Чи треба буде ховати бабусин паспорт?

І командує, слід сказати, дуже вдало – так, що практично ніхто не звертає увагу на її діяльність і не б‘є на сполох. Хіба що Віктор Пинзеник. І не раз. Але до нього не дуже дослухаються. А тим часом можна висловити вмотивовану підозру щодо не тільки великих політичних, а й великих фінансових ігор.

Отож-бо: не так давно, коли президент Ющенко, прем‘єр Янукович та спікер Мороз дійшли своєї історичної угоди щодо проведення дострокових парламентських виборів, коли вони позували перед телекамерами і коли опозиція востаннє завітала до Верховної Ради 5-го скликання, саме тоді фінансовий блок Кабміну займався своєю справою. Чим саме? Добував гроші. З повітря. Точніше, у нетрях закордону. Саме тоді перший заступник міністра фінансів Вадим Копилов заявив на весь світ, що нам (тобто не країні, а їм, конкретним урядовим пацанам) можна взяти за кордоном ще один мільярд гривень шляхом розміщення єврооблігацій. Згідно із дозволом керівництва Кабміну.

фото Дима Богданов/ОБОЗ

Згадаймо: торік уряд Віктора Януковича встиг за кілька місяців своєї роботи позичити за кордоном близько 7 мільярдів гривень, а цього року запланував взяти у борг 9,8 мільярдів (не рахуючи того мільярду, про який ішлося) – 6 мільярдів зовнішніх і 3,8 внутрішніх запозичень. Номінально це робиться для фінансування дефіциту Держбюджету (хоча і торік, як неодноразово зауважував обізнаний Віктор Пинзеник, на урядовому рахунку в Держказначействі лежало більше вільних коштів, ніж позичалося за кордоном, і цього року на рахунках було цілком достатньо грошей, значно більше, ніж Кабмін збирається брати під відсотки – а саме 24 мільярди гривень). Отож, чи існує суто економічна потреба в таких позичках? Бо ж, ще раз підкреслю, вільні гроші в державі є, і щось я не чув палких заперечень з боку урядовців, коли Пинзеник виступав і у покійній "Свободі слова" Савіка Шустера, і в інших передачах. Значить, гроші є, але їх начебто немає, тому треба позичати за кордоном...

Власне, нічого принципово нового у цьому немає. Ще з часів Кучми-Лазаренка-Пустовойтенка-Кінаха-Януковича (першого) дуже добре відомо, що позичання (у різних формах) дає ледь не ідеальну можливість пустити значну частину коштів на зовсім не державні, а чиїсь приватнокапіталістичні потреби, а іншу частину "зелені" – на фінансування іміджевих заходів перед виборами (“покращення вашого життя вже сьогодні"), ну, а неминучі видатки розкласти зовсім не на олігархів та урядовців – і навіть не на їхню обслугу, а на тих виборців, котрі здуру голосують за тебе, і на тих, котрі надто розумні, і голосують проти тебе – різниці немає.

фото GettyImages

Та що там теоретизувати! Он у Києві маємо будівництво нового залізничного мосту, розпочате покійним Кирпою, котрий узяв під це будівництво чималенький зарубіжний кредит. І що? Преса писала не так давно (щоправда, чомусь млявенько), що опори недобудованого мосту вже де-не-де потріскалися і треба щось робити, рятувати будівництво. Очевидно, якось не так будували ті опори, з грубими порушеннями технології, кудись "наліво" пішли гроші (а, нагадаю, справа була якраз напередодні президентських виборів 2004 року)...

Нічого не нагадує з дня теперішнього?

Тут якраз "у тему" виникає дуже й дуже наївне запитання: а хто скуповує всі оті українські єврооблігації? Якісь таємничі західні мільйонери та мільярдери, чи ж свої в дошку хлопці, яким дуже треба терміново “наварити бабла", а заодно – легалізувати свої статки? І друге, не менш наївне запитання – у пересічних українців у панчохах лежать мільярди (а, може, й кільканадцять мільярдів) доларів – чому б не позичити у них, давши людям стабільний доход за відсотками на позичку під державну гарантію? Адже, крім усього іншого, це означає, що гроші з України не підуть, не будуть вкладені у нерухомість десь у Британії чи Іспанії – середній клас цим не переймається. Але, схоже, уряд думає зовсім не про це – принаймні, я не чув, щоб запозичували гроші у когось із моїх знайомих, навіть тих, хто має невеличку зайву копійчину. Чи у мене, можливо, не ті, "неправильні" знайомі? Чи вони не в тих партіях тусуються?

Повернімося, втім, до головної у стратегічному плані проблеми: до проблеми розплати за урядові "забавки" (назвемо операції Кабміну Януковича цим лагідним словом). Бо ж віддавати доведеться чимало – чинний уряд розклав і збирається розкласти до кінця року на плечі кожного українського громадянина, не має значення, рік йому чи сто років, приблизно по 400 гривень. Дрібничка? Не дуже. А якщо взяти тільки дорослих, тільки власне виборців, то йдеться вже про 500 гривень. І це без урахування відсотків.

фото GettyImagesІншими словами, оте саме "покращання вашого життя вже сьогодні" насправді вже вилилося в операцію з вилучення папірця з портретом Григорія Сковороди із кишені кожного українського виборця (це при тому, що абсолютна більшість цих виборців за Партію регіонів не голосувала і дозволу на експропріацію своїх коштів їй не давала).

З іншого боку, запозичені гроші дають можливість спрямувати їх на "підгодовування" певних категорій електорату, особливо пенсіонерів та бюджетників, а на додачу – ще й певних регіонів (якраз маємо повідомлення про виділення Кабміном 200 мільйонів гривень на реконструкцію водопостачання – 65% цієї суми підуть в Донецьку, Луганську і Харківську області). Надовго, звичайно, цих ресурсів не вистачить, але вибори виграти може допомогти.

Бо такий уже у нас електорат, що не рахує гроші у своїх кишенях. Чи, коли йдеться про старше покоління, у кишенях своїх дітей та онуків, котрим доведеться довгенько відхаркувати і відшкодовувати "блага", "подаровані" їхнім дідусям і бабусям...

Власне, що найгидкіше у всіх цих ігрищах? Як на мене, це спроба вкотре вже використати старші покоління як ужиткову ганчірку, зігравши на злиднях чи бідності його переважної частини – "ми дбаємо про вас!" Так, якусь копійчину докинуть, як це було перед президентськими виборами 2004 року (що й спровокувало тоді, до речі, інфляційний стрибок). Хоча реального полегшення на більш-менш тривалий час це не дасть – не випадково МВФ уже заявляв: у разі, якщо запозичені гроші будуть перед виборами використані на масовані соціальні виплати, це призведе до розгойдування фінансової стабільності, наростання інфляційних процесів і взагалі – до росту економічної невизначеності, коли позитивні здобутки минулих років постануть перед загрозою нівеляції.

І це ще м‘яко сказано: чи забули шановні співгромадяни змушену девальвацію гривні наприкінці 1998 року? Саме тоді велетенська фінансова “піраміда", збудована на ґрунті багатомільярдних позичок та їхнього "цільового" використання Кучмою-Лазаренком-Пустовойтенком, завалилася (поштовхом до того став російський дефолт, але і без нього все сталося б так само, можливо, трохи пізніше). Постраждала вся фінансова система країни, і якби не вмілі дії Нацбанку та витримка керівників приватних банків, ще невідомо, чим би все скінчилося.

фото GettyImagesАле за ті позики (чи всі вони були потрібні? Це, мабуть, риторичне запитання) ми ще довго розплачуватимемося.

Що ж буде зараз? Хоче уряд чи не хоче, а стрімке нарощування державного боргу та використання позичених коштів задля підкупу виборців (як бачимо, МВФ в останньому практично переконаний), цілком імовірно, матиме наслідком черговий обвал вітчизняних фінансів і неминучу девальвацію гривні, а до того вкотре вже “згорить" значна частина заощаджень рядових громадян, буде знову підірвана довіра до національної валюти, посилиться і без того ненормально висока доларизація економіки, грошові потоки знову зануряться у “тінь" і т.д. Іншими словами, за рівнем непрозорості та корумпованості економіки Україна знову опиниться десь поруч із Гаїті та Нігерією – з відповідними наслідками для нашої країни на світовому ринку.

Але хіба це має значення, коли в активі – виграш на дострокових парламентських виборах і можливість контролювати всі державні фінанси на тривалий строк? (От тільки про "національні інтереси" та "інвестиції в розвиток" тут згадувати не треба).

Отож: хіба не логічним є припущення, що дострокові вибори чинний Кабмін прогнозував одразу після приходу до влади, і саме тому діяв так нахраписто, ігноруючи всі цивілізовані політичні правила гри, і саме тому почав готувати значні фінансові резерви для "підгодівлі" певних категорій виборців? Бо ж хіба не виглядає оборудка із позиченими коштами (коли гроші у державі і без того є) складовою плану втримання при владі – і якнайдовше?

...Але, з іншого боку, чи не почнуть за цих обставин молоді люди ховати паспорти своїх бабусь, щоб зірвати хитрі виборчі схеми?..

Сергій ГРАБ, політолог