Блог | Китай – не союзник России, но он главный выгодоприобретатель в этой войне
Тут канцлер Германии Олаф Шольц летал в Пекин, где встретился с лидером КНР Си Цзиньпином. Понятно, что, прежде всего, они обсуждали интересы Германии, Евросоюза и Китая. Мы не центр мироздания, уже понимаем. Однако вопросы российской агрессии против Украины обсуждали живо. После чего были озвучены вполне ожидаемые заявления. И пошли трактовки и разъяснения. От адекватных экспертных до конспирологических. От которых волосы дыбом. Давайте кратко внесем ясность и отбросим фантазии подальше.
Далее текст на языке оригинала
Отже, Китай наполягає на участі Росії в мирній конференції щодо України. Сі Цзіньпін закликав усі сторони "працювати разом", щоб "швидше відновити мир і не допустити виходу "конфлікту" з-під контролю". Крапка. Перекласти з китайської на зрозумілу? Перекладаю. Виходячи з того, чого Китай хоче насправді і що нам доведеться враховувати. Без ілюзій і віри в ідеали.
Китай – головний вигодонабувач у цій війні. Він не союзник Росії. Він не союзник України або Європи. Китай свій власний союзник. Поки Росія влізла по вуха в українську війну і стала ізгоєм, Пекін збирає врожай. Він отримує від Росії вуглеводні в будь-яких кількостях за демпінговими цінами. І не тільки вуглеводні. Ліс, інша важлива сировина. Китай бере все, що йому потрібно в будь-яких кількостях і платить стільки, скільки не шкода. Навіщо переплачувати, якщо в Москви немає інших варіантів?
Китай поступово і без опору віджимає території на Далекому Сході. Який вважає своїми. Завадити нікому. Армія РФ в Україні, Європа і США заступатися за Путіна не стануть. Бінго. Розкішний розклад для Пекіна. Поспішати нікуди, все обходиться дешево і без стрілянини. Наскільки Китай зацікавлений у припиненні війни просто завтра? Логічно – взагалі не зацікавлений. Вони прагматики. І про "не допустити виходу конфлікту з під контролю" – теж усе правильно. У Китаю все під контролем. Він тримає Москву за горло і нижче. Без варіантів виходу.
Тож приїде російська делегація на мирну конференцію чи ні – Пекіну все одно. Він показав, що може на процес впливати. І все. Ну, приїде Росія на конференцію. Виставить дикі нездійсненні умови, з усіма посвариться і поїде. Китай зробив усе, що міг. Наполягав і запрошував. Залишився при своєму чудовому розкладі. Тож будувати відносини з Китаєм і шукати свої інтереси ми можемо. Але розраховувати на Пекін, як на миротворця – зараз немає сенсу. Їм вигідна ситуація на сьогодні. Дуже. Ісе інше китайцям не цікаво.
