Ще в лютому прем’єрка Свириденко повідомила, що після перемовин із МВФ усі податкові й митні зміни, які вимагалися від України, виведені з категорії "prior actions" [тобто таких, що треба прийняти негайно] і стануть "структурними маяками", які треба буде виконати пізніше [як-небудь потім].

Відео дня

Для цього  всі [дикунські] законопроєкти – про цифрові платформи, оподаткування посилок, продовження дії 5% військового збору, а також введення ПДВ для "спрощених" ФОПів – мали бути об’єднані в один великий законопроєкт "Beautiful Tax Bill" [і разом водночас в ньому поховані].

Причому стосовно ПДВ для ФОПів було досягнуто домовленості, що стелю [насправді – поріг] для його застосування буде збільшено з 1 до 4 млн гривень [навіть якщо це оподаткування колись якимось дивом взагалі буде прийнято].

Але всі вже тоді були впевнені, що тепер за цей "колишній ультиматум" ніхто не проголосує, бо всі депутати відчули: їм до цього нахабно брехали.

Тож погроза "або голосуємо, або не буде грошей" ніколи вже більш не спрацює, що ми всі нещодавно й побачили.

Навіщо ж було влаштовано весь цей брехливий цирк із самого початку?

Моя версія – наступна.

Повністю погоджуюся з тими, хто наполягає: всі так звані "ультимативні податкові вимоги МВФ" це насправді просто забаганки-примхи нашого непрофесійного Мінфіну.

Так от, у складний політично час ані МВФ, ані навіть Уряд не ризикнули брати на себе за ці демонстративно безглузді рішення відповідальність і тому грамотно розсудили разом в ході неочікуваних "складних перемовин", що дешевше буде "перенести до маяків"…

Важливо: думка редакції може відрізнятися від авторської. Редакція сайту не відповідає за зміст блогів, але прагне публікувати різні погляди. Детальніше про редакційну політику OBOZ.UA – запосиланням...