Блог | "Слуги Мидаса". Почему весна не покажет, кто где воровал

Злоупотребления властью в условиях военного положения вполне предсказуемо привели в конце прошлого года к крупнейшему политическому кризису не только с начала полномасштабного вторжения, но и с начала неограниченной каденции президента Владимира Зеленского.

Далее текст на языке оригинала.

Попри те, що з середини 2022-го року політики, журналісти та небайдужі громадяни неодноразово застерігали Банкову: система управління, побудована на кумах, друзях по святкуваннях і їхніх довірених особах, неминуче веде до корупції – нове політичне покоління так і не засвоїло уроків попередників. У результаті на найдорожчій українській землі, у столичному Козині, за час великої війни виросли чотири маєтки – кожен площею приблизно 1000 квадратних метрів.

У політичних кулуарах це вже давно не таємниця: чотири товариші замислили спільний побут такого масштабу, що він сам собою став предметом обговорень. Проте НАБУ і САП, схоже, й досі перебувають на етапі збору доказів, і невідомо, чи вдасться їм довести справу до кінця.

Тим часом отримувач найбільшого з будинків може користуватися фактичним імунітетом від антикорупційного переслідування, принаймні доти, доки залишається на посаді.

Ще в липні 2025 року, за словами співрозмовників УП в політичних колах, атака на незалежність НАБУ і САП почалася з емоційної та показової фрази президента: "Вони полізли у сім'ю".

Минуло лише кілька місяців, і ця логіка боляче розвернулася проти нього самого: троє найближчих друзів опинилися в центрі гучних корупційних історій на найвищому рівні.

Вихід із ситуації виявився таким же різким, як і початок: президент публічно дистанціювався, заявивши, що під час війни "друзів не існує". Але питання залишилося: чи справді не існує, чи просто змінюється спосіб їхнього захисту.

Здавалося, надмірна жадібність політичного центру, який на шостому році правління вже концентрував владу не з необхідності, а за інерцією вседозволеності, ось-ось зіграє проти нього самого. Символом цього стало, наприклад, створене під конкретну людину, кума президентської родини Олексія Чернишова, так зване "Міністерство національної єдності".

Була ілюзія, що саме в цей момент парламент, принижений липневим голосуванням, нарешті спробує взяти реванш. Але цього не сталося.

Напередодні нового року, за місяць після обшуків у керівника ОП Андрія Єрмака, НАБУ і САП неочікувано завітали і до колиски українського парламентаризму.

Так ще один близький криворізький товариш Володимира Зеленського Юрій Кісєль та низка нардепів президентської фракції отримали підозри в участі у злочинній організації, яка, за версією слідства, роздавала нардепам хабарі за дисципліну. В результаті велика частина депутатів на майже чотири місяці втратила хист до конституційних обов'язків.

Відтак українська парламентсько-президентська республіка зайшла в 2026-ий не лише з відключеннями світла і тепла – наслідком російських обстрілів і проваленої підготовки енергосистеми, – а й із дедалі менш прихованими підозрами в тотальній корумпованості обох центрів влади. Що видавалось особливо небезпечним за відсутності найменшої перспективи будь-яких виборів.

Попри відчутні очікування, зокрема й серед самої владної еліти, політичний шок від роботи НАБУ не став точкою переосмислення. Він не призвів ані до посилення відповідальності, ані до роботи над помилками, ані до спроб обмежити надмірну концентрацію влади через реформи, на яких наполягали європейські партнери. Спікери влади в розмовах із посадовцями ЄС не знайшли нічого кращого ніж звинуватити в українській корупції тих, хто її викрив. Єрмак замість фронту пішов на друге коло сходження на політичний олімп через адвокатуру. А парламент сконцентрувався на перемовинах про гарантії безпеки. Гарантії безпеки парламенту.

Хоча проведення президентських і парламентських виборів під час повномасштабного вторгнення є неможливим, саме президент і народні депутати фактично залишаються чи не єдиними громадянами України, які навіть в умовах воєнного стану все ще мають простір для вибору.

Проте оскільки в заліку необхідних реформ на четвертому місяці нового року й досі щось цілком протилежне до "турборежиму", цей вибір, схоже, зроблено. Але є нюанс.

"Українська правда" спробувала розібратись, як Тимур Міндіч у фіналі операції НАБУ і САП під промовистою назвою "Мідас" може виявитись "Діонісом", чому фігуранти операції й досі не здають один одного і де могла загубитись підозра Єрмаку.

Посилання на матеріал ""Слуги Мідаса". Чому весна НЕ покаже, хто де крав" тут.