Я не люблю фатального Закінчення ...

"Важко думати мавпі -

Думок немає. Вона співає. "

Микола Олійніков, співає

Я ненавиджу музику та співі.

І справа даже не в тому, что у мене абсолютно відсутній музичний слух І що УСІ мої Знайомі музиканти - це абсолютно тупі, обмежені люди, з Якими нецікаво спілкуватіся (а ще на футболістів нападають!) Ні, праворуч тут принципова, чи не особиста, я , врешті-решт, перетерплю прісутність у моєму жітті інфузорій на Хвилі ритму.

Справа біля того, что захоплення цімі вібраціямі завдало, та й наносити, колосальний шкоду українській державності та формуваня української нації, як жіттєздатному організмові у Системі цівілізаційніх координат.

Співоча нація - більшої дурні я не чув Ніколи! Правільніше Було б Сказати - Колгоспна нація! Думок немає - хлоп співає! Усім дала, Ніхто НЕ оженівся - заспіваю про важкий дівочу долю! Москалі Прийшли - я ставши раком, заспіваю про важкий частку українського селянина!

Пісня - це СУТНІСТЬ раба, его невідворотня карма, его єдина можлівість буті Почути господарем. Недарма в усьому мире більшість пісенніх жанрів вінайшлі за короткий Термін ув'язнення чорношкірі американські рабі. Даже Офіційно переставши буті рабами, смороду відчувалі свою несвободу и знаходится сублімацію у вінаходженнях новіх пісенніх жанрів. Білі їх почула. Даже одного президентом Зробили, так, у якості жарту.

Італійці, Які довго були роздрібнені под владами других держав теж Дуже Співоча нація! Саме тоді формувався у них потяг співаті.

А вісь англійців, Які сформувалі пісенну культуру середини та кінця 20-го сторіччя и поніні - Ніхто Чомусь НЕ назіває співочою нацією!

Бо їх цінують за їхні Інші Пріоритети!

Бо в них були Шекспір ??та Діккенс, бл ... ть, Колрідж, врешті-решт, БУВ та Мері Шеллі!

Словом пробавлялися! Тому весь світ розмовляє англійською, а не співочімі!

Як писав співає:

У нас не Було Байрона, ми Гюго малі -

Славу нашу ворони у степах склювалі.

Чи не Прийшли до козаків Данте и Шекспірі -

Бо РОЗУМНА злідарям Ми не малі віри.

Чи не народили Кіплінга, не твори в нас Ніцше -

Полум'я козацьких душ скородили міцно.

Тієї вогонь жевріє Ледь у глухій печері -

Чи не вікохувалі ми Кантів и Гомерів.

Укріплялі душі ми жартом Сьогодення -

Лежати Наші черепа в полі безіменні.

Чи не Гарматій и списи козачат здолав -

Глибино и шир Ідей їм подарувалі.

Даті Відсіч їм мечем виявило Марно -

Ескалібур програє пензлем Леонардо.

Душелові среди нас народити мают.

Хай козаччина свята хлопці Цім спріяє.

Через дурнувату залежність від співу українці Ніколи не стануть модерновою нацією, спроможною до виживання у сучасности мире, так и позбавлятися шароварнікамі-Дикун, Які віддають своих красунь-жінок у обмін на Пластмасові буси заїжджім туристам.

А соловейко у вишневому саду щебетатіме за кілька десятків років на кітайській, на колішній українській территории! Шанобліві китайці з мусульманами іноді заходітімуть на Руїни церков и співатімуть незрозумілій, альо такий захоплюючій "щьодрівьочка, латіла лостівочька". Екзотика, япона матір!

Господарі всегда любили рабінську ЕКЗОТИКА, под оселедця з хроном.

Доки співаємо - ми обслуга, нашими "Віаграмі", Матвієнкамі, Зібровім, Данилком!

Доки співаємо нашими богами всегда будут Костя Мєладзе та Гришка Лепс!

Доки ми співаємо ми зомбовані малороси, що не здатні на спротив та Опір! П'ятій колоні та усім, усім, усім!

Доки смерека буде біля хати тієї дівчіні, а не нагадуватіме різдвяну свічку, ми всегда крутітімемо коням хвости, чужим коням.

Бо як писав співає:

Люблю Карпат я таємнічість,

Енергію легенд далеких.

І місяць, наче вогник свічки,

Гойдається поверх смереки.

Туман, Що з синіх гір сповзає,

Рядном вкріває землю зранена.

Нємов маріонеток зграя,

Всі по Коліна у тумані.

У Карпатах Справжнє - як несправжнє.

У Солодкій все пливе омані.

Тут свята, як спектаклі почти.

Кохання - наче у романі.

Щось НЕ пам'ятаю у Яворницького та других авторів, что козаки захоплювалися співамі, співало пригнобленими населення решті України.

Ті, для кого и мертві бджоли гудуть.

Як писав співає:

Хто лежить в могилі

Чує дивний дзвін,

Запах білих лілей

Відчуває ВІН.

Хто лежить в могилі

Відчуває тишу,

Янголівські крила

Вітер НЕ колише.

Тім, хто у могилі

Бджоли не гудуть,

Чи не плескають Хвилі,

Чарку не несуть.

Тож живи, кохана,

Тут, як у раю.

Інше все - омана!

Голову даю!

Отак и співі - суцільна омана!

Бо у співах, на Відміну Від Усього Іншого, Ніколи НЕ відокреміті праведне від грішного та Божий Дар від яєчні!

Нафіг це зчарування! Нафіг Бабця "на віданьє" Ротар! На ху-хуторорянку та хуторянство!

Перестанемо буті рабами! Бо раби перетворюються на Козлів! Ві Хочете буті схожими на "донецьких"? - Співайте.

Але ...

Ві галі не раз згадаєте про мене

Та весь мій світ хвілюючій и дивний,

Безглуздій світ забутої поеми,

Альо между других ВІН єдиний незрадлівій.

ВІН дива МІГ такоже и вашим, та не ставши,

Его вам Було мало чі багато,

Мабуть, погано я вірші писав,

І ставши для вас я - допустима Втрата.

Та, озіраючісь назад, через роки

Ві скажете: "Я згадувать НЕ смію,

Его гостроті влучні та Легкі,

Его холодне серце, серце змія "