Старі фото Черкас: яким було місто за часів німецької окупації

Сьогодні Україна знову переживає важкі часи, виборюючи свою свободу та територіальну цілісність у війні. Ця боротьба має глибокі історичні корені, і пам'ять про події минулого стає особливо актуальною.

Відео дня

Друга світова війна залишила глибокий слід на українській землі, і Черкащина не стала винятком. Регіон пережив період жорстокої нацистської окупації, але проявив надзвичайну стійкість і мужність. Історія тих років оживає завдяки архівним документам та візуальним свідченням. Нещодавно у мережі з'явилися старі фото Черкас, зроблені саме в роки німецької окупації, що дають змогу побачити місто у той складний час.

Початок окупації Черкас

Вторгнення нацистських військ на територію України у червні 1941 року швидко досягло і теренів Черкащини. Перші підрозділи окупантів з'явилися тут вже у середині липня. На шляху ворога стали радянські армії, які чинили жорстокий опір від самого кордону. У районі міста Умань частини цих армій опинилися в оточенні, тисячі бійців загинули, але їхній героїчний спротив ціною власного життя надовго затримав просування гітлерівців на схід, зірвавши їхні плани "блискавичної війни". Ці події на Черкащині стали одними з перших, що розвіяли міф про непереможність нацистської армії.

Важливим пунктом оборони на шляху ворога стало місто Черкаси. Оборона міста тривала 17 днів, під час яких військові, загони Дніпровської флотилії та місцеві добровольці чинили запеклий опір. Жителі міста, включаючи жінок, студентів та старшокласників, активно допомагали військовим. Лише за наказом командування війська відступили на лівий берег Дніпра. 21 вересня 1941 року нацисти захопили Драбів, і на території Черкащини остаточно встановився окупаційний режим. Ще до приходу окупантів з багатьох підприємств Черкащини провели демонтаж та евакуацію цінного устаткування та техніки углиб країни.

Жорстокий окупаційний режим та спротив народу

Нацистська окупаційна політика на захоплених українських землях була надзвичайно жорстокою. Планувалося виселити, знищити або поневолити українців, а територію заселити представниками німецької нації. Першочерговим завданням загарбників було винищення тих, кого вони вважали носіями "небажаної" ідеології – комуністичної та національної.

Масові розстріли та ліквідація проводилися у спеціально створених концентраційних таборах. Тисячі військовополонених червоноармійців та мирних жителів загинули від голоду, хвороб та розстрілів у таборах, таких як "Уманська яма" чи Золотоніський концтабір. За неповними даними, на Черкащині нацисти знищили близько 100 тисяч осіб, включаючи військовополонених.

Окупанти проводили систематичний грабунок економіки регіону. Були пограбовані сотні підприємств, колгоспів, радгоспів. Ворог вивозив устаткування, техніку, худобу, забирав або знищував запаси зерна. Наприклад, у Смілі було зруйновано залізничний вузол, заводи, мости, школи та житлові будинки. Особливо постраждала Золотоніщина, де було знищено десятки підприємств та господарств, вивезено величезну кількість ресурсів. Загарбники захоплювали продовольство громадського фонду та грабували індивідуальні господарства селян, забороняючи їм навіть різати худобу чи продавати продукти на ринках, що призвело до катастрофічного підриву економіки регіону.

Нацисти цілеспрямовано нищили культурні цінності. Закривалися навчальні заклади, шкільні приміщення перетворювали на казарми. Були пограбовані державні музеї, включаючи Заповідник "Могила Т. Г. Шевченка", експонати з якого вивозили до Німеччини. Знищувалися пам'ятники Шевченку у різних населених пунктах. Страшною трагедією стало і масове примусове вивезення українців на каторжні роботи до Німеччини – з Черкащини вивезли понад 80 тисяч "остарбайтерів".

В умовах жорстокого окупаційного режиму на Черкащині розгорнувся активний партизанський рух та діяло підпілля. Ті, хто не бажав миритися з ворогом, бралися за зброю, організовуючи опір нацистам у лісах та населених пунктах. Тисячі жителів Черкащини брали активну участь у партизанській боротьбі.

Звільнення Черкас

Успіхи радянських військ на інших ділянках фронту, зокрема після Курської битви, створили умови для звільнення Лівобережної України. У вересні 1943 року були звільнені перші населені пункти Лівобережної Черкащини. Кульмінацією стало визволення міста Черкаси 14 грудня 1943 року військами 52-ї армії після кровопролитних боїв на підходах та в самому місті.

Жителі Черкащини надавали значну допомогу військам при форсуванні Дніпра, зробивши вагомий внесок у наближення Перемоги. Далі були звільнені інші міста, включаючи Чигирин, Смілу, Канів. На території Черкащини відбулася знакова Корсунь-Шевченківська битва у січні-лютому 1944 року, що стала визначною воєнною операцією. Повністю територія Черкаської області була звільнена від нацистів 12 березня 1944 року. Відступаючи, ворог застосовував тактику "випаленої землі", руйнуючи міста та спалюючи села.

Відбудова господарства на Черкащині розпочалася майже одразу після звільнення. Попри величезні руйнування, у містах і селах відновлювали роботу державні органи та підприємства. Хоча бракувало техніки, іноді доводилося використовувати корів як тяглову силу, а основний тягар робіт лягав на плечі жінок, підлітків та дітей, відновлення йшло швидкими темпами. 

Подвиг народу у відбудовний період був не менш значним, ніж на фронті. За кілька років Черкащина постала з попелу та руїн, відновивши свою життєдайну силу. Промисловість була в основному відновлена до 1948-1949 років, а за деякими показниками перевищила довоєнний рівень до 1950 року. Зросли посівні площі та врожайність у сільському господарстві, швидко будувалося житло та відновлювалися школи. Завдяки неймовірним зусиллям, розуму та таланту фронтовиків і трудівників тилу край знову ожив.

OBOZ.UA також пропонує згадати, яким було місто Черкаси у середині XX століття.

Підписуйтесь на канали OBOZ.UA в Telegram і Viber, щоб бути в курсі останніх подій.