Блог | Ефект дежавю у справі "Роттердам+": детектив повернувся як прокурор

У судовому засіданні 10.04.2026 у справі "Роттердам+" на стадії дослідження доказів до групи прокурорів САП приєднався Микола Самойленко - особа, добре знайома учасникам процесу ще з 2017 року. Колишній ключовий детектив НАБУ, який буквально "будував" це розслідування з нуля, тепер з’явився в залі суду вже в ролі державного обвинувача.

Його поява в новому статусі викликала миттєву реакцію захисту: адвокати одразу заявили відвід прокурору Миколі Самойленку, посилаючись на статтю 77 КПК України. Для сторони захисту це стало несподіванкою вже безпосередньо в засіданні, після чого адвокати просили суд надати їм час для підготовки письмової позиції щодо відводів. Суд у цьому відмовив і фактично змусив захист формулювати правову позицію одразу, без належної підготовки. Саме тому захисники неодноразово наголошували, що опинилися в умовах "бліц-аргументації", хоча йдеться про фундаментальне питання безсторонності сторони обвинувачення.

Ключовий зміст відводів зводився до простого, але принципового питання: як особа, яка сама роками збирала докази, приймала процесуальні рішення і формувала обвинувальну версію, тепер має неупереджено оцінювати допустимість і належність цих самих доказів уже в ролі прокурора? Захист прямо вказував, що значна частина письмових доказів, які нині досліджуються судом, зібрана саме за безпосередньої участі Самойленка як детектива. Ба більше, адвокати нагадали, що ними вже заявлялися клопотання про недопустимість окремих доказів, тож фактично новопризначений прокурор опинився б у становищі, коли мав би захищати законність власних дій, вчинених раніше на стадії досудового розслідування.

На цьому аргументація захисту не вичерпувалася. Захисники наголошували, що Микола Самойленко може бути цінним свідком у справі. Один із адвокатів прямо заявив, що планував порушити питання про його допит саме як детектива - щодо законності окремих процесуальних дій, формування доказової бази та інших обставин досудового розслідування. Іншими словами, в одній особі почали поєднуватися щонайменше дві, а потенційно й три процесуально несумісні ролі: колишнього детектива, чинного прокурора та можливого свідка.

При цьому подібні обставини вже отримували оцінку і в практиці самого ВАКС. Зокрема, в ухвалі від 13.10.2021 у справі № 760/18987/18 суд задовольнив відвід прокурора, який раніше активно брав участь у цьому ж провадженні як детектив, зазначивши, що це може викликати у стороннього спостерігача обґрунтовані сумніви в його неупередженості.

Окремо захист звертав увагу на те, що йдеться не про абстрактні сумніви, а про особу з уже давно сформованою процесуальною позицією у справі. За доводами адвокатів, Самойленко ще в статусі детектива неодноразово вступав у конфлікт із процесуальними керівниками та оскаржував їхні рішення про закриття провадження. Саме тому захист прямо говорив про обвинувальний ухил і про те, що його нинішня участь як прокурора лише закріплює вже сформовану раніше обвинувальну лінію, а не забезпечує об’єктивне підтримання публічного обвинувачення.

Суттєва частина заперечень стосувалася не лише особи Самойленка, а й самої законності його включення до групи прокурорів. Захисники звернули увагу на постанову про зміну групи прокурорів від 02.04.2026, в якій, за їхніми словами, як підставу зазначено необхідність "швидкого, повного, всебічного та неупередженого розслідування" і "з’ясування всіх обставин". Саме це адвокати назвали процесуальною аномалією: досудове розслідування давно завершене, обвинувальні акти передані до суду, справа вже слухається по суті, а отже посилання на необхідність продовжувати "розслідування" виглядає щонайменше внутрішньо суперечливим. Захист окремо наголошував, що КПК передбачає вичерпні підстави для зміни прокурора, і жодна з них, на їхнє переконання, у цій ситуації не простежується.

Попри масштабність цих доводів, суд відмовив у задоволенні заяв про відвід. При цьому мотиви такого рішення не були оголошені одразу. Суд лише повідомив, що повний текст ухвали буде проголошено пізніше.

У наступному судовому засіданні 13.04.2026 було заявлено ще чотири відводи з окремих підстав: у зв’язку з існуванням інших обставин, які викликають обґрунтовані сумніви в неупередженості прокурора, а також з огляду на те, що він може бути допитаний як свідок у цьому провадженні. Серед основних доводів називалися, зокрема психологічний тиск на обвинуваченого під час допиту, показове затримання одного з обвинувачених на очах у підлеглих, порушення презумпції невинуватості через публічні висловлювання у ЗМІ, а також те, що Микола Самойленко може бути важливим свідком щодо формування доказової бази та можливого приховування матеріалів виправдувального характеру, зокрема висновків експертів про обґрунтованість формули "Роттердам+". Крім того, один із захисників заявив клопотання про допит Миколи Самойленка саме як свідка - колишнього детектива у цьому провадженні. Проте, попри наведені доводи, суд знову відмовив у задоволенні відводу.

Усе це щонайменше формує стійке враження потенційного конфлікту інтересів. У правовій системі функції досудового розслідування та підтримання публічного обвинувачення мають бути не просто формально розмежовані, а реально відокремлені одна від одної. Інакше автор обвинувальної версії перетворюється на її ж наглядача, а прокурор - із гаранта законності на захисника власного розслідування. У такій моделі руйнується не лише баланс між захистом і обвинуваченням, а й саме зовнішнє враження справедливого суду.

У справі "Роттердам+" сьогодні сперечаються вже не лише про економічні формули, експертизи чи зміст обвинувачення. Йдеться і про більш фундаментальне питання: чи не ставить під сумнів безсторонність процесу ситуація, за якої одна й та сама особа спочатку діє як детектив, а згодом - як прокурор у тому самому провадженні.