Літій, титан, уран і графіт: в Україні назвали реальну кількість готових до запуску родовищ

В Україні налічується кілька десятків родовищ літію, титану, урану, графіту та цирконію, які вже зараз достатньо підготовлені для початку інвестиційних проєктів. Ще кілька десятків родовищ близькі до такого статусу, однак перед повноцінним видобутком необхідно провести додаткові дослідження, контрольне буріння та підтвердити економічну доцільність розробки.

Про це OBOZ.UA розповів заступник міністра економіки та довкілля України Єгор Перелигін, пояснюючи реальний стан української мінерально-сировинної бази та перспективи залучення іноземних інвесторів. За його словами, сам факт наявності великих запасів корисних копалин ще не робить Україну автоматично одним із головних гравців світового ринку.

Для інвестора важливо не тільки знати, скільки сировини потенційно знаходиться під землею, а й розуміти, скільки коштуватиме її видобуток, переробка та транспортування, якою буде якість продукції та коли вкладені кошти почнуть приносити прибуток. Саме з цим Україна зараз має одну з головних проблем, значна частина геологічної інформації була отримана ще за часів СРСР і потребує переоцінки за сучасними міжнародними стандартами.

Скільки родовищ реально можна запускати

Попри величезний ресурсний потенціал, кількість українських родовищ, які вже сьогодні максимально наближені до практичної реалізації проєктів, залишається відносно невеликою. За словами Перелигіна, "тут і зараз" йдеться лише про кілька десятків родовищ.

Причому навіть щодо них поняття "готові до старту" не означає, що інвестор може одразу завозити техніку та розпочинати будівництво шахти, кар'єру чи переробного підприємства. Першим етапом мають стати підготовка самого проєкту, контрольне буріння та створення детального техніко-економічного обґрунтування – definitive feasibility study.

Саме після цього можна буде остаточно відповісти на головне для будь-якого великого інвестора питання, чи буде промисловий видобуток конкретної сировини економічно вигідним. Водночас є ще кілька десятків родовищ, які, за оцінкою уряду, перебувають близько до статусу інвестиційно привабливих. Тобто після додаткової підготовки перелік потенційних проєктів може суттєво розширитися.

Йдеться про літій, титан, графіт та уран

Важливо, що найбільш підготовлені українські родовища не сконцентровані лише навколо одного виду сировини. Серед перспективних напрямів називаються літій, титан, уран, графіт і цирконій, ці ресурси мають стратегічне значення для сучасної промисловості. Літій та графіт необхідні, зокрема, для акумуляторних технологій, титан широко використовується в авіаційній та інших високотехнологічних галузях, а уран є сировиною для атомної енергетики.

За оцінкою Перелигіна, Україна є одним із європейських лідерів за запасами графіту та титановмісних мінералів, а за літієм входить до трійки країн Європи з найбільшими запасами. Якщо ж порівнювати українську мінеральну базу з переліками критичних мінералів, які використовують США та Європейський Союз, потенціал України може охоплювати приблизно 20-30 позицій. Однак між словами "ресурс є" та "ресурс можна вигідно видобувати" існує величезна різниця.

Чому величезні запаси ще не означають величезних прибутків

Одна з головних проблем полягає в тому, як свого часу оцінювали українські родовища. Значна частина з них була відкрита та досліджена ще за радянських часів. Тодішній підхід суттєво відрізнявся від сучасних вимог західного інвестиційного ринку.

Фактично головним завданням було встановити наявність і приблизний обсяг запасів. Економічна доцільність їхнього видобутку не завжди мала таке значення, яке вона має сьогодні. Сучасного інвестора цікавить значно більше показників – собівартість видобутку, якість руди, необхідні технології збагачення, доступ до електроенергії, логістика, майбутня ціна продукції, капітальні витрати та строк окупності проєкту.

Саме тому українські оцінки необхідно переводити на зрозумілу для міжнародного ринку систему. Йдеться, зокрема, про такі стандарти, як австралійський JORC або канадський National Instrument 43-101. Вони дозволяють оцінити родовище не просто як певну кількість тонн сировини під землею, а як потенційний бізнес-проєкт.

Інвесторам доведеться знову перевіряти частину запасів

Для значної кількості українських родовищ процес виглядатиме приблизно однаково. Спочатку необхідно провести ліцензування та надати інвестору право користування надрами. Після цього оператору доведеться провести додаткові дослідження, контрольне буріння, уточнити запаси та підготувати повноцінне ТЕО.

Лише після завершення цього процесу можна остаточно визначити технологію майбутнього видобутку та переробки, необхідне обладнання, капітальні витрати й очікувану рентабельність. Тому навіть ті кілька десятків родовищ, які в уряді вважають найбільш підготовленими, не зможуть перейти до повномасштабного промислового видобутку миттєво. Фактично Україні потрібно перетворити геологічні дані на зрозумілі для міжнародного капіталу інвестиційні проєкти.

Окремою проблемою залишається повномасштабна війна. Для великих гірничодобувних проєктів інвестори складають фінансові моделі на роки вперед. В українських умовах точно спрогнозувати частину ключових витрат надзвичайно складно.

Один із найважливіших факторів – електроенергія. Видобуток, дроблення, збагачення та подальша переробка корисних копалин можуть потребувати значних обсягів електрики. В умовах війни, російських атак на енергетичну інфраструктуру та змін на ринку спрогнозувати її майбутню ціну непросто.

Україна хоче фактично перезапустити геологічну розвідку

Щоб збільшити кількість родовищ, які можна пропонувати міжнародним компаніям, держава планує суттєво оновити геологічну інформацію. Особливу увагу приділятимуть кільком центральним регіонам, через які проходить Український кристалічний щит – геологічна структура, з якою пов'язана значна частина перспективних покладів корисних копалин.

Одним із напрямів має стати фактичне відновлення масштабної геологічної розвідки із застосуванням сучасних технологій. Замість опори лише на старі карти та результати досліджень планується використовувати геоінформаційні системи, аеророзвідку, дрони, сканери, радари, сучасні методи сейсмічних досліджень та комп'ютерне моделювання.

Не зникне і традиційна геологія – необхідними залишаються буріння та лабораторні дослідження керна. Завдання полягає в тому, щоб отримати сучасну картину запасів та їхньої якості й поступово збільшити кількість родовищ, які матимуть підтверджені характеристики за міжнародними стандартами.

До підготовки хочуть залучити США

Україна також працює зі Сполученими Штатами над можливими механізмами фінансування підготовки відповідних проєктів. Йдеться не тільки про безпосередній видобуток. Значні кошти необхідні ще до початку будівництва – на геологорозвідку, документацію, буріння, лабораторні дослідження, моделювання та підготовку ТЕО.

Саме цей етап має вирішальне значення для того, щоб перспективне українське родовище перетворилося на актив, у який готовий вкладати гроші великий міжнародний інвестор. За словами Перелигіна, якщо українські проєкти зможуть вийти хоча б на рівень собівартості аналогічних проєктів у Казахстані, вони вже можуть становити значний інтерес для міжнародних партнерів.

Конкурувати за ціною з Китаєм набагато складніше через масштабну систему державної підтримки гірничодобувної промисловості та металургії в цій країні. Проте Україна може отримати іншу конкурентну перевагу – стати одним із постачальників критичної сировини для західних економік, які намагаються диверсифікувати ланцюги постачання.

Як повідомляв OBOZ.UA раніше, українські правоохоронці викрили систематичне розкрадання природних надр – незаконний видобуток виявили одразу в 5 регіонах. Загальну сума збитків, завданих екології та державі, оцінили у більше ніж 1,5 мільярда гривень.

Лише перевірена інформація в нас у Telegram-каналі OBOZ.UA і в Viber. Не ведіться на фейки!