Блог | Уничтожить Киев – уничтожить Украину: как Россия представляет себе свою "победу"

13 ноября 1708 года. Войска под предводительством императорского фаворита Александра Меншикова захватывают гетманскую столицу Батурин. Они демонстративно, с особой жестокостью сжигают его и убивают всех мирных жителей – конечно же, не пытаясь выяснить, кто поддерживал в войне царя, а кто гетмана, пишет Виталий Портников для издания "Збруч".

Далее текст на языке оригинала.

Таке вбивство цивільного населення – звична тактика для Московської держави. Звісно, сама історія цієї держави як окремого утворення (тоді ще з центрами у Суздалі та Володимирі-на-Клязьмі) почалася з розорення Києва військами, зібраними князем Андрєєм Боголюбським, сином Юрія Долгорукого. Сучасники-літописці з подивом описували пограбування міста, зґвалтування жінок, вбивства цивільного населення і підпали церков. При цьому сам Боголюбський – як тепер Путін – навіть не претендував на владу в Києві і залишив столицю Русі під пануванням свого брата Гліба. Цей дикий погром переконав, що Київ остаточно перетворився для володарів Залісся на іноземне місто, яке можна тільки грабувати і нищити. "З Андрєєм Боголюбським великорос вперше вийшов на історичну арену".

8 лютого 1918 року до Києва входять більшовики на чолі з Міхаілом Муравйовим. Червоні влаштовують у місті справжній терор, розстрілюють людей тисячами – і зовсім не тільки вояків українських армій. Вони грабують, ґвалтують, спалюють.

Тому в нових атаках на Київ, у намаганні Путіна перетворити українську столицю на прифронтове місто немає нічого нового й навіть дивного. Примусити Україну відмовитися від опору шляхом знищення її столиці – класика російського уявлення про "перемогу". У 1708 році столицею гетьманської протодержави був маленький Батурин – і його практично стерли з лиця землі: місто, яке ми відвідуємо сьогодні, – це вже нове поселення на руїнах погрому. А у 1918 році і тепер українською столицею був і є Київ – тому намагаються знищити саме його, і показово.

Чому саме столицю? Росія – столицецентрична держава. Це питання не Москви як такої, це питання розміщення ставки правителя. Ми говоримо, що все обертається навколо Москви, – але до переїзду більшовицької столиці до Москви все оберталося навколо Санкт-Петербурга або Петрограда. Більшовики захопили владу в столиці, і ніякий опір Москви вже не мав жодного реального значення – почалося "тріумфальноє шествіе совєтской власті". У 1991 році Москва підтримала Єльцина, а не заколотників з Кремля, – і фактична підтримка реваншу господарями російської провінції путчистам не допомогла.

Росія сприймає інші держави як вибудовані навколо власних столиць. Знищити Київ з цієї точки зору і означає знищити Україну. Залякати Київ і означає залякати Україну. Тому й бліцкриг Путін планував саме як захоплення Києва, бо був впевнений, що після заміни влади в столиці вся Україна присягне колаборантам – як вся Росія завжди присягала тому, хто захоплював владу в Москві чи Пітері, навіть якщо це був очевидний самозванець.

Звісно, страшно жити в Батурині, на який прямує військо осоловілого Меншикова. Страшно жити у Києві, на який націлені російські дрони і ракети. Але ж Україна – вона більша за Київ. Україна – це не місто, навіть не територія, яку потрібно "зачистити" від незгодних. Це – ідея народу і його свободи.

І цього росіянам – від Андрєя Боголюбського до Владіміра Путіна – зрозуміти просто не дано.