Нутрощі українських компаній. Зворотний бік "Правексу" -4

Продовження. Попередні частини дослідження читайте за адресою:

Частина перша: https://www.obozrevatel.com/news/2006/9/7/134059.htm

Частина друга: https://www.obozrevatel.com/news/2006/9/11/134643.htm

Частина третя: http://www.obozrevatel.com/news/2006/9/15/135555.htm

До речі, сам Черновецький, засвоївши, що небезпека представляють свої ж співробітники, не прийняв випробуваний тестем спосіб боротися з цією небезпекою. У "Правекс-Банку" секретність базується на двох китах. Перший, як і у інших банкірів - люта служба безпеки. Правда і тут Черновецький не обійшовся без епатажу, і весь Київ знає про його поліграфі, на якому проходять перевірку співробітники банку. Другий - висока плинність кадрів.

За винятком невеликого прошарку особливо довіреної топ-менеджменту, решта персоналу "Правексу" працює на знос за відносно невисоку, як для банківського сектора, зарплату. Протягом останнього року колишні співробітники "Правексу" неодноразово виступали в пресі з "викриттями" жорсткого внутрішньобанківського режиму. Черновецький пов'язував ці виступи з політичною боротьбою проти нього, як проти одного з кандидатів на пост мера столиці. Проте, факт залишається фактом, плинність кадрів у "Правексі" на порядок вище, ніж в інших банках першої десятки, вербувальники банку постійно шукають працівників, набираючи їх, зачату серед тільки що закінчила ВУЗ молоді, яка не має досвіду роботи. Фактично, середнє і низова ланка "Правексовского" менеджменту - прості виконавці, що виконують роботу автомата. Мінімум самостійності допускається лише на верхніх ступенях банківської ієрархії. І тільки стоїть на чолі піраміди лідер патерналістського типу має право на творчий підхід. Доля решти - розвиток ідей Леоніда Михайловича Ченовецький.

Це точна схема бізнесу російського купчина або заводчика до реформ Олександра III. На чолі патріарх, господар. На керівних посадах довірені прикажчики, за якими стежить пильний хазяйське око, щоб не стали самостійними конкурентами. Власні родичі проходять навчання в справі, піднімаючись сходинка за сходинкою і готуючись замінити засновника бізнесу. Ніякого пайової участі, ніяких компаньйонів, ніякого акціонування, ніяких кредитів не передбачено. Розвиток йде тільки за рахунок внутрішніх ресурсів. База розвитку створюється за рахунок безжальної експлуатації персоналу, а також за рахунок гри на закупівельних і продажних цінах. Подібний бізнес міг вільно і ефективно розвиватися, орієнтуючись на торгівлю предметами розкоші, вивіз ексклюзивного сировини та діяльності в галузях, що представляли сферу державних інтересів і, відповідно, що фінансувалися з бюджету.

"Золотий" страт "Правексу" повністю відповідає даній схемі. Найближчий приклад, що характеризує роботу "Правексу" з банківськими металами, відноситься до 2004 року, коли почав активно торгуватися паладій (метал платинової групи, що входить до складу сплаву, відомого як "біле золото"). "Правекс-Банк" продавав стограмові злитки паладію за 71,30 грн. / Г, а викуповував їх назад за ціною 34,60 грн. / М. Фактично, це можна визначити не як нормальну роботу з банківським металом, коли останній виступає як засіб інвестицій в заощадження або біржової гри, альтернативне відомим світових валют (долара і євро), а як торгівлю предметами розкоші. При такій різниці в цінах, злитки могли купуватися тільки у подарунок (безглуздий, але дорогою), оскільки очікувати сприятливої ??світової кон'юнктури, при якій ціна викупу злитків "Правекс" піднялася б вище 72 грн., Можна було десятиліттями, а за цей час гіпотетичний прибуток просто з'їла б інфляція.

Ще одна сфера банківського бізнесу, успішно освоєна "Правекс", і орієнтована на широке коло фізичних осіб, поряд із зарплатними проектами (в 2005 році банк став одним з переможців конкурсу Мінфіну з відбору банків, через які проводиться виплата заробітної плати працівникам бюджетних установ та державної соціальної допомоги, в "Правексі" обслуговується зарплатний проект Верхової Ради) - представлення послуг по кредитних картах. Партнерами банку є платіжні системи Europay, Visa і American Express, Товариство всесвітніх міжбанківських фінансових комунікацій SWIFT, система міжнародних грошових переказів Western Union.

Однак, за визнаю керівників банку, пріоритетом для нього є програма споживчого кредитування. На сьогодні, по системі банку в середньому за день видається більш 2 тис. споживчих кредитів загальною сумою близько 5 млн. грн. "Правекс" протягом ряду років перебуває в лідируючій групі банків з надання даної послуги. Успіх на цьому терені досягнутий за рахунок впровадження свого роду "ноу-хау" - розвитку мережі точок продажу кредитів в магазинах-партнерах Банку. На даний момент їх відкрито близько півтори тисячі. До кінця року має бути більше двох з половиною тисяч. "Правекс" проводить в цій області досить гнучку політику, відмовившись від встановлення єдиного цінового режиму і орієнтуючись на зміну ринкової ситуації, а також на регіональні особливості.

У рамках розвитку програми споживчого кредитування можна розглядати і позиції "Правексу" на ринку житлового іпотечного кредитування. Тут він займає друге місце після "Привату" ("ПриватБанку" належить понад 15% ринку іпотечного кредитування. "Правекс-Банку" - 13,5%). Не виключено, що скандал з аферою "Еліта-Центру", причетність до якої керівництва "Правекс-Банку" не було переконливо доведено, так само як і переконливо спростовано, мав на меті не тільки і не стільки підірвати позиції Черновецького як кандидата в мери (Омельченко був упевнений у своїй перемозі), скільки нанести удар по позиціях банку на ринку іпотечного кредитування. Так чи інакше, але свої операції аферисти дійсно проводили через "Правекс", тому мова може йти як мінімум про недоробку топ-менеджменту та служби безпеки банку з перешкоджання відмиванню незаконно нажитих коштів.До речі, це не єдиний прокол "Правексу" на ниві іпотеки. Так, всупереч законодавству, до останнього часу банк фактично забороняв дострокове погашення кредиту, створюючи перешкоди (наприклад, у вигляді великого штрафу).

Таким чином, на сьогодні позиції "Правексу" у першій десятці українських банків визначаються тим, що банк фактично першим визначив своїм пріоритетом роботу з масовим некорпоративним клієнтом. Однак з тих пір, як "Правекс" першим з українських банків отримав ліцензію на роботу з банківськими металами спливло багато води і в інших областях (робота з кредитними картками, зарплатні проекти, споживче кредитування, іпотека) банк виявився тільки одним з перших.

На сьогодні можливості розвитку, виходячи з внутрішніх ресурсів і неоднозначною харизми Леоніда Черновецького, вичерпані. Потогінну систему, встановлена ??для персоналу, і спочатку приносила плоди у вигляді зниження витрат на оплату праці співробітників, втратила ефективність, і зараз працює виключно в негатив. Банку стало важко залучити кваліфікованих фахівців середньої та нижчої ланки. Перспективна молодь, ледь оперившись, намагається перейти в іншу банківську установу, топ-менеджмент, що не відчуваючи тиску підростаючих кадрів, не має стимулу до самовдосконалення.

"Правексу" досить важко залучити зовнішні кредитні ресурси, необхідні для того, щоб підтримувати темпи розвитку, що дозволяють йому втриматися в числі провідних українських банків. Розміщення акцій на європейських біржах неможливо через принципову політики сім'ї Черновецьких, бажаючих зберігати повний контроль над "сімейним бізнесом". Вітчизняні банки, що представляють інтереси великих промислових імперій навіть при бажанні не знайшли б для "Правексу" необхідної кількості фінансових ресурсів. Тим більше, важко припустити, що вони забажають фінансувати конкурента. Робота по схемі продажу банку іноземному інвестору також неможлива з згаданої причини - бажання Черновецького повністю контролювати бізнес.

Слід також враховувати, що конкуренти "Правексу" останні роки починають все активніше працювати в його традиційній сфері. Всі великі українські банки, вичерпавши можливості корпоративного ринку і практично розділивши між собою найбільш ласих корпоративних клієнтів, почали переорієнтацію на роботу з фізичними особами. "Правекс" більше не може претендувати на перші місця в традиційних для нього сферах іпотеки, карткових та зарплатних проектів, споживчого кредитування, роботи з банківськими металами. Більш того, за рахунок можливості маневру ресурсами (залучення кредитних коштів або використання фінансових потоків промислових імперій) банки-конкуренти мають можливість пропонувати клієнтові більш сприятливі умови, ніж "Правекс", поступово перетягуючи клієнтів у Черновецького. Цей процес буде тільки стимулюватися за рахунок виходу на український ринок іноземних банків.

Всі ці негативні моменти тільки посилюються за рахунок особливостей характеру Черновецького. Якщо на зорі українського підприємництва його харизматичність, самовпевненість, віра в свою "зірку" або "божественне призначення", послідовність, що переходить в упертість, патерналісткіе методи ведення бізнесу, відповідали часу і приносили свої плоди, то сьогодні Черновецький все більше стає реліктом минулої епохи, місце якому в музеї воскових фігур, між Кучмою, Омельченко і Ющенко.

Наполегливий відмова змінювати звичні методи роботи знижує гнучкість управління "Правекс-Банком" і обрання Черновецького мером столиці навряд чи серйозним чином зможе позитивно вплинути на становище його дітища. На відміну від часу Кучми-Омельченко, коли фінансові потоки столиці перебували під суворим вертикальним контролем і мерові доводилося враховувати інтереси тільки небагатьох наближених до влади осіб або максимум однієї фінансово-політичної групи, сьогодні контроль Черновецького над фінансами Києва та можливість їх переорієнтування на "Правекс" утруднені наявністю декількох ФПГ, активно змагаються і в Київраді, і в національному парламенті. Одвічне прагнення Леоніда Михайловича не лише до економічної, а й до політичної самостійності, що робить чужим для всіх, і тут звужує йому простір для маневру.

Очевидно, що в найближчі роки "Правекс" буде повільно, але з кожним роком все швидше втрачати рейтингові позиції. Порятунком для нього може бути або повна зміна методів керівництва (що малоймовірно), або продаж Черновецьким контрольного пакету акцій банку (фактичне злиття з крупною вітчизняної або закордонної фінансової структурою).

Сергій ГРАЧОВ

Запаморочливим злетів і падінь, успішним проектам і будівельникам бізнес-імперій присвячено новий проект "Обозревателя" - "Нутрощі найбільших компаній". Рекламні ролики - в ефірі. А тут - виворіт, яку не показують по телевізору.

"Обозреватель" запрошує до дискусії як осіб, які працюють в цих компаніях, так і пішли з них - залишайте, будь ласка, свої зауваження в коментарях. Цикл публікацій по кожній з компаній буде завершуватися оглядом найбільш цікавих і змістовних коментарів. Право на фінальне резюме отримують також керівники компаній або їх PR-агенти.