Блог | Письмо Юнеско: как можно быть использованным втемную и ударить по стране в решающее для нее время

Лист українських культурних діячів до ЮНЕСКО на захист пам’ятника Пушкіну в Одесі – приклад того, як легко можна бути використаним втемну і  ударити по країні у вирішальний для неї час. Не так важливо, через власну інтелектуальну й моральну сліпоту чи через приватні інтереси. 

Я також не аналізуватиму не дуже розумні пасажі про "Пушкіна - частину культурної пам'яті Одеси" та "Одеську  легендарну ідентичність-притулок космополітичної свободи". Усе це неважливо на тлі того, які наслідки має і ще матиме звернення.

Друзі пишуть, що цей лист, надрукований у головній газеті Італії Il Foglio,  дуже активно обговорюється у різних середовищах. Нагадаю, що автори листа просять ЮНЕСКО звернутися до Володимира Зеленського з проханням відкласти рішення про деколонізацію Одеси (вулиць Буніна, Паустовського, Родіона Маліновського) і  демонтаж Пушкіна. 

Отже який наратив  вибудовується внаслідок цього листа в Італії?  Зеленський, київська влада, змушують  Одесу відмовитися від своєї історії, ідентичності, якій, як виявляється не чужий Пушкін, а люди культури – проти цього і просять ЮНЕСКО втрутитися. А отже культурна спільнота, загалом українці,  -- проти "антиросійської діяльності" Зеленського як такої, проти того, що Зеленський вперто веде війну з Росією і не хоче закінчувати її миром, як пропонують йому миротворці.    А отже: давайте не постачати більше зброї Зеленському. Тобто: не давати зброї Україні. 

Здавалося б, передбачити подібну логіку не складно, але ні, люди бездумно, сліпо ставлять підписи під абсурдним для воєнного часу  зверненням (абсурдним для часу катастрофи, давайте називати речі своїми іменами), абсолютно не переймаючись наслідками.