Блог | Почему украинская баллистика все еще не летает?

Стали известны результаты 67-й Международной математической олимпиады IMO-2026, которая проходила в китайском Шанхае. В соревновании принимали участие лучшие школьники и студенты-математики со всего мира – на этот раз рекордное число участников: 666 человек из 117 стран мира.

Далее текст на языке оригинала.

Цього разу до міжнародних Олімпіад повернули росіян, після того, як минулого року організатори проголосували за їх повернення до змагань, бо математика ж поза політикою. Кончені тварі, але це зараз такий тренд, пояснювати свою корупцію та конченість позаполітичністю.

Перші місця як завжди зайняли представники Китаю та США, далі йде клята Росія, за нею Сінгапур, В'єтнам, Корея, Індія, ще одна Корея (та що погана), Великобританія, Бразилія, та замикала Топ10 Японія. Далі з цікавих місць – Іран на 14-му, Туреччина на 16-му, Тайвань на 23-му.

Україна завершила турнір на 28-му загальнокомандному місці – шестеро учасників вибороли одну золоту, дві срібні, дві бронзи та почесну відзнаку. Важко оцінювати результати української команди під час війни, тому загалом будь-який результати більший за нуль це вже перемога – вибачте за такий математичний сленг. Минулого року були 24-ми, до того аж 38-ми.

Для порівняння – у довоєнному 2021-му Україна була на 6-му місці, у 2018-му – на 4-му. Загалом Україна неодноразово входила до Топ10 математичних країн світу. З одного боку це пояснює, чому українські дрони літають та влучають, український РЕБ працює і т.п.

Але результати невтішні з огляду на те, що росіяни нікуди не дінуться і вони стабільно входять у Топ5 математичних країн світу, саме тому їх ракети долітають, їх дрони влучають, їх РЕБ працює і т.п.

Те саме стосується Ірану, Північної Кореї чи Китаю – ці держави чудово розуміють, що від якості та кількості інженерів залежить те, наскільки вдало вони зможуть триматись на рівні з розвиненими країнами. Для розробки якогось літака чи ракети, вам потрібно багато інженерів, не всі з них олімпіадники, але з олімпіадного руху вийде купа людей, які просто брали участь, вирішували завдання. І на десяток топових математиків, у вас будуть тисячі блискучих інженерів та сотні тисяч гарних інженерів.

Далі хтось з них піде робити ракети для Кіма чи красти криптовалюти у клятих англосаксів, хтось по партійній лінії буде робити ШІ-моделі краще за американські чи будувати серверну архітектуру якогось Тему-Алібаби-ТікТока.

Частина талантів опиниться на заході, переїде з батьками, отримає грант на навчання, просто поїде працювати за кордон (іноді по партійному завданню) – така собі природня усушка інженерної школи, але все одно завдяки великій кількості підготовлених інженерів якась оборонка Росії чи Китаю завжди будуть мати багато спеціалістів.

В цьому плані мені згадуються довоєнні срачі на ДОУ, що, мовляв чи потрібно для входу в IT математика. Потрібна.

Розвинені західні країни можуть собі поки що дозволити особливо не займатись математикою на дитячому рівні. Дійсно, кому потрібна ця наукова муштра та нудна підготовка, якщо існує ТікТок чи в крайньому разі можна стати менеджером на великі гроші. До певного рівня здається, що у золотий мільярд можна увійти та залишитись в ньому без знань математики.

Якщо нема власних математичних чи футбольних талантів, тому можна набрати здібних іноземців, що будуть виступати за твою країну на змаганнях. Або батьки вихідці з Китаю чи В'єтнаму звичайно будуть муштрувати дитину в Лондоні як вдома, щоб дитина не спилась та не стала прості господи тіктокером. Тому типова збірна США чи Канади за підбором прізвищ не відрізняється від якоїсь азійської команди. Поки що представники англосаксів живуть за рахунок того, що до них ще їдуть здібні іноземці. Як буде далі – глянемо.

У випадку умовних України, Болгарії чи Румунії якраз такі країни будуть виступати донорами талантів для західноєвропейських країн та компаній. Частина звичайно поїде, але частина залишиться вдома. Тому для того, щоб українська балістика полетіла та влучала, вам потрібно багато власних інженерів, що залишились чи ментально дотичні до країни (привіт діаспорі!)

Про це говорить у своїх інтерв'ю Штілерман, якому потрібні не тільки запилені документації радянських розробок, але й інженери. Багато інженерів. До речі, сам Штілерман це теж приклад того, як українські учні після київських фізматів, їхали підкоряти Москву у всякі там МФТІ. До 91-го року Україна постачала до Росії своїх здібних учнів.

Для Європи ми були історично – житницею, для Росії – родовищем мізків. Шишко, Кравченко, Гришко – це прізвища трьох учасників російської збірної на цій Олімпіаді. Пройдуть роки, частина з них підросте, хтось спробує себе закордоном та заснує стартап, буде робити чергову криптобіржу чи тіндер, але частина точно осяде десь в російських конструкторських бюро, щоб було ким і чим обстрілювати Україну.

Звичайно, що війна нашкодила рівню українських виступів на міжнародних олімпіадах, адже багато дітей з батьками спробували себе закордоном. Наших все ще легко "впізнати" серед учасників по українському написанню їх прізвищ чи раніше вони десь проходили по результатах українських олімпіад.

Цього року за Швецію бронзову нагороду виборов Vladyslav Levchenko – він був кращим у своїй команді, виступає за шведів вже другий рік поспіль. Сама Швеція аж 52-а! Але шведи не засмучуються, адже вони до себе зможуть перехопити здібних іноземців, отаких як цей Левченко – такий собі Златан Ібрагімовіч для місцевої математики.

За Великобританію бронзову нагороду виборов Michael Sydorenko – разом з ним в команді грали "британці" Alex Chui, Kevin Wai, Yuvan Raja, Adavya Goyal, Anango Prabhat.

Прямо ніде не стоїть, що він українець, але українську транслітерацію прізвища Sydorenko, мабуть записували з українського паспорта, а ще два роки тому за збірну України грав Михайло Сидоренко.

Для Ірландії почесну відзнаку здобув харків'янин Vitalii Halushko. Минулого року він приніс ірландцям бронзу. Можна бути дуже здібним, але якщо олімпіадний рух в країні не розвинений (цього року у них 57-е місці), то важко очікувати результатів на рівні світових лідерів. Саме тому молоді потрібна сильна підготовка, змагальний дух та багато суперників-однолітків на національному рівні. Міжнародні успіхи приходять тільки через змагальний характер підготовки вдома та сильні відбіркові змагання.

Срібну нагороду для США виборов Feodor Yevtushenko – вихованець місцевої математичної школи. Він виглядає такою собі білою вороною поміж своїх товаришів по американській команді Liam Reddy, Alexander Wang, Ruilin Wang, Royce Yao та Oron Wang. Якісь посилання на його українське коріння окрім одного інстаграм-поста знайти важко, плюс він Feodor, а не Fedir.

За Австрію цього року виступала Yelyzaveta Yevtushenko – українське написання імені наче натякає. І знову Yevtushenko – якийсь математичний клан

А за Швейцарію Ivan Borysiuk – українське написання прізвища, начебто по шахових турнірах можна знайти Івана Борисюка, що то виринає під прапором Україна, то Швейцарії. Може збіг, а може дійсно українець.

Окремо знову згадаю про "албанця" Orest Sherko – якихось прямих підтверджень його українська нема, окрім того, що це Орест Шерко.

Але повертаючись до української балістики. Якщо у вас не буде розвиненого шкільного та студентського олімпіадного руху з математики, фізики, хімії, то у вас не буде шансів завалити Москву ракетами чи стати провідною зброярнею світу. Це – аксіома.