Ручна прокурорка Кучми після смерті два місяці пролежала в квартирі: як самотність стала розплатою за гріхи

Колишня заступниця генпрокурора та вірна соратниця Леоніда Кучми Ольга Колінько померла на самоті після тривалої хвороби, мертва жінка два місяці пролежала в квартирі. Її тіло знайшли зі значними ознаками гноїння лише після комунальної аварії: на сусідів знизу полилась вода. Колись гроза опонентів Кучми прожила всього 71 рік. Її єдина донька, яку вона виховала без чоловіка, померла через кілька тижнів після мами. І теж зачиненою у власній квартирі.

У 90-х та першій половині нульових саме Колінько вела кримінальні справи політичних опонентів Кучми, вона очолювала створений для неї комітет "при президентові", дискредитувала тих, хто виступав проти її шефа. Саме за її сприяння звільнили генпрокурора Святослава Піскуна, який, за його словами, наблизився до розслідування вбивства журналіста Георгія Гонгадзе.

Колінько вела справи проти нардепа Юхима Звягільського (помер у 2021-му), прем'єра Павла Лазаренка (проживає в США), віцеспікера Олександра Ткаченка, помічника голови Ради Олександра Мороза. Вона виконувала брудну роботу для Кучми, але після свого звільнення опинилась на самоті. Її долею не цікавився ані колишній шеф, ані колеги. Про її існування нагадала лише страшна смерть на самоті.

Про те, хто така Ольга Колінько і як вона заплатила за свої гріхи, читайте в матеріалі OBOZ.UA.

Розправлялася з політичними опонентами Кучми

Заступниця генпрокурора Ольга Колінько в 90-х та на початку нульових була чи найвпливовішою жінкою в силових органах. Саме їй після звільнення з прокуратури Кучма довірив очолити "координаційний комітет", який працював при президентові і мав побороти корупцію та організовану злочинність. Насправді Колінько боролась винятково з тими, хто виступав проти самого Кучми.

Вона спілкувалась із незадоволеними виборцями тодішнього президента, які влаштовували пікети. Саме вона вела справу Петра Лазаренка. Колінько руйнувала репутації, кар'єри і навіть життя. Яскравий приклад – колишній нардеп Микола Агафонов (мав дружні стосунки з Лазаренком) та його агрофірма "Наукова". Колінько ще до закінчення розслідування заявила, що Агафонов винен у шахрайстві, крав бюджетні кошти. Його, незважаючи на важкий стан здоров'я, відправили в ізолятор. А, як виявилось пізніше, розпорядження щодо долі Агафонова давав сам Кучма.

Кар'єру і бізнес Агафонова знищили. В результаті він помер після інсульту. Практично жодну з гучних справ Колінько до логічного кінця не довела, але всі конкуренти Кучми розуміли: їхня черга – наступна і до вироку суду вони можуть і не дожити.

Саме Колінько публічно звинувачувала тоді ще генпрокурора Святослава Піскуна в тому, що він начебто займається комерційною діяльністю. Вона атакувала генерального прокурора в ЗМІ, робила заяви щодо численних порушень у прокуратурі. У 2003-му Кучма звільнив Піскуна. Сам ексгенпрокурор пов'язує це звільнення з розслідуванням убивства журналіста Георгія Гонгадзе. Мовляв, Піскуну погрожували, а Кучма не дав можливості закінчити справу.

"І впродовж двох-трьох тижнів ми б закінчили першу фазу розслідування, встановили б виконавців. Але, на жаль, Леонід Данилович вирішив мене зняти з посади, призначив прокурором Геннадія Васильєва. Пукача відпустили, слідчу групу розпустили. І після цього справою стало неможливо займатися", – розповідав Піскун.

Вже після того, як місце Кучми зайняв Віктор Ющенко, Генпрокуратура порушила справу "за підготовку та організацію злочину, передбаченого ч. 3 ст. 365 Кримінального кодексу України у зв’язку з незаконним звільненням президентом України Леонідом Кучмою 29 жовтня 2003 року із займаної посади генерального прокурора України Святослава Піскуна, що суттєво перешкодило розслідуванню кримінальної справи про вбивство журналіста". Справа нічим не закінчилась.

За часів роботи Колінько адміністрацію Кучми очолював Віктор Медведчук. Без контактів з ним неможливо було приблизитись до президента, створити будь-який орган при його адміністрації. Медведчук намагався керувати ЗМІ, ввів темники, а ще, напевно, використовував Колінько для боротьби з конкурентами. Розслідування вбивства Гонгадзе було не в інтересах Кучми. Жорстоке вбивство журналіста – кровавий слід на кар'єрі другого президента.

У 2000 році керівник Соціалістичної партії Олександр Мороз заявив, що він володіє таємними записами розмов президента Кучми і високопоставлених урядових чиновників, які проливають світло на вбивство Гонгадзе. Кучма розмовляв з міністром внутрішніх справ Юрієм Кравченком і головою СБУ Леонідом Деркачем. У розмові, яку записав та розповсюдив співробітник служби охорони президента майор Микола Мельниченко, Кучма каже Кравченку: "Його потрібно – Володя (Литвин. – Ред.) каже: "Потрібно, щоб його (Гонгадзе. – Ред.) чеченці вкрали та вивезли до Чечні нах*й, і викуп попросили". Обезголовлене тіло Гонгадзе знайдено 2 листопада 2000 року в Таращанському лісі, приблизно за 100 кілометрів від Києва.

Колінько організувала кримінальне переслідування і проти Мороза, який презентував журналістам "касети" з розмовами Кучми. А проти Піскуна, який розслідував вбивство журналіста, жінка запустила інформаційну кампанію. У 1996-му Колінько намагалась потрапити в парламент, її навіть обрали народною депутаткою від Львівщини. Проте Верховний Суд результати голосування скасував через численні порушення. На одномандатному окрузі за прокурора голосували навіть "мертві душі".

Померла на самоті. Тіло помітили через кілька місяців

Через 19 років після звільнення з прокуратури та закінчення політичної кар'єри Кучми його вірна соратниця Колінько померла на самоті. "У нас не такий будинок, це точно була радниця Кучми?" – здивувалась новиною про смерть Колінько одна з її сусідок.

OBOZ.UA вдалось знайти адресу померлої жінки. Серед десятків опитаних сусідів не знайшлось жодного, з ким спілкувалась жінка чи її донька. Вони вели усамітнений спосіб життя. "Я у мами спитала, каже, що там дійсно була жінка. Завжди така обережна, стримана. Але точно таких, щоб сильно багатих, тут у нас не було, це звичайний будинок", – розповідає сусідка Колінько.

Журналіст Андрій Дерепа ще 2003-го у своїй публікації згадував, як "зливи" інформації від адміністрації президента Кучми озвучувала особисто Колінько. "З адміністрації попросили організувати "витік свіжої інформації" та повідомили, що з нами зв'яжеться Ольга Колінько. У понеділок, 27 лютого 1995 року, мені зателефонувала Колінько, попросила зустріч. За годину я провів її без подання документів (для конспірації) через пост охорони будівлі "Преса України". Вразила її зовнішність: безформне рожеве пальто з глибоко насунутим на обличчя капюшоном та великі темні окуляри", – писав Дерепа.

У 2003-му після звільнення Пінчука в ЗМІ прогнозували призначення Колінько генеральним прокурором. Проте вона лише повернулась на посаду заступника генерального прокурора. У 2005 році, коли Кучма пішов з політики, Колінько вийшла на пенсію.

На самоті, без влади та грошей. Так закінчила своє життя одна з найвпливовіших жінок у прокуратурі, яка ще понад 20 років тому мала всі шанси обійняти пост генерального прокурора. Завдяки Кучмі вона побудувала кар'єру, її використали, а потім про неї просто забули.