Хто винен у високих цінах на ліки: аптеки в Україні зіткнулися із жорсткими нападками

В українському медіапросторі продовжуються нападки на аптечні мережі. Деякі вітчизняні виробники ліків та експерти, що діють у їхніх інтересах, намагаються перекласти на аптеки всю відповідальність за зростання цін на ліки. Це б'є по останній ланці системи охорони здоров'я, яка забезпечує населенню можливість отримувати лікування.

Відео дня

Так, 24 квітня у "Медіа-центрі Україна" відбулася пресконференція, присвячена реформі фармринку. Вона, по суті, стала платформою для відстоювання інтересів деяких із вітчизняних виробників за участю експертів, компетентність яких у темі викликає питання.

Зокрема, жоден із спікерів не зміг відповісти на запитання, чому не проводиться аудит формування цін із боку виробників медпрепаратів. Адже, за даними МОЗ, ціни на ліки українського виробництва з початку повномасштабного вторгнення РФ зросли на 26-131%. При цьому, згідно з дослідженням Proxima, 71,8% у структурі ціни формується саме виробником.

Втім, замість того, щоб говорити про аудит та відповідальність деяких з українських виробників, голова Координаційної ради БУ "100% життя" Дмитро Шерембей вирішив звинуватити у всьому аптеки. На прикладі пляшки води він емоційно розкритикував практику маркетингових договорів (вона заборонена новим регулюванням).

"Наприклад, вода коштує 10 грн ... Магазин має право поставити націнку 20%, буде 12 грн. Магазину не вигідно, і він пропонує (виробнику. – Ред.) рекламно-маркетинговий контракт приблизно 15 грн за кожну пляшку, і поставити воду з націнкою 5 грн. Приносить пляшку вже за 25 грн. І магазин всім каже: "Це виробник води такий поганий"... Але якщо я підніму офіційні платежі, скільки отримав цей магазин у маркетинговому контракті, я побачу, що 100% цієї пляшки він отримав до того, коли вона до нього заїхала", – розповів Шерембей, який не є ані виробником ліків, ані фармацевтом, ані лікарем та не має прямого відношення до функціонування цього ринку.

Підтримав "колегу" й провідний науковий співробітник відділу авторського права та суміжних прав НДІ інтелектуальної власності НАПР України Віталій Пашков. Він продовжив нападки на аптеки, звинувативши одну з торгових мереж у тому, що на початку повномасштабного вторгнення вона надіслала листа одному з найбільших вітчизняних виробників медикаментів з проханням продовжити виконувати вимоги контракту. Не залишилася осторонь і юристка Наталія Гуторова з ГО "Асоціація фармацевтичного та медичного права". Вона навіть звинуватила аптеки в нібито існуючому використанні сірих і чорних схем для перешкоджання конкуренції і завищення цін.

Насправді ж заборона маркетингових угод призвела лише до того, що деякі українські виробники зкономили близько 25%. А самі аптеки втратили можливість додаткового заробітку, деякі опинилися на межі закриття – ті, що під час війни працюють попри відсутність економічної вигоди, особливо у невеликих громадах.

У віддалених селах, де немає медпрацівників, фармацевти залишаються єдиними доступними для населення фахівцями. Якщо такі аптеки закриються, люди залишаться без засобів для лікування. За подібними нападками та спробами перекласти всю відповідальність за ціни на аптеки може стояти бажання деяких вітчизняних виробників зменшити конкуренцію під виглядом боротьби з "монополізацією" ринку.

Ба більше, один з найбільших українських фармацевтичних виробників вже прямо заявив про свій вплив на ціноутворення та намір вплинути на роботу аптек. У офіційному релізі компанії вказано, що серед ключових змін, яких прагне виробник, зокрема є:

• ціноутворення без прихованих бонусів і без маркетингових націнок;
• аптека як частина системи охорони здоров'я, "а не просто магазин".

Це підтверджує побоювання, що за нападками "експертів" на аптеки стоїть лобіювання інтересів деяких із виробників. Адже ті прямо визнають свою зацікавленість саме у тих змінах, які нахвалюють на подібних пресконференціях.

Замість необґрунтованої критики аптечних мереж галузевим експертам слід зосередитися на впровадженні в Україні прозорих механізмів закупівель та компенсації вартості ліків. Зокрема, необхідним є конструктивний діалог між держорганами та аптечною спільнотою як учасником системи охорони здоров'я, а до розробки нормативних актів слід було б залучати професійні організації.

Необдумане регулювання, зокрема впровадження обов'язкової дистанції між аптеками, обмеження маркетингових домовленостей чи зниження цін без механізмів компенсації, не реформує систему, а лише загрожує доступності ліків, особливо у сільській місцевості та прифронтових районах.