"Вбивці атмосфери Києва": що відомо про основні забруднювачі повітря

26,5 т.
'Вбивці атмосфери Києва': що відомо про основні забруднювачі повітря

Початок осені запам'ятався киянам хімічним гаром пожеж та смогом палаючих торфовищ, від яких сверблять очі, дере у горлі і з'являється нежить. За даними медиків, особливо сильно постраждали діти і люди похилого віку.

Причиною масового нездужання киян стало різке накопичення шкідливих речовин в атмосфері міста, причому екологи впевнені ситуація лише погіршуватиметься, якщо влада не реагуватиме на випадки порушення екології.

OBOZREVATEL підготував перелік топзабруднювачів Києва, через які повітря у місті перетворюється на отруйну суміш.

Дарницька ТЕЦ-4 і перетворене на золошлаковідвал озеро Гарячка

Дарницька ТЕЦ-4, що належить компанії "Євро-реконструкція"
Відео дня

Розташована в "серці" Дарниці скандально відома ТЕЦ вже 10 років використовує вугілля як джерела енергії, незважаючи на те, що його спалювання призводить до високого рівня забруднення довкілля і провокує зростання легеневих і серцевих захворювань.

Жителі Дніпровського і Дарницького району столиці стали мимовільними заручниками підприємства, яке без необхідної системи очищення завдає непоправної шкоди здоров'ю людей та екології міста.

При цьому розташоване біля ТЕЦ озеро Гарячка, яке фактично знищили скидами золи та шлаку, зусиллями власників станції перетворилося на звалище небезпечних відходів.

Скидання токсичних відходів в озеро Гарячка

Головною проблемою озера є дрібний пил, який піднімається в повітря над токсичним звалищем і потрапляє в легені, стаючи причиною онкозахворювань у дорослих і дітей.

Але закриття і рекультивацію відстійника постійно відкладають.

Токсичні відходи озера Гарячка

На думку екоактивістів, влада Києва має забезпечити захист громадян і взяти під контроль діяльність ТОВ "Євро-реконструкція", що володіє ТЕЦ, а також зайнятися питанням компенсації завданих збитків через суд.

Автомобільний транспорт
Головні "вбивці" повітря у Києві

За твердженнями екологів, близько 80% шкідливих викидів в атмосферу столиці припадає на приватний і промисловий автотранспорт – за рік вулицями Києва проїздить понад 350 тисяч вантажівок, які щедро "насичують" атмосферу отруйними газами.

При спалюванні палива у двигуні внутрішнього згоряння виділяється близько 200 відомих токсичних речовин, період нейтралізації яких - від декількох хвилин до декількох років.

Кожне авто протягом року в середньому виробляє понад півтонни токсичних викидів, таким чином щорічний "внесок" автотранспорту столиці у забруднення середовища становить майже 500 тис. тонн чадного газу, близько 150 тис. тонн вуглеводнів, близько 25 тис. тонн оксидів азоту і сірки, а також понад 2 тис. тонн сажі.

На думку експерта Павла Малишевського, вирішити проблему вихлопних газів можна шляхом законодавчого обмеження вмісту сірки у паливі, контролю автомобільних викидів і оновлення автопарку за рахунок машин, які відповідають стандартам Євро-VI.

Сміттєспалювальний завод "Енергія"

Процес утилізації відходів на заводі "Енергія"

Створений для спалювання твердих побутових відходів та подальшого опалення навколишніх будинків завод щодня викидає в повітря масу токсичних речовин, серед яких пил, чадний газ, оксиди азоту, двоокис сірки, бензол, толуол, ацетон.

Отриманий таким чином "букет" отруює організм і провокує хронічні хвороби кровоносної, нервової, імунної та гормональної систем, причому тривалий контакт із цими речовинами може призвести до інвалідності.

Околиці заводу "Енергія"

Останнім часом жителі Дарницького району почали проводити екологічні протести і затримувати вантажівки зі сміттям, вимагаючи від місцевої влади провести моніторинг і контроль показників забруднення повітря.

Рішенням може стати встановлення фільтрів хімічного очищення вартістю близько 700 млн гривень, однак влада Києва поки вперто мовчить.

"Київводоканал" і Бортницька станція аерації

Бортницька станція аерації до реконструкції

Згідно з рейтингом Державного агентства водних ресурсів, Київводоканал стоїть першим у списку найбільших забруднювачів води, скидаючи у водойми понад 450 млн кубометрів відходів.

Для порівняння: найбільше озеро в Україні Світязь має об'єм води близько 190 млн куб. м. Тобто щороку Київводоканал скидає у Дніпро об'єми двох "токсичних Світязів".

У цих стоках містяться органічні і неорганічні забруднювачі – розчинені добрива, пестициди, залишки мастила і нафти, синтетичні поверхнево-активні речовини, свинець, ртуть, нікель, цинк, марганець та інші.

Вони призводять до масових захворювань і загибелі риби, планктону, порушують біобаланс, знижують рівень кисню і стимулюють "цвітіння" води.

Бортницька станція аерації

Бортницька станція давно не може впоратися з обсягом столичних нечистот, огортаючи смородом Харківський масив, Позняки та Осокорки.

На її модернізацію виділені великі кошти, однак жителі столиці зможуть зітхнути з полегшенням лише через десять років, після закінчення реалізації проєкту. А поки через зношеність очисних споруд частина відходів потрапляє у землю і отруює водоносні шари.

Міжнародний аеропорт Київ (Жуляни)

Аеропорт "Київ"

Розташований у межах міста аеропорт самим фактом свого існування порушує санітарні правила забудови міст, які забороняють трасам літаків перетинати території міст і сільських поселень.

Зараз "Жуляни" є джерелом критичного шумового забруднення Голосіївського та Солом'янського районів.

Крім того, двигуни літаків при злеті та посадці істотно задимлюють повітря і викидають в атмосферу житлових районів масу небезпечних сполук, від оксидів азоту і сірки до сажі і токсичних вуглеводнів.

Смог на території злітної смуги аеропорту

При цьому територія аеропорту також є джерелом забруднення ґрунтових вод через витік палива і мастил, які потрапляють у підземні горизонти, знищуючи водоносні шари.

Амброзія
Амброзія полинолиста

Амброзія, що потрапила в Україну з Північної Америки, є небезпечним "карантинним бур'яном" і постійним джерелом біологічного забруднення, яке викликає алергічні реакції через викиди пилку.

За даними лікарів, від непереносимості амброзії страждають до 60% населення, причому кількість "жертв" рослини постійно зростає через підвищену чутливість організму до дії алергену.

Найбільш типовими реакціями є нежить, запалення горла і очей, підвищення температури і напади астми. Людина, що потрапила під вплив амброзії, погано їсть, стає дратівливою і може впасти у депресію.

Крім впливу на здоров'я амброзія завдає шкоди іншим рослинам, оскільки витісняє та знищує їхній ареал поширення і "краде" воду та поживні речовини на свою користь.

Процес знищення амброзії

Автори електронної петиції №8967 на сайті Київської адміністрації закликають зупинити поширення амброзії, залучити до боротьби фахівців і почати війну з небезпечним бур'яном, знищуючи його з корінням.

Промислове підприємство "Фанплит"

Активісти на території підприємства "Фанплит"

Підприємство, що виробляє фанеру і деревні плити протягом майже 100 років, постійно спалює відходи виробництва, що містять смоли, лаки і клеї, і забруднює атмосферу високотоксичними продуктами згоряння.

Жителі ЖК "Комфорт Таун", що розташований неподалік, з часом втомилися від їдких викидів підприємства і подали судовий позов проти "Фанплиту".

У 2018 році суд вирішив анулювати дозвіл на викиди відходів у атмосферу, що призвело до тривалого простою підприємства та звільнення працівників.

Кияни протестують проти діяльності підприємства

На подив містян, навесні 2019 року підприємство відновило свою діяльність, незважаючи на відсутність очисних споруд.

Санкціоновані та несанкціоновані звалища і смітники
Сміттєвий полігон №5 біля села Підгірці під Києвом

На звалищах і смітниках у Києві та його околицях зберігаються тисячі тонн твердих побутових відходів. Вважається, що кожен житель Києва виробляє приблизно 1 кг відходів на добу, що дає понад 1 млн тонн сміття, для поховання яких потрібно 50 га землі при глибині звалища в 10 метрів.

При цьому непридатною для використання стає вся земля по периметру на відстані в 1 км. Таким чином, щороку у Київській області втрачається кілька тисяч гектарів землі, пов'язаних зі створенням і розширенням звалищ.

Кожне звалище поширює токсичні речовини, знищує водоносні шари і отруює атмосферу під час пожеж.

Процес скидання сміття на полігоні для відходів

За тиждень з 9 вересня навколо Києва горіло 6 звалищ і смітників, зокрема у Бориспільському район на площі 2 га, у селі Трипілля Обухівського району – близько 1 га, а також у Васильківському, Сквирському, Білоцерківському, Кагарлицькому районах.

Практично всі пожежі були ліквідовані, проте в атмосферу потрапили тонни отруйних хімікатів, якими змушені дихати кияни.

Хімічний завод "Радикал"

Територія заводу "Радикал"

На цьому підприємстві протягом 45 років використовували ртуть і хлор, причому під час закриття підприємства-банкрута у 2000 році ніхто не переймався знешкодженням токсичних відходів.

Протягом 2001-2006 років влада Києва провела часткове поховання відходів та вивезла частину обладнання, проте у 2017 році на місці заводу виявили перевищення в повітрі парів ртуті у тридцять разів, а у ґрунті – у п'ятнадцять разів.

Територія заводу "Радикал"

Також під територією заводу на глибині 50-60 метрів виявили багатотонні "лінзи" ртуті, яка поступово просочується у підземні водні горизонти і може розноситися на десятки кілометрів від місцеперебування, заражаючи підземні води Київської області.

Промислові зони Корчуватого і Телички

На їхній території виробляють бетон і кераміку, попутно забруднюючи повітря силікатним пилом, який впливає на здатність легенів поглинати кисень і в перспективі викликає невиліковний силікоз, що призводить до смерті.

Варто зазначити, що перелік джерел екоциду не обмежується згаданими факторами і включає також несанкціоновані скиди у каналізацію гальванічних відділень підприємств, СТО, закладів харчування, хлор зі станцій водоочищення у Деснянському і Дніпровському районах, гребля Київської ГЕС, промислові холодильники, що працюють на фреоні і аміаку тощо.

Чи можна покласти край екологічній катастрофі? Досвід розвинених країн свідчить, що можна. Для цього треба створити систему екологічного моніторингу, почати контроль викидів, а на підприємствах-забруднювачах скоригувати технологічні процеси і встановити сучасне очисне обладнання.