Справжня драма театру оперети: окозамилювання над проваллям

Продовження публікації. Початок журналістського розслідування читайте тут!

На початку липня будівництво цього грандіозного комерційно-розважального закладу під назвою "Троїцький" було призупинено, оскільки фахівці Головного управління з питань надзвичайних ситуацій у Києві відшукали тут різні порушення, в тому числі норм пожежної безпеки. До того ж проектну документацію не виправлено відповідно до схеми евакуації вболівальників зі стадіону. Проте "Юджину", незважаючи на порушення, дуже вже хочеться довести до завершення розпочату справу.

Нагадаємо, що "бліц-криг" на Троїцькій площі розпочався 2002 року. 14 березня з’явилося рішення Київради № 317/1751: "Про передачу ТОВ "Юджин" земельних ділянок для будівництва, подальшого обслуговування та експлуатації торговельно-ділового комплексу перед НСК "Олімпійський" з реконструкцією площі на вулиці Червоноармійській, 53-55 та житлово-офісного комплексу з об’єктами соціальної інфраструктури на перетині вулиць Шота Руставелі та Жилянської у Печерському районі м. Києва". Принагідно зауважимо: у тексті рішення йшлося про "торговельно-діловий комплекс", тоді як нині його називають не інакше як "торговельно-розважальний". Але це – не перша й не остання дивина у цій історії…

Подейкують, що через будівництво торговельно-розважального комплексу під будівлею театру утворилося підземне озеро. Тому, мовляв, і постійно підтоплюється фундамент старовинної споруди...

От, наприклад, звідкіля вигулькнуло ТОВ "Юджин", і чому раптом йому дістався такий ласий шматок у центрі столиці? Як повідомляли мас-медіа, його засновниками стали такі собі українська фірма "Нест" та литовська "Ханнер". Було названо й вартість будівництва поблизу "Олімпійського" – $95 мільйонів. Закрутилося колесо грандіозного проекту… Пізніше головний архітектор Києва Василь Присяжнюк не приховував задоволення від того, що новий торговельно-розважальний центр може стати частиною інфраструктури спорткомплексу. Цікаво, чи мав пан Присяжнюк на увазі, що й театр оперети має опинитися під крилом торговельного монстра?

Менеджери цього проекту у ЗМІ усіляко вихваляли це диво-дивнеє загальною площею 106 тисяч квадратних метрів, яке планувалося перетворити в головну частину основної торговельної вулиці Києва, щось на зразок лондонської Oxford street. І хизувалися, що під час проведення тендеру право на користування цією земельною ділянкою виграли у кількох солідних компаній. Розповідали, що забудовники якомога повніше врахували інтереси міста, зокрема зобов’язалися за власні кошти перенести колектор, Будинок творчості для дітей та юнацтва, провести реконструкцію у школі-ліцеї. Але ніхто жодним словом не прохопився про те, що гігантська споруда украй небезпечно наблизилася (упритул!) до Київського академічного театру оперети.

Ось тому художній керівник-директор театру Богдан Струтинський з обуренням каже, що розгляд цього проекту на містобудівній раді не був прозорим та гласним, громадськість до сих пір не відає, хто і які аргументи висловлював "за", а хто – "проти". Він не вірить, що було ретельно проаналізовано шкоду, яку може завдати будівництво найближчому сусідові – театру оперети. Але ж мова йде не про маленьку кав’ярню чи кіоск для продажу шоколадок та мінералки! У зоні лиха опинився театр, будівля якого є пам’яткою архітектури та культури (а вона має охоронятися державою). Її історія бере свій відлік з далекого 1907 року, з часу заснування Миколою Садовським першого стаціонарного українського театру! Саме на цій сцені свого часу працювали такі корифеї, як Панас Саксаганський, Марія Заньковецька, Лесь Курбас…

Ця будівля пережила багатьох славетних діячів української культури, які творили на її сцені. Та чи переживе завзятих бізнесменів-будівельників і байдужих державних чиновників, які воліють не помічати критичного становища, в яке з їхньої ласки потрапив театр?

Схоже, що уславлений театр у чиїхось планах перетворився... в один із елементів торговельно-розважального комплексу "Троїцький". Певно, дуже вже комусь хотілося бачити замість сцени казино. Втім, керівник театру розповів, що деякі спритники справді виношували підступний план – облаштувати на сцені рулетку. Один із елементів цієї комбінації передбачав доведення театру оперети до банкрутства.

Ось так легко могли зробити з театру оперети театр абсурду… Чи ще не вечір?

Ви обуритеся: а куди ж міська влада дивилася?! Мовляв, це ж її святе діло – про осередки національної культури дбати! Одного разу столична влада про високе мистецтво таки згадала. І сталося це тоді, коли для торговельно-розважального комплексу "Троїцький" потрібно було "відвоювати" нову територію.

23 грудня 2003 року міський голова Олександр Омельченко підписав рішення Київради: "Про надання дозволу ТОВ "Юджин" на знесення нежилого будинку на вулиці Червоноармійській, 53/3, літер Б". Пояснимо, що господарським будинком, про який ідеться, користувався театр оперети (тут в основному виготовлялися та зберігалися декорації). Натомість влада зобов’язала фірму "Юджин" у новому торговельному комплексі, який буде збудовано, надати для потреб театру певне приміщення.

Сьогодні зведення торговельного монстра забуксувало. А театр залишився і без виробничих цехів, і без складських кімнат. Зате поруч з культурною установою бовваніють бетонні сваї, інші будівельні конструкції. І знову ж таки: у жодного чиновника не болить душа за те, що театр не може розвиватися, що в таких умовах неможливо вести повноцінну функціональну діяльність, створювати нові вистави.

Але найстрашніше інше – будівля театру оперети постійно зазнає різних деформацій, у стінах збільшуются тріщини, розколи, фундамент підтоплює вода... Люди подейкують, що під будинком театру утворилося якесь підземне озеро. Чи не поглине це провалля театральну споруду? Як стверджують митці (та й фахівці в галузі будівництва), руйнація будівлі викликана основною причиною – зведенням торговельно-розважального комплексу "Троїцький". Керівник театру Богдан Струтинський постійно б’є на сполох: для врятування будинку потрібно негайно виконати низку невідкладних ремонтних заходів.

Здавалося б, його почули. 25 січня цього року питання щодо аварійного стану будівлі Київського театру оперети було розглянуто на спеціальній нараді за участю заступника голови міськдержадміністрації Едуарда Лещенка та головних спеціалістів деяких державних установ і підприємств. На цьому зібранні були присутні і директор ТОВ "Юджин" О. Субін, і представник акціонера ТОВ "Юджин" С. Овчинніков. Говорилося про численні тріщини та деформації, про висновки попередніх обстежень будинку, а ще зазначалося, що виконання основних заходів щодо врятування споруди, намічених у попередні роки, так і залишилося на папері. Звичайно, адміністрація культурного закладу не замовчує той факт, що фірма "Юджин" виконала певні будівельно-монтажні роботи щодо ремонту будівлі театру. Але цих зусиль явно недостатньо, щоб запобігти катастрофічній руйнації.

Цікаво, а чим зарадив цьому лиху пан Лещенко з мерії? Процитую дещо з протоколу тієї наради: "Лещенко Е. В. наголосив на необхідності проведення додаткового обстеження конструкції театру та фіксації стану будівлі, на розробці плану першочергових заходів, пов’язаних з ліквідацією аварійного стану конструкції театру з чітко визначеними строками виконання робіт..."

Півроку минуло з того часу. Гадаєте, щось змінилося після вказівок заступника голови КМДА пана Лещенка, тобто усі київські служби разом з комерсантами почали рятувати театральний будинок? Нічого подібного! Ніхто й оком не мигнув, щоб зарадити лиху.

Мабуть, Едуард Лещенко геть забув про існування театру оперети. Адже чим пояснити такий факт: художній керівник театру Богдан Струтинський, занепокоєний відсутністю будь-яких дій, спрямованих на виправлення критичної ситуації, навіть не зміг потрапити на прийом до цього чиновника? Ось і запитується: чиї інтереси відстоює київська влада? Кому потрібне подібне окозамилювання?

Богдан Дмитрович Струтинський каже: "Мені страшно від того, що влада не чує митців, що вона глуха і сліпа. Як культурно-історичну цінність вона визнає – парадокс! – лише бізнес і кумівство". Навіть гарант Конституції не відреагував – чітко і принципово – на це лихо з відомим театром. Біда в державі, чорна біда...

Далі буде.

Леонід ФРОСЕВИЧ