Зманіпулював газом – отримуй крісло! , 13 февраля 2008

Директор Інституту трансформації суспільства, професор Національної академії управління Олег Соскін вважає, що дострокові вибори, а вони є цілком вірогідними, будуть, скоріше за все, президентськими.

Розмова Олега Ігоровича з кореспондентом «Обозревателя» на цю тему є продовженням бесід, що публікувалися на наших сайтах.

Отже, Олеже Ігоровичу, ви вважаєте, що на нас чекають саме президентські, а не парламентські вибори. Чому?

24 грудня Фонд «Демократичні ініціативи» оприлюднив дані опитування виборців. З них 72 % певні, що 30 вересня проголосували правильно. Найбільше задоволені своїм вибором ті, хто голосував за КПУ (81%), за Партію регіонів та блок НУ-НС ( по 80%), за БЮТ (79%). Менше задоволені ті, хто голосував за блок Литвина (64%). Висновок: якщо пройдуть ще одні парламентські вибори, то результат буде приблизно той самий.

Держава переживає як політичну, так і економічну кризу. Тож перед тим, як говорити про вибори, подивімось, на якому фоні вони мають відбутися. Якщо ви не проти, почнемо з економіки.

За січень інфляція сягнула трьох відсотків. Це небезпечний показник. Відбулося величезне збурення ринку, підвищилися ціни на споживчі товари. У 2007 році збільшився дефіцит зовнішньоторговельного обороту. Ми проїдаємо значно більше, ніж створюємо. Ми не маємо приросту товарної маси. У нас не відбулося реального зростання внутрішнього валового продукту в таких обсягах, в яких зростала грошова маса.

І грошей стало більше, ніж товарів та послуг. Як це відбулось?

Через підвищення заробітних плат, пенсій і через виплати по "Ощадному банку". Перш ніж роздавати гроші, їх треба накопичити в бюджеті. Виплати мають бути наслідком розвитку економіки. А нинішній уряд взяв кошти з рахунків уряду в казначействі. Це були чисті, стерилізовані гроші, які не брали участі в обігу. Вони відігравали приблизно ту ж роль, як жир, накопичений ведмедем на зиму.

На 1 грудня 2007 року на гривневому урядовому рахунку казначейства було 28 мільярдів гривень. Через місяць, 1 січня, там залишилося 15 мільярдів. І коли зняті гроші пішли в обіг, вони одразу ж вдарили по ринку. Тим більше, що цей обіг був дуже короткий, і гроші пішли не на закупку сировини, машин, обладнання чи технологій, а прямо, готівкою в руки людей, які витратили їх на ринку побутових товарів і, в першу чергу, на продуктовому ринку.

Чому ж розумна й досвідчена в економіці Юлія Володимирівна зробила такий крок?

Юлія Тимошенко дійсно розумна, прагматична людина, яка раціонально мислить. І її попереджали про негативні наслідки виходу на ринок такої грошової маси. Але в політиці, окрім стратегів, які забезпечують себе запасами міцності і грають багатоходову партію, розраховану на тривалий період, є ще й майстри бліцкригу, харизматичні вожді, бонапарти. Вони діють за принципом: головне вв’язатись у бій, а там побачимо. На перший порах цей принцип є дуже ефективним.

І, як правило, дуже погано закінчується.

Як правило. Але він притаманний твердим, сильним вождям, які не бояться брати на себе відповідальність. Вони мають досить невелику команду і не діють широким фронтом. Вони прибічники вертикальної ієрархії, авторитаризму, навіть диктату. Вони націлені на досягнення негайної перемоги, і цей механізм вдало використали більшовики у 1917 році. Тимошенко та її команда діють за принципом блискавичної війни: переможців не судять, тільки вперед, не зважати на жертви, не брати до уваги наслідки, бити по цілям, не зупинятись і досягнути мети.

Їхня мета така ж, як у всіх політиків: сподобатись електорату. Але не починаються очікувані реформи, передусім чи не найголовніша, земельна.

Вона дуже складна. Треба мати земельний кадастр, мати оцінку кожної ділянки землі, електронні бази на рівні всіх населених пунктів. Нічого цього нема. Є серйозне збурення в суспільстві та величезні проблеми на рівні місцевого самоврядування. Адже мери не отримали сигналу на законодавчому рівні про те, що буде реформа, передбачена ще 8 грудня 2004 року. І в дванадцяти законах, які коаліція обіцяла прийняти, не йшлося про реформу місцевого самоврядування. Хоча наша система не відповідає європейській хартії, яку ми ратифікували і мусимо виконувати. В нас нема місцевого самоврядування на рівні області, нема облвиконкомів. Тимошенко неодноразово зустрічалась з мерами, але ніде не сказала, що буде ламати центральну ієрархію. Спрацьовує потяг до централізованої влади, влади вождя.

Починаючи роздачу грошей, Тимошенко збиралася робити це і за рахунок великої приватизації.

Обіцянки треба виконувати, а економіка квола, малий бізнес фактично затих. За такої інфляції люди не хочуть розширювати виробництво, а навпаки, намагаються гроші трансформувати у високоліквідний товар або в валюту. А Юлії Володимирівні треба вкидати кошти великими залпами. Продати, наприклад, Укртелеком. Його дійсно-таки треба продати, але якомога дорожче, взяти за нього 25-30 мільярдів гривень. Може й більше. Тоді було б легше підняти зарплату й пенсії. Але об’єкт треба підготувати до продажу. І тут Президент завдав Юлії Володимирівні потужного удару, залишивши на чолі Фонду держмайна соціалістку Семенюк, представника партії, яка фактично виступала за ліквідацію поста президента і знищення Ющенка. І Ющенко залишає свого системного ворога на цій посаді. І б’є в спину своєму союзникові. А Тимошенко ж просто тимчасово відсторонила Семенюк від виконання обов’язків на час розслідування того, що робиться у Фонді. Прем’єр має таке право. Але Ющенко пішов на альянс із тими, хто був його ворогами. І тепер, поки Семенюк очолює Фонд держмайна, Тимошенко не зможе продати та підготувати до продажу жоден крупний об’єкт. А відтак не матиме можливості отримати гроші для виконання своїх зобов’язань.

В такому разі вона постане як жертва, і це її влаштує. Тим більше, що навіть якби продали Укртелеком за 30 мільярдів і роздали їх людям – це ж не припинило б інфляцію.

Безумовно. Бо треба було б паралельно змінити податкову систему, ліквідувати ПДВ, проводити системні реформи. А парламентська коаліція їх не робить, у тому числі пропрезидентські партії. Більше того, Ющенко всіляко погіршує для Тимошенко ситуацію.

Ситуація й без того надзвичайно складна. Росія рано чи пізно почне продавати нам газ за світовими цінами, по 314 доларів. Що мусить в такому разі робити уряд?

Уряд повинен сказати: ОК, ми погоджуємось, бо в глобалізованому світі діє об’єктивний закон вартості. Але й ми повинні діяти адекватно. Через нашу територію експортується 120 мільярдів кубів газу. Тож і ціна за транзит повинна відповідати світовому стандарту. Ми не хочемо, шановна Росіє, вести з вами переговори щодо транзиту через нашу територію. Бо цей газ уже не ваш, він куплений західними країнами. От нехай західні країни укладуть із нами, з Польщею та Білорусією угоди про транзит газу через нашу та їхні території. І ми створимо з цими країнами газовий консорціум і скажемо французьким, італійським, німецьким газовим компаніям: шановні, ви купуєте газ у Росії, а переганяєте його через нашу територію. Через наші труби, компресорні станції, газосховища. Це наша власність. Вона належить Україні, а не Газпрому чи якимось підставним структурам на кшталт Укргазенерго, Росукренерго.. І господарським суб’єктом, через який здійснюється ця діяльність, є НАК Нафтогаз. Він має діяти прозоро, виставляти на своїх сайтах всі розцінки й контракти, аби ми знали, хто за що платить, аби ми побачили баланси на кожну область і підприємство. І тоді буде зламана найстрашніша корупційна схема, більша за корупційні схеми від ПДВ і контрабандного ввозу товарів в Україну. На цій схемі піднялися найбільші фінансово-корпоративні клани. Це є схема контрабанди газу, крадіжок газу і наживі на газі.

Росія якраз і звинувачує Україну в тому, що вона краде російський газ.

Україна, як держава, не краде газ. Крадуть фінансові клани, і я думаю, це відбувалось ще за часів Кучми, коли обсяг спожитого газу завищували. Польща виробляє валовий внутрішній продукт майже в чотири рази більший, ніж Україна. І при цьому споживає лише 15-16 мільярдів кубів. Україна ж минулого року спожила 65 мільярдів – більше від Польщі в чотири рази, маючи вчетверо менший ВВП. Ми споживаємо газу більше, ніж навіть Іспанія, яка виробляє ВВП на трильйон доларів. Як таке може бути?

Чи ми просто неекономні?

Ні. Я думаю, що це результат таємного списання газу, коли 40, може, навіть більше мільярдів кубів ідуть контрабандою на західні ринки, а нам кажуть, що ми їх спожили. Тимошенко ще в 2005 році вирішила зламати злочинну систему. І саме це стало причиною відставки Юлії Володимирівни. Тоді Ющенко відвідав Казань, де був і Кучма. Святкувалася річниця міста, але крім святкових заходів там велися таємні переговори, на яких було прийняте рішення Тимошенко з посади зняти. Нинішня жахлива, страшна система, гірша, ніж при Кучмі, була сформована в Казані. Саме тоді, після відставки Тимошенко було сформовано "РосУкрЕнерго". І тоді ж був сформований другий посередник – "УкрГаз-Енерго". Виникає питання, на яке нема відповіді, і, на жаль, Тимошенко теж чомусь про це не говорить. Кому віддали 50 % "РосУкрЕнерго" з українського боку? З російського все зрозуміло: 50% "РосУкрЕнерго" належали "Газпрому". А тут, в Україні, які фізичні особи одержали половину "РосУкрЕнерго"? І хто одержав "УкрГазЕнерго"? І як були приватизовані обленерго? 23 обленерго фактично виведені з державної власності. Хоча вони ні за яких обставин не підлягали приватизації. Тимошенко, здійснюючи свій бліцкриг, атакувала величезну систему корупції, посягнула на становий хребет кланово-корпоративної системи.

Я розумію, чому розсудлива пані Юлія не займається системними реформами. Вони тривалі в часі, вони дуже складні і вони не дають упевненості, що закінчаться перемогою. Але замахнутись на фінансових монстрів? Піти на такі ризики?

Вона закінчила економічний факультет Дніпропетровського університету за спеціальністю економічна кібернетика. Тимошенко прагматична жінка. І її команда теж прагматична. Вони не камікадзе. Але їх метою є дещо більше, ніж посада прем’єра. А що може бути більшим за цю посаду? Тільки посада Президента. Боротьба між Ющенком й Тимошенко йде за президентське крісло. Тут треба ризикувати. Тут ризики виправдані. На кону стоїть усе. І на часі вже не вибори до Верховної Ради, як це нам хочуть втлумачити, а дострокові вибори Президента.

Незважаючи на те, що для дострокового переобрання Президента нема жодної юридичної підстави?

Юридичних підстав не було й для дострокових виборів до ВР. Можна сказати по-іншому: чи є взагалі якісь підстави? Але Тимошенко та її політична сила не можуть так довго чекати – два роки. Їй потрібно робити це зараз. Тому що зараз, після виборів до ВР і після своїх досить вдалих популістських кроків, Тимошенко має міцний потенціал росту. Їй треба наростити цю перевагу і на її хвилі стати Президентом. Для цього є м’який варіант: примусити Ющенка піти у відставку. Скажімо, за станом здоров’я. І тоді пані Юлія спокійно стає його спадкоємцем. Яценюк, як голова ВР, забезпечує проведення виборів, а Тимошенко перемагає.

Ющенко ніколи на такий варіант не погодиться.

В даних умовах не погодиться. Але є й жорсткий варіант. Тимошенко може довести ситуацію до критичної маси, коли Ющенко відправить її у відставку, і леді Ю постане перед народом як жертва, яка хотіла очистити Україну від кланової мафії, а Ющенко знову зрадив. Так Тимошенко набере багато очок. Ющенко зробив продуманий і професійно проведений хід. Він всупереч своєму прем’єрові залишив Семенюк на посаді голови Фонду держмайна. Хід Тимошенко: вона сказала, що погоджується з Президентом, і ніхто їх не посварить.

Тобто, якщо роздача слонів припиниться, винні будуть Ющенко та Семенюк. Якщо ж велика приватизація здійсниться бодай частково, тим краще для Тимошенко – роздача благ триватиме.

Цим вона одразу виграла. Подивіться на об’єктивні соціологічні дослідження. На кінець грудня у Ющенка було трошки більше 10%. А у Тимошенко – майже 20 %. Відтоді підтримка Ющенка, думаю, скоротилась максимум до восьми відсотків і наближається до критичної межі Кучми. Це ж треба вміти за чотири роки втратити підтримку виборців, яка сягала 80%. Він більше не може бути лідером об’єднаних демократичних сил, бо сприймається більшістю національно-демократичного, європейського електорату як зрадник, невдаха. Це вже не час Ющенка, це час Тимошенко. Росія буде продовжувати жорстко грати проти неї. І буде грати на протиріччях між нею та Ющенком. І вестиме перемовини з Ющенком, аби домовлятися з ним по тактичних питаннях. Тож для Тимошенко все ясно: якщо вона стала на шлях бліцкригу, зупинятись не можна. Можна шукати якихось союзників, спільників, але вона й так буде набирати голоси, і їй треба домогтися президентських виборів не пізніше кінця листопада нинішнього року.

Незважаючи на те, що каденція Ющенка закінчується в 2009 році?

Юлії Володимирівні потрібно, щоб дострокові президентські вибори відбулися до листопада. За будь-яких умов. Чи то за станом здоров’я Ющенка, чи то у зв’язку з корупційними схемами, чи з політичною кризою системи, чи збуренням опозиції, як це було в Грузії.

Ви не виключаєте, що вибори відбудуться внаслідок того, що люди вийдуть на вулиці? Чи, точніше, людей виведуть на вулиці?

Тимошенко виведе. Тим більше, якщо візьме союзників. Спокійно виведе. Тим паче, що в Києві вона надзвичайно серйозно представлена. Сьогодні половина київського електорату готова голосувати за БЮТ та Тимошенко. Вона підніме Київ, і вона це довела, коли вивела до Верховної Ради проти Черновецького близько чотирьох тисяч осіб. Однією рукою. Одним пальчиком. Вона може вивести і триста тисяч.

Думаю, Ющенко прекрасно це усвідомлює. І це усвідомлює його потужна і професійна команда.

Ця команда робить добре продумані кроки. Один з них – піднесення Богатирьової. За певних обставин ця козирна дама може вирости в козирного туза. Вона пройшла всі щаблі політичної та бюрократичної драбини, і сьогодні її школять на рівні останньої огранки. РНБО – це чудовий майдан, звідки пані секретар піде на пост прем’єр-міністра. За нею сили двох фінансових монстрів: найбільша частина донецької групи – Ахметов, Колесников, а також ядро «Нашої України» – сім’я Ющенко. Богатирьова отримала також могутній кадровий потенціал РНБО, там дуже розумні люди. Вона в центрі сходження найбільших джерел інформації. І вона так чи інакше контролює силові відомства.

Зняти Тимошенко з посади не так просто. Поки що за нею половина Верховної Ради. Тож доведеться переформовувати коаліцію, і це також не просто.

Так, доведеться переформувати коаліцію і замінити голову ВР. Але тоді Юля розпочне масові виступи за перевибори. За грузинський варіант. Особливо, якщо, не дай Боже, проти неї буде застосована сила. Але результати будуть не такі, як в Грузії. Там Саакашвілі залишився президентом, а Ющенку сьогодні не можна навіть висувати свою кандидатуру. Тому зараз він мусить негайно розколоти Партію регіонів. Негайно! Бо на 1 березня ПР і Янукович скликають у Северодонецьку так званий з’їзд совєтов. Такий собі аналог Харківської радянської комуністичної більшовицької республіки. Це антиконституційне збіговисько, і Ахметов, якщо він хоче посилити свої позиції, мусить будь що розколоти ПР. Фінансово-економічні інтереси Ахметова та його групи пов’язані з західноєвропейськими ринками. Він не зацікавлений у дестабілізації та наростанні анархії в Україні. Він зацікавлений у євроатлантичній інтеграції України, він зацікавлений, щоб вона розвивалась, як сучасна цивілізована європейська країна. А Янукович відображає маргінальні, люмпенські прошарки електорату ПР. Тоді як за Ахметовим – передова частина цього електорату.

Якщо у ВР створиться нова більшість, хто стане головою парламенту і як діятиме Ющенко?

Головою стане Плющ, бо Яценюк, і це було зрозуміло з самого початку, - ще мале курча поряд з таким бійцівським півнем, як Іван Степанович. І тоді Богатирьова поїде до Москви, де зможе досягти певних домовленостей. Бо Юлію Володимирівну Москва не любить. А за Богатирьовою стоятимуть такі персони, як Ахметов, Пінчук, Колесников, Звягільський, Ющенко, Балога. За нею буде більшість у Верховній Раді на чолі з досвідченим царедворцем Плющем. І в результаті вибори Президента можна буде провести у визначений термін. Отже, зрозуміло, що як Тимошенко, так і Януковичу дуже вигідні дострокові вибори. І не колись, а негайно. І не парламентські, а саме президентські.

Ну що ж, ясно, що на рингу досвідчені й сильні бійці, але вони б’ються за свої призи та нагороди. Ми ж тим часом програємо з усіх поглядів. Ковбаса дорожчає. Дякую за цікаву бесіду.