Помаранчевий терор

Віктор Ющенко поїхав у Японію! – полегшено зітхнула численна армія переляканих українських чиновників. А похвилюватися справді було від чого - хіба хтось може пригадати, коли в Україні звільняли цілими відомствами, як це трапилося з Державтоінспекцією? Напевно, президент був дуже роздратований, якщо пішов на такий радикальний крок.

На перший погляд, розформування ДАІ може здатися наслідком емоційного зриву Ющенка. Мовляв, після трагічного сходження на Говерлу Президенту під гарячу руку потрапив якийсь сержантик, от глава держави і рубонув з плеча. Але події, які передували цьому інциденту, наводять на думку про невипадковість радикальних вчинків Ющенка.

Останні півтора тижня перед японським візитом гарант провів низку нарад з силовиками і побував у Донецьку. Навіть прісний офіціоз прес-релізів не міг приховати Ющенкового невдоволення. Телекартинка з цих заходів була куди красномовнішою: різкий тон, роздратованість, жодних сентиментів на кшталт «дорогенькі» або «друзі мої». Перевірили на собі гнів глави держави і податківці, і митники, і міліціонери, і працівники СБУ. При цьому на зустрічах, де були присутні журналісти, Президент намагався не добивати лежачих. Однак якщо спілкування було більш інтимним, як, наприклад, на розширеній нараді податківців, - присутнім можна було поспівчувати. І яка муха його вкусила? – напевно, запитували себе службовці. І справді, що могло так озвірити знаменитого «Леопольда»?

Причин для невдоволення Ющенка може бути скільки завгодно – і падіння рейтингу популярності, і конфлікти між гілками влади, і складний процес формування виборчого блоку. Але силовикам дісталося на горіхи з іншої причини – через тотальні поразки у боротьбі з корупцією.

Виступ Президента на нараді керівників ДПА наводить на думку, що ця структура могла постати перед ліквідацією навіть раніше за ДАІ. «Проблемна», «криміналізована», «не дбає про інтереси держави», «поставила на коліна мільйони людей» - такими епітетами нагороджував Ющенко присутніх. Він докоряв підлеглим Олександра Кірєєва, що за півроку вони не простягнули руку бізнесу. «Більшість із вас гадає, що держава стягує податки. Я хочу, щоб ви стерли це зі своєї голови! Жодна цивілізована податкова система не стягує податки! Податки платить його величність громадянин, або його величність бізнесмен», - повчав гарант податківців. Він не забув нагадати, що 60 тисяч службовців – це небачена армія, яка не дає державі належної віддачі, оскільки половина економіки, як і раніше, знаходиться в тіні, а на додачу звинуватив податківців у втечі з України заробітчан, які не зуміли розпочати свій бізнес на Батьківщині.

Йшлося на нараді і про неможливість відкрити власний бізнес через зарегульованість та бюрократичні перепони, і про відлякування інвесторів, і про безліч інших проблем. Словом, присутні у залі податківці не здивувалися б, якби Ющенко у них на очах підписав указ про розформування ДПА. Тим більше, що і самі вони в своїх виступах визнали, що через дії податкової зростає соціальна напруга, що лише у перші дев’ять місяців поточного року буде перевірено 30 тисяч підприємств малого і середнього бізнесу, і 2400 підприємств великого, що це лише на 15% менше, ніж торік, що успішні реляції про стан справ у податковій не відповідають реаліям… На щастя для податківців, вони відбулися переляком – оргвисновки не зайшли далі намірів реформувати податкову міліцію.

Про гірку долю дорожньої міліції написано дуже багато. Трохи менше уваги приділили нараді Ющенка з митниками, яка пройшла не менш напружено. Віктор Ющенко відгукувався про роботу цієї структури не набагато краще, ніж про податківців. Згадав величезні черги, порушення прав підприємців, масове хабарництво, відверте зловживання службовим становищем, і все це об’єднав терміном «зрада інтересів держави». Цього разу жертвами стали перший заступник голови Державної митної служби, а також керівники Львівської та Рава-Руської митниць.

Як далеко зайде гнів Ющенка? Можливо, президент обмежиться скальпами силовиків, однак цілком вірогідно, що це полювання може продовжитися. Натяки на подальші кадрові зміни можна було почути на попередніх нарадах. У розмові з податківцями, на якій також був присутній міністр фінансів Пинзеник, президент нагадав, що уряд має найближчим часом переглянути 1300 регуляторних актів та 150 постанов. «Я попереджую: за невиконання цього указу спочатку підуть у відставку перші заступники міністрів», - заявив глава держави.

Якраз наступного понеділка відбудеться спільна президентсько-урядова нарада, на якій помаранчевий терор може продовжитися, і його жертвами можуть стати чільні урядовці. Власне, такий спосіб зменшення негативу давно довів свою ефективність. Чиновника використовують у якості громовідводу, переконуючи громадськість у тому, що саме він винен у інфляції–корупції–безробітті–падінні соціальних стандартів (непотрібне викреслити).

Втім, саме з соціальними стандартами у нинішнього Кабміну все в порядку. Кириленко може спокійно записати у свій актив численні показники зарплат, пенсій, дотацій тощо. Президент позитивно оцінює бюджет на 2005 рік, який, за його словами, «дає відповідь на соціальні виклики, які існували багато років».

Можливо, під гарячу руку потрапить Давид Жванія? Сходження на Говерлу справді перетворилося на надзвичайну ситуацію, у якій відповідні служби виявилися безсилими. З іншого боку, звинувачувати у всьому МНС теж неправильно – організатори сходження мали б думати про можливі наслідки акції. Тому кадрові наслідки скоріше означатимуть, що знайдено цапа-відбувайла.

Можливо, потурбуватися про свої тили варто Віктору Пинзенику? Останнім часом Ющенко часто повторював, що найбільшою дискредитацією його програми буде інфляція. А в цьому питанні уряд має проблеми. Невдоволення зростанням цін вже відняло від високих владних рейтингів значний відсоток. І зупинити цей процес буде надзвичайно складно. Хоча і тут Ющенко, як фінансист, прекрасно розуміє, що при нинішніх темпах інфляцію на рівні 0,5 відсотка казати про незадовільну роботу дуже важко. А найбільший стрибок був на початку року, і звинувачувати у цьому нинішній уряд – безглуздо.

Міністр палива та енергетики теж має алібі – ціну на енергоресурси визначає не він, всі переговори про постачання енергоносіїв проводить Олексій Івченко, контроль над ринком здійснює помічник Президента Третьяков. Але залізний аргумент на користь Плачкова інший – у нього дача поруч із Ющенковою, а сваритися із сусідами Віктор Андрійович, як відомо, не любить.

Чому ж тоді в Уряді ходять чутки про можливі кадрові втрати? Можливо, в жертву принесуть Сергія Терьохіна, якому поставлять у провину стрімке падіння ВВП. Зрештою, президент спокійно ставиться до цього показника, вважаючи, що 6% свідчить про запас міцності економіки. Знову ж таки, після оприлюднення фактів значних зловживань із ПДВ, із штучним збільшенням економічних показників вдаватися до крайніх заходів не логічно.

Безсмертний сам пропонував піти у відставку, і президент його не відпустив. Про Рибачука висувати подібні гіпотези просто смішно. Навіть попри провал СОТівських ініціатив у парламенті, його репутації абсолютно нічого не загрожує. Він отримав карт-бланш від Ющенка, напевно, ще задовго до виборів, а істотні зрушення у відносинах з Європою та СШа – заслуга в тому числі його, а не лише МЗС.

Тоді хто? Томенко? Якщо Ющенко і має якісь претензій до гуманітарно-соціального віце-прем’єра, то це, скоріше, ревнощі за критику НСНУ. Не секрет, що Томенко дуже скептично відгукувався про принципи сучасного партбудівництва, а також висловлювався проти депутатів-сумісників. Останні, до речі, в оточенні Президента посідають не останні ролі, тому могли б помститися за спричинену їм кривду. Але це теж не привід для звільнення.

Із знакових урядових фігур залишається лише Анатолій Кінах. Він явно некомфортно почувається в команді Тимошенко, і залишається в ній лише тому, що має серйозні сподівання на майбутнє. Його найбільшим успіхом буде наведення мостів із російським капіталом та великим вітчизняним бізнесом, інтереси якого він уже представляє в парламенті. Однак великому бізнесу не з руки ставити на опозиціонера, і Анатолій Кирилович згоден буде потерпіти дискомфорт.

Юлія Тимошенко має найкращі гарантії – підтримку громадян. Рейтинг, який нині перевищує президентський, за часів Кучми давно б став приводом для команди «фас». Втім, сьогодні повторення сценарію «Лазаранко» нам не загрожує. Хоча б тому, що часу до виборів залишилося дуже мало, і тому що одного разу Президент України вже звільнив популярного прем’єра.

Віктор Ющенко може вибрати іншу тактику – за згодою уряду принести в жертву тих міністрів, які не проявилися на своїх посадах, і про існування яких громадяни навіть не здогадуються. В такому разі Кабмін нічого не втратить, але і популярність влади цей крок не підвищить. Громадськість буде важко переконати, що саме ці персони винні у відсутності стрімких змін на краще.

Можливо, втім, що очікування кадрових чисток насправді марні, і чергове спільне засідання Президент-Уряд пройде в теплій, дружній обстановці, без звільнень. Тим більше, що після того, як глава держави закрив очі на конфлікт зі Зваричем, будь-які інші кадрові пертурбації здаватимуться нонсенсом.