Чи потрібна генеральне прибирання порожній голові?

Питання . П'ятий рік лідери помаранчевої революції намагаються втілити в життя ідеали Майдану. Як, по-вашому, їм це вдається?

Відповідь . Головний тупик будь-якої революції у світовій історії - це соціальний глухий кут. Адже що рухало людьми на засніженому Майдані - ідея рівності і свободи! А що ми отримали? Олігархію! Тобто - системне нерівність. Розрив між заможними і неспроможними громадянами досяг десятикратного, тобто неприйнятного рівня. Потім сьогоднішній фінансова та економічна криза перетворив цей розрив у прірву. А адже суспільство так розвиватися не може: у пересічних громадян пропадають стимули до праці в будь-якому суспільстві, крім суспільства з рівними можливостями.

Питання . Тобто ви, один з перших київських підприємців, проповідуєте ідеологію загального добробуту? Може, Ющенко та його побратимам зразка 2004 року потрібно було не мудрувати лукаво, а просто взяти в уряд побільше ринково зорієнтованих і ліберально налаштованих бізнесменів? Або запросити з процвітаючого Заходу економістів-варягів, як це зробив при реформуванні економіки Чилі генерал Піночет?

Відповідь . Єдине, що наші політики почерпнули на просунутому Заході - це слівце "солідаризм". Хоча ні про яке реальне рівність, а зокрема про рівність зарплат, пенсій і доходів в Україні сьогодні мова не йде. НАСЛІДКИ економічної політики першого і другого уряду Тимошенко, як і другого приходу прем'єра Януковича, були однаковими: багаті ставали ще багатшими, а бідні - ще біднішими! Як говорив ще Еклізіаст, "нещасна країна, якою управляють отроки. Бо вони прагнуть з'їсти два обіду "(як сказала відома журналістка Юлія Мостова: мені, мовляв, все одно, хто краде на Укрзалізниці, - бютівець Ковзель чи регіонал Пригодський. Потрібні глобальні зміни).

Питання . Схоже, що відокремити - не де-юре, а де-факто, - влада від власності в Україні так і не вдалося. А переконувати уряди мільйонерів допомагати бідним задля піару, а на ділі - це те ж саме, що переконувати перелітних птахів летіти восени не на південь, а на північ. Що ж піде в Україні за цим соціальним тупиком?

Відповідь . Ну, по-перше, радикальні соціальні перевороти у нас в країні після Майдану вже неможливі. У цьому сенсі помаранчева революція зіграла вкрай позитивну роль: вона відняла у низів віру в те, що "верхи можуть", і треба просто поміняти ці верхи. По-друге, всі подальші стадії нашого суспільного розвитку описані ще Макіавеллі (до речі, весь світ відзначають 3 травня цього року 540 років з дня його народження): на місце тиранії завжди приходить олігархія, а вже олігархію змінює реальне народовладдя. Ми - молода країна і молода демократія. Потрібен час. Ті ж західні соціал-демократи не бачать в капіталістів ворогів, вони, навпаки, вважають капіталізм "конячкою", що тягне "загальний віз", а самі хочуть як правляча партія бути кучером і керувати нею. А у нас? Лівий рух майже поголовно кричить при кожному випадку: назад у СРСР, тому в соціалізм, вперед до Сталіна!

Питання . Ви дійсно вірите в примирення за рахунок демократичних процедур двох крайніх ідеологій в Україні: комуністичної і націоналістичної?

Відповідь . Нам потрібен просто ПАТРІОТИЗМ. По-моєму, головна загроза сьогодні для України - це спроба за допомогою двох крайніх ідеологій перетворити нашу країну з буфера, яким нас так довго лякав Бжезинський, в наконечник. В Україні в умовах найжорстокішого банківської кризи прості люди починають розбиратися не тільки в банківських договорах і кредитних відсотках, але і в ціні популістських передвиборних обіцянок політиків. Люди вже готові голосувати не серцем, а кишенею.

PS За латині Patrja - це Батьківщина!