дніпропетровської області. Історія міста налічує кілька століть і охоплює періоди козацьких вольностей, імперських реформ, радянської індустріалізації та воєнних катастроф.

Відео дня

Збережені архівні фото дають змогу простежити етапи формування міста – від простої переправи до сучасного індустріального центру. Назва Нікополь відома з 1782 року, але історія міста бере початок значно раніше.

Наприкінці XV століття землі за Дніпровими порогами почали освоювати українські козаки. Уже в XVI столітті на місці сучасного Нікополя існувала козацька переправа – Микитин Ріг. Саме тут, на перехресті шляхів до Криму, пролягали стратегічні маршрути, а козаки облаштовували укріплення.

Перше документальне свідчення про цю місцевість міститься у щоденнику посла імператора Священної Римської імперії Еріхa Лясоти, який у 1594 році подорожував до Запорізької Січі.

У 1639–1652 роках у межах сучасного Нікополя, в районі парку Перемоги, діяла Микитинська Січ – одна з перших Запорізьких Січей, також знана як Стара або Перша. Саме тут у грудні 1647 року зупинився Богдан Хмельницький, рятуючись від переслідувань польського уряду. А вже в січні 1648 року, за його ініціативи, козаки розгромили польський гарнізон і почали визвольну війну. У лютому того ж року Хмельницького обрали гетьманом України – це стало поворотною точкою в історії козацтва і національного руху.

Після перенесення Січі на Чортомлицький острів 1652 року, поселення стало відоме як Микитинський Перевіз – ключова точка переправи козаків, які прямували по сіль до Криму.

У першій половині XIX століття Нікополь розвивалося як торгово-ремісниче містечко. Розвитку сприяла Нікопольська пристань – місце проведення щорічних ярмарків. У 1832 році відкрився перший цегляний завод, а 1836 року створено матроський цех, що обслуговував перевезення водним шляхом.

Перший навчальний заклад – парафіяльне училище – почав роботу 1808 року, а з 1838 року функціонував як морське училище.

На початку XX століття, з відкриттям у 1903 році залізничної лінії Кривий Ріг – Нікополь – Олександрівськ, місто отримало новий імпульс для розвитку. Вокзал було збудовано у 1905 році.

Під час революційних подій 1917–1918 років у Нікополі, як і по всій Україні, неодноразово змінювалася влада. Місто входило до складу Української Народної Республіки, однак після Жовтневого перевороту 1917 року контроль переходив до більшовиків, німецько-австрійських військ і знову змінювався. У 1921 році Нікополь офіційно увійшов до складу УРСР.

Роки Голодомору стали трагічними для Нікополя: за різними даними, у 1932–1933 роках загинули понад 1750 людей. Водночас саме тоді почалося будівництво Південнотрубного заводу. Завод почав роботу у 1935 році, згодом став одним з найбільших у СРСР. До 1941 року в місті діяло вже понад 20 великих підприємств, а населення сягнуло 70 тисяч.

Під час нацистської окупації, з серпня 1941 до лютого 1944 року, Нікополь став одним із пунктів жорстокої боротьби. Його промисловий потенціал і стратегічне розташування перетворили місто на важливий плацдарм. У лютому 1944 року Нікополь було звільнено радянськими військами в ході Нікопольсько-Криворізької операції.