Як хохол начальника Кремля обдурив

Журналіст Юрій Луканов решил Написати Козюльки в прозі. Треба Нагадати, що "Козюльки" - так називається его книжка епіграм на політіків и телезірок, а такоже маленьких віршіків чорного гумору. Так вісь, новий твір нашого колеги - це его політична фантазія про газ, а точніше про ті, як насправді ведуться переговори в Цій Галузі. Автор каже: "Якщо раніше у мене БУВ чорний гумор, то тепер гумор з поганим запахом". Тому ВІН рекомендує тім, у кого немає протігазів, що не читать его твір.

Як хохол начальника Кремля обдурив

У кремлівського керівника безпеки у лютий мороз дупу перестало пощіпуваті Тільки после того, як ВІН уявів, что мороз ухопив тихий нахабно сусідів, коли їм рішуче перекріють газ. Аж Раптена "нахабні сусіди" матеріалізуваліся у вігляді чолов `яги, Який НЕ МІГ не привернути до себе увагу. Хочай стояв мороз, альо ВІН БУВ в самій вішіванці, без пальта. Пахло від нього дорогими парфумами "Красная Москва".

- Гей, хохол, ти чого тут? - Грізно живити его керівник безпека й похукав, зігріваючі змерзлі пальці.

Чоловік ступнув два кроки назад, наче перелякався. Улесліва посмішка Заграй на его зраділому обліччі.

- Ой, вибачте, пане. А Звідки ві дізналися, что я хохол?

- А ти свій мішок так тримаєш, як ніби мати шевченківська дитинку на руках.

- Кохайтеся, чорнобріві, та не з москалями, - пробурмотів Собі под носа мужчина у вішіванці.

- Ти чого там бурмочеш?

- Це я кажу, что друга ти ніколи не забудеш, якщо з ним зустрівся в Москві.

- Ти САТРИ! Хохол, а кааааак ... Молодець!

- Я до Владіміра Владіміровіча пріїхав. Чи не скажете, де ВІН тут живе?

- А-а-а! - Пожвавішав Дебелий начальник безпеки, - Бабло за газ привіз? А ми тут вже ваще, бля, за ... це саме - зачекалися кароче. Ну, проходь. Тільки він не живе тут. Він трудиться тут для вас, щоб ви там, у своїй Хохляндії, не замерзли. І щоб ви нам вдячні були.

- Ой, ми так благодарні! Так благодарні! Що просто ... Дайте, я вас поцілую.

- Гаразд, гаразд, чого вже там ... Пройдеш он у той під'їзд. Можеш не говорити, що ти з України - це і так видно. Тебе відразу і пропустять, як рідного брата.

- Дуже вам дякую, ясновельможний пане, бальшоє вам спасіба.

чолов'яга у вішіванці без зволікань провели до кабінету Владіміра Владіміровча.

- Владімір Владіміровіч, Драстуйте. Це я - Мет-Вет-Чук з Києва.

- Вітьок! Багатьом будеш. Не впізнав тебе відразу - не віходячі з крісла, зрадів Владімір Владіміровіч. - Ну, що ти там? Вчора яєчню на примусі готував чи все ще на газі? - Добродушно пожартував начальник Кремля.

- Ге-ге-ге, - Жваво зреагував гість, - Я консервами харчо - "Кілька в томаті".

- А я ось тут рукавички міряю, щоб руки не замерзали, - сказавши Владімір Владіміровіч, Вистава вперед руку и мілуючісь підбітою Хутра полотняних рукавицях, - Це мені друг один на Новий рік надіслав. Міша його звуть, Фьодорковскій. Не чув? Він раніше нафтовим бізнесом займався, а тепер ось на зимовий одяг у Сибіру перейшов. Обіцяв ще валянки прислати.

- Тю! Валянки! Та сказали б мені - я б вам їх хоч цілий вагон прівіз бі. У нас там їх три вагони после помаранчевої революції залиша. Американські.

- Так він же від чистого серця, а ви, хохли, не так просто. - Володар Кремля хитро прімружівся, витяг з рукавиці вказівного пальця и покивавши ним у Бік свого співрозмовніка, - Тебе ж чогось треба від мене. Викладай, навіщо приїхав.

- Та я ж подаруночок від українського народу, - гість радісно потрусивши у повітрі Клунко и витяг звідті сулію самогону, - Оце віз его у поїзді - навмісне под подушку сховайся. Так шаровари и кожуха вкрали уночі, а клунок НЕ посмілі. Я мусів Останні ГРИВНІ за джинси віддаті на вокзалі. Правда, ношені, альо гарні: одна Тільки латка, та й та между ногами, ее пробачимо оком не видно. А на пальто гріш не вистача.

Мет-Вет-Чук ще бідкався про перекладача, Який їхав разом з ним, и в Якого вкрали шапку. На вокзалі тієї купивши Собі єдине, що там Було - Кавказька папаху. Так его до Кремля не пустили, сказали, что чеченській терорист.

- Владімір Владіміровіч, - сказавши Мет-Вет-Чук, - Дайте наказ, щоб его провели сюди, бо я без нього ні хріна вас не понімаю.

- Як це не розумієш? - Обурівся начальник Кремля, - Ми ж братні народи. Ось я, наприклад, все розумію по-вашому. Ось, наприклад, слово "Незабаром". Дурневі зрозуміло, що це не за баром, а перед баром, так сказати, при вході.

- До речі. про бар, - Мет-Вет-Чук апетітная потер руки и витяг Із сулії Паперове кірка, - покуштуйте, что вам український народ пославши.

Смороду випили по склянці за російсько-українську дружбу.

- А, харашо пашлі, - сказавши Мет-Вет-Чук, - мрійліво згадуючи будинок на Банковій.

- А це що таке? - Підозріліво покосівся на закуску начальник Кремля. -ВІН даже НЕ помітів, як после Першої забалакав русски.

- Ето спеціально для вас пиріжки. Оксана напекла.

- Яка ще Оксана?

- Ну жінка моя, ізвєстна тележурналістка.

- тележурналістка? - Перепітав начальник Кремля, - Ну тоді за жінок стоячи. - Сказавши ВІН. Владімір Владіміровіч БУВ вже в такому стані, что зовсім забув - за жінок п `ють Третій тост.

- А чого ти сам пиріжки НЕ їсіш? - Вновь підозріліво живити ВІН, зауважівші, что гість занюхує рукавом. - Там діоксіну немає?

- Ні, Який ще діоксін! Мі б Із радістю, альо ві ж добре там: позаторік весь витрат. Мі вдома піріжків стількі наїліся, что Вже Дивитись на них не можемо. Це все вам. Їжте на здоров `я. Смачно?

Смороду випили ще по чарці - вновь за жінок. Начальник Кремля доїв пиріжки и смороду будинків, что ВІН чимшвидше перекріває Україні газ. Бо як газу не буде - то народ Повстань и скаже: "Не так!". І скине помаранчеву наволоч. А тоді можна и газ назад пустити. Досмокталі сулію. Мет-Вет-Чук Собі Пішов, розцілувавшісь з Путінім на прощання. Путін Хотів негайно перекритий газов, альо НЕ зміг: пиріжки були з горохом и газов НЕ слухать. Як ВІН НЕ намагався, альо сделать Нічого НЕ зміг: гороховий газ врівався до труби и летів до України з таким диким свистом, наче розлюченій монголотатарін.

Раптена до его кабінету увірвався голова ФСБ.

- Де?!! - Зверещав ВІН Несамовите.

- Хто? - Гікнув Владімір Владіміровіч, - Мет-Вет-Чук? Так він пішов вже. Такий хороший хлопець, хоч і хохол.

- Який до біса Мет-Вет-Чук! Це Іффченко був, головний їхній націоналіст. Прямо Степан Бандера.

- Що? - Вміти протверезів Путін, - Спіймати негайно!Альо Іффченка НЕ зловили. Так ВІН врятував Україну від москальської газового лещатах.

А Сана Мет-Вет-Чук потім зробім про нього телепередачу з циклу "кликух". Юрій Луканов