У пісуари ввели звання генерал-лейтенанта

2,8 т.
У пісуари ввели звання генерал-лейтенанта

Існує така народна мудрість, що після всякого бурхливого політичного події, зразок революції, путчу або перевороту, починається, як правило, покарання невинних і нагородження непричетних. Незнищенна бажання людини "примазатися" до чужої слави, а провину за всілякі гріхи звалити на стрілочника.

Щось схоже, ми спостерігали і після Майдану, коли від людей, які поставили життя заради перемоги помаранчевої революції, скоріше позбулися, "плюшки" роздали "любим друзям", злочинці ж покарання уникли. Після підписання Універсалу новітня історія України увійшла в нову абсурдну фазу - НАГОРОДЖЕННЯ ВИННИХ І ПОКАРАННЯ причетні.

Не збираємося повертатися до цієї затертої темі, але все ж: ми вже бачили, як Президент дозволив формувати уряд Януковичу, спостерігаємо кучмістів в ролі віце-прем'єрів, бачили нагороди, що роздаються "Ахметовим".

І незважаючи на всеохопне замирення між ворогуючими сторонами не можна не звернути увагу на нову подію в цьому ряду, знакова для Луганської області - Президент Ющенко своїм Указом № 711/2006 від 21 серпня присвоїв звання генерал-майора полковнику СБУ Григорію Ільяшову. За які заслуги перед країною? Давайте згадаємо.

Півроку тому на прес-конференції голова Луганської обласної організації Партії регіонів Олександр Єфремов оголосив список щасливчиків - луганських регіоналів потрапили в парламентський список ПР. Всі люди були з "особливими заслугами" - "батьки губернії" Єфремов і Тихонов, керівник "тіньового штабу" Януковича-2004 Іванов, зачинатель "регіонального" руху на Луганщині Володимир Ландик, донецький "смотрящий" від Ахметова Ігор Гуменюк, голова Апеляційного суду Леонід Фесенко, відмазує фальсифікаторів виборів-2004, який сидів у перших рядах сепаратистського з'їзду, нардеп-регіонал Людмила Кириченко. У їх число під номером 127 потрапив і Григорій Ілляшов, в графі "посаду", у якого було записано "у розпорядженні начальника СБУ в Луганській області". Нас ще тоді збентежила ця дивна формулювання: у розпорядженні СБУ - філер? Стукач?

Виявилося, заслуги Ілляшова перед "Віктором Федоровичем" сягають корінням також у депресивну предмайданную зиму.

На політичній карті Луганщини Григорій Ілляшов "намалювався" в січні 2004-го в якості нового начальника СБУ. Леонід Кучма готувався до серйозних виборів, і на керівників спецслужб покладалися особливі повноваження. Керував Управлінням СБУ на Луганщині Михайло Швець був явно не на висоті поставлених завдань - при необхідності використовувати всі резерви СБ проти опозиції. 38-річного уродженця Луганська, полковника Ілляшова знайшли в Ялті, де він очолював міське управління СБУ. Враховуючи курортно-контрабандний ділянку роботи, посаду вельми прибуткова. Зокрема, є версія, що Григорій Ілляшов допоміг обзавестися власністю на березі Криму тому самому "втікача" сбеушника Володимиру Сацюку - за однією з версій причетному до отруєння Віктора Ющенка.

Забезпечуючи "безпека" в Ялті, Ілляшов не забував рідну область. За даними анонімного джерела в ГПУ, за участю Ілляшова створювалися і підтримувалися в постійній готовності "коридори" в районі Краснодону, Красна Талівка та інші,

через які регулярно з Росії слідували каравани ПММ, ширвжитку і т.п. Особливу розголосу набуло "гумове" справу, з матеріалів якого випливає, що в 2003-2004 рр.. здійснено близько 50 ходок 3-4-х великовантажних автомобілів з ??шикарною

фінської гумою, вартість вмісту кожної ходки близько півмільйона євро, через зазначені "коридори", і, природно, без сплати митних та інших мит. http://www.from-ua .com/forum-crime/42887529195c9

Вищезгаданий Сацюк, нібито і рекомендував цінного працівника на посаду начальника Луганського УСБУ. Кажуть також, що Ілляшова Кучмі як "свого" присоветовал тодішній голова Луганської обласної ради Віктор Тихонов, з батьком-прокурором Ілляшова він був добре знайомий і пов'язаний певного роду справами ще з комуністичних часів.

Але від ранньої "помаранчевої" історії звернемося в більш пізні періоди - коли свеженагражденний "енерал" воював з "помаранчевою чумою" - штабом кандидата в Президенти Віктора Ющенка (напевно, однофамілець або родич того Ющенко, що нагородив сьогодні Ілляшова.)

Про те, що "новий кінь" в упряжці зі старим начальником міліції генералом Крижанівським, борозни "кучмістів" не зіпсував, свідчать Луганські події, літа-осені 2004 року. Штаб головного опозиційного кандидата Віктора Ющенка працював практично в облозі - співробітники органів блокували під'їзди, реквізували штабні машини разом з тиражами опозиційної преси, яку доводилося друкувати за межами області - у Києві. Під час однієї такої "експропріації" проти співробітника штабу застосували електрошок. Активістів "помаранчевих" партій запрошували на бесіди в СБУ, рекомендуючи відректися від "небезпечних помилок". У день другого туру президентських виборів на штаб Ющенка напала група озброєних кийками донецьких бойовиків, один з охоронців штабу отримав важке поранення. Міліція "відмазує" нападників, більше того, ті дають свідчення, які потім будуть озвучені ЦСО УМВС, як офіційна версія - виявляється, це охорона штабу напала на мирно прогулювалися в його районі жителів Донецької області.

Яка участь в цих погромах Ілляшова? Та ніякого, визначено - кийками він по черепах не лупцював, ДАІшні караули на всіх в'їздах в штаб по вул. Кірова не встановлював. Ілляшев, мабуть, сидів і тупо спостерігав - у цьому ж і полягає робота Служби безпеки (ну, ні без того, звичайно, щоб суші з відомим політиком іноді не поїсти).

Зірковий час Ілляшова настав відразу після початку Майдану. 26 листопада він входить до складу так званого "обласного виконавчого комітету", який узяв на себе всю повноту влади в регіоні. Тоді ж Луганський обласна рада вирішила внести на розгляд з'їзду органів місцевого самоврядування та виконавчої влади "південно-східних територій" України створення фінансової, податкової, платіжної і банківської систем на цих територіях. Для юридичного оформлення Південно-Східної автономної РЕСПУБЛІКИ вирішено було собратся в Сєвєродонецьку. На Ілляшова була покладена місія з організації з'їзду і придушенню можливих виступів опозиції.

Із завданням він впорався на "дванадцять балів" - 28 листопада масовка з російськими прапорами шаленів біля входу в Льодовий палац, юродство оратори погрожували Ющенко близькістю російського кордону, суворо махав кепкою спеціально запрошений Юрій Лужков. Зараз прийнята точка зору, що з'їзд був лише способом шантажу Києва з боку "регіональних еліт", але кожен житель Східної України в ті дні відчував, що розкол України реальний. Для тих, хто з цим був не згоден, витівники з силового блоку "обласного виконавчого комітету" приготували "донбаський відповідь" - 28 листопада о Сєвєродонецьку був розігнаний альтернативний шабашу в Льодовому палаці мітинг, а на наступний день в Луганську хлопці з битами звірячому побили прийшли до облдержадміністрації прихильників Ющенка. Міліція тоді спокійно поглядала на які чиняться побоїще, а лікарні відмовлялися приймати постраждалих. Історія отримала обриси міжнародного скандалу - окрім журналістів, по голові в Луганську отримав громадянин Канади Сильве Россель.

Після перемоги Ющенка Григорій Ілляшов пішов у тінь, а в квітні 2005-го його на посту начальника УСБУ в Луганській області замінив Юрій Крапівін. Однак Ілляшов не тільки не поніс покарання за участь в афері, що загрожувала національній безпеці України, а й залишився "в розпорядженні" начальника СБУ в Луганській області. Не поніс покарання і його подільник - міліцейський генерал Крижановський. Його відправили в почесне заслання в якості радника посла України в Росії (!). Крижанівський регулярно навідується в Луганськ до начальника охорони місцевих регіоналів генералу Польському (нині - депутат облради).

Нова ступінь в кар'єрі нашого героя - полковник Ілляшов в квітні 2006-го стає народним депутатом від Партії регіонів, входить в якості заступника голови до комітету з питань правової політики (голова - один із спікерів Сєверодонецького з'їзду Євгеній Кушнарьов).

І - нарешті - висуванець Володимира Сацюка отримує з рук Віктора Ющенка звання генерал-майора, - це напередодні головного свята України (країни, яку такі ось "Ільяшевим" спокійнісінько б приєднали до братської Москві).

Нагорода знайшла героя. Напевно, "кандидат у Президенти", проти якого воював полковник ФСБ Ільяшев, був, справді, всього лише однофамільцем нинішнього Гаранта. Адже родич на таке "нагородження" не наважився б ніколи.