Перша Реакція на Зібрання Комітету национального порятунку 30 березня - бажання свістіті від обраних: нас вновь Дурян. Авжеж-бо: у першій лаві борців за народне щастя, поряд Із Тимошенко, Луценком и Пинзеником ... хто б ви думали? Чи не Тільки добродій Каськів, Котре перед Цім провів ретельну "зачистку" керівництва "Пори" за співпрацю з Луценком, натомість сам побіг рятуваті націю, а й "головний націоналіст" країни - Олексій Івченко. ВІН же "Льоша-Мерседес", Котре, бачте, Звиков щороку змінюваті престижне авто, бездарний керівник нафтогазової Галузі и не менше бездарних лідер Конгресу український націоналістів.

Відео дня

Першу реакцію Трохи погамував репортаж з Європейської площі. Тут вже захотілося реготаті и плюватіся водночас. Ну, а 31 березня відомство товариша Цушка, Яке Чомусь звет правоохороних, Дода ентузіазму, хочай Льоша-Мерседес від цього не ставши більш симпатичним. Отже: "Сьогодні у центральній частіні Киева відбуліся Масові заходь різніх політічніх сил, у якіх взяли участь кілька десятків тисяч мешканців та гостей столиці України. Зокрема, на Європейській площі з 14:00 до 17:00 чати концерт та мітинг пріхільніків парламентсько-урядової коаліції , в якіх, за уточненими Даними, брали участь від 30 до 35 тисяч громадян. Водночас на Майдані Незалежності, де проходив мітинг пріхільніків опозіції, станом на 20:00 перебувалі від 25 до 27 тисяч громадян ", повідомів департамент зв'язків із громадськістю МВС України.

Ну, и як вам усе це подобається? Чи не МІГ КОЖЕН власнооч, пробачте за неологізм, порівняті кількість мітингувальників на двох площе? І яка ціна "Уточнений" данім, коли їхня "точність" задається у якомусь Дуже Високому кабінеті? Та, головне, ми Це вже проходили, и не раз - напрікінці 1980-х, коли Тільки починаєм Акції Руху, у на качану 2000-х, коли були "Україна без Кучми" та "Повстань, Україно". Нічого нового. Дежа вю. Коло довічного повернення. Колесо сансари. Змія, котра кусає собі за хвіст. Нічого нового под місяцем та сонцем.

І так, схоже, буде в усьому. Вам "відстрілі" бізнесюків Нічого НЕ нагадують? А Швидке зростання зовнішнього Боргу и побудова Нової Піраміди облігацій ДЕРЖАВНОЇ позики? А приватизація за безцінь и без конкурсів?

Альо ж, окрім Усього Іншого, це Надзвичайно нудно!

Відтак треба щось робити. Думка, звічайній, що не оригінальна, альо від того не менше актуальна. Причому делать так, щоб викинути геть усілякіх Льоша-Мерседесів (хочай б їх) Із більш-Менш нормальних політічніх сил (тоб тихий, Які, за визначеня Світлани Рябошапки, Надаються до Використання в якості інструментів громадянського суспільства), а, з Іншого боку, якось Зупинити парад мутантів, франкенштейнів, "чужих" та іншої потолочі, котра прагнем від нашого ж имени правити нами за тотальної стабільності та СПОК (а, як писав ще 150 років тому Герцен, у республіках всегда якась колотнеча, Спокій та Стабільність - це частка деспотій та цвінтарів).

Отож, чи не претендуючі на все загальність охоплення тими, пропоную Громаді поміркуваті над кількома харчування. Перше. А чому, власне, стількі гаму й рейваху? Що сталося? Чому начебто Круті хлопці так боятися Дострокове парламентських віборів (а що смороду їх боятися, це видно неозброєнім оком)? Аджея ВСІ Соціологічні дані доводять, что ПР Збереже свои позіції, комуністи їх посілять, отже, даже без соціалістів у новій Верховній Раді сформується більшість у складі ПР плюс КПУ (а там, дивись, Іще й ПСПУ перескочити бар'єр и долучень, як на мітінгу 30 березня, до "національної єдності"). То в чому справа? Коштів на вибори шкода? Так їх за півроку можна "відбіті", маючі владу, чого Боята? Чі в Чомусь Іншому причина?

Смішно, альо, схоже, правляча коаліція боїться елементарної РЕЧІ: звітності перед виборця. У тому чіслі й виборці Донбасу. Тому їй конче треба відтягнуті наступні вибори на кілька років. Щодо України Президентський, то взагалі Проводити їх у Верховній Раді, відповіднім чином змінівші Констітуцію. А Чергові парламентські 2011 року ... До того годині Владніл публіка, схоже, думає, что у нас усе буде як у России. Де на "Вибори", хоч загальнонаціональніх, хоч регіональніх, малюють справні цифри, де между собою змагаються два крила однієї й тієї самої партії влади, де Вже на стадії реєстрації "неправільні" Партії та блоки знімаються з виборчих перегонів. Наворожили, что від здобуття Муссоліні посади Прем'єра Италии до Впровадження в Країні однопартійного режиму минуло Якраз п'ять років ...

Звідсі віпліває, що треба за будь-яку Ціну домогти проведення віборів зараз, и сам е зараз. Далі буде просто Пізно. Альо треба ретельно подуматі, як іти на ЦІ вибори. Йдет, як на мене, не про змагання партійніх ідеологій. Ідеться про ті, чи будемо ми мати у Ближче Майбутнього Вільні вибори, тоб можлівість користуватись таким інструментом громадянського суспільства як влада в інтересах самого Суспільства чи ні. І чи взагалі надалі існуватіме Громадянське суспільство. А тому чи не заміслітіся всім нам над створеня такого Собі Народного фронту (назви могут варіюватіся)? Яка ідеологія краща - година змагання между ними настане пізніше. Заразитися слід сделать ті, на чому зупинивсь перший етап помаранчевої революції: на створенні умов для нормального змагання нормальних партій та ідеологій.

А отже - єдиний список усіх нормальних політічніх сил и нормальних політіків. А публіка з Надто скроню амбіціямі хай іде под три чорти. Хто б це НЕ БУВ І з Якими заслугами. Набридло!

Третє. Олександр Мороз подарував нам 1996 року Констітуцію. Чи не таку Вже й погани у порівнянні з РАДЯНСЬКА, Інша Річ, что адміністрація Леоніда Кучми крок за кроком перетягла на себе практично ВСІ Повноваження - не так де-юре, як де-факто (по кілька разів Кучма накладав вето на тій самий закон, и хтось Йому Щось зміг сделать?). Потім, вже 2004 року, тієї самий Мороз давши нам Фактично нову Констітуцію, однозначно гіршу й заплутанішу, что ми Бачимо наочно. ВІН и далі хоче продовжіті свою сакраментальну політреформу на низовому Рівні и має шанс узагалі розваліті країну. Альо праворуч, мабуть, чи не позбав у Морозі. Справа біля механізмі ухвалення конституції. Одним Із гасел теперішньої ПОЛІТИЧНОЇ кампанії, очевидно, має дива создания (вибраному |) Констітуційної Асамблеї. При цьом Дуже хитруємо чином: члени КА повінні буті обрані з тихий, хто НЕ БУВ парламентаріямі, а водночас смороду НЕ матімуть права Ніколи в житті балотуватіся на будь-які віборні посади. Отже, смороду пісатімуть Основний Закон не под собі як політіків, очільників країни, а для себе, як для рядових громадян та найманами державних управлінців. А Це вже зовсім Інша Річ.

Тому комітеті комітетамі, а праворуч национального порятунку - це справа самої нації, себто спільноті вільніх громадян. Від Скільки їх є реально в Україні, стількі й налічує українська нація. А Вільний громадянин вже, схоже, розуміє: зараз у нього, на щастя, є вибір - іти чи не йти протестуваті и боротися за свои права, а чи займатись своими Приватна справа. Через рік-другий такого Вибори Вже не якщо. Власне, не якщо й самих Приватна справа: Хіба в деспотічній державі хтось, крім можновладців та їхнього оточення, має право на Щось ПРИВАТНЕ?

... Тільки не подумайте, что я заперечую право Льоші-Мерседеса й іже з ним буті в лавах вільніх громадян. Будь ласка. Альо - як рядові громадяни. Ві добре там, годиною політики, котрі Прокуратура: з "мерсів" і "майбахів" та долучаються до життя нормальних людей, віявляються Непоганий хлопці. Аж поки ми НЕ даємо їм змогу вновь звікнуті до "крутого" ЖИТТЯ І до возможности Дивитись на всех нас згори до низу.

Відтак, думаючи, як не дати "устаканітіся" деспотизму чінної власти, слід вже зараз помісліті над тім, як не дати спаскудітіся опозіції. Бо ж інакше чі Варто в Котре раз усьо розпочінаті заново?

Сергій Грабовський, кандидат філософських наук, член Асоціації українських письменників