Блог | Місто, якому давно набридло боятись
Будьте першими у курсі головного — підпишіться на Новини на OBOZ.UA у Google
Столиця, кажуть, тільки звикає. Харків вже звик роки чотири тому. Панікери одразу поїхали, в решти – нормальне життя. Принаймні якомога.
Інколи ті повертаються, й їх завжди легко впізнати – коли оголошують чергову тривогу, вони перелякані, але й вони потім теж швидко звикають.
Харків не скаржиться, а оперативно ремонтується. Харків щасливий: в нього кращий у світі мер. Харків не обирав ані скаженого банкіра, ані боксера.
Діти під тривогу засинають.
Для молоді вона буває ерогенним фактором.
Коли черговий вибух – всі очікують саме на тривогу, яка завжди "запіздує", й коли вона нарешті лунає, заспокоюються: все як завжди, все працює, традицію не порушено, все гаразд.
"Мамо, а чому ти на валізу кажеш чемодан?" – це заходячи в метро на вокзалі.
Таксисти знають, де їх можуть зловити, а де навряд чи. Буває, що помиляються, – тоді замість них з’являються нові.
Харків не скиглить. Вже не скиглить. Адже набридло.
"Олександре Вікторовичу, я за Вас голосувала! Мій собака на Вас гавкає, а Ви не відповідаєте!"
Я харків’янин, і цим пишаюсь.
З твоїм днем, моє місто!
З днем визволення у ТІЙ війні – від ТИХ фашистів.
Прапорові не соромно, з чиїм днем збігається його день.
Харкове, ти непереможний, бо краще за тебе немає.
