У Донецьку Ющенку погрожували

Віктор Ющенко вдруге раз відвідав Донецьк у якості Президента України. Хоча, наприклад, в сусідньому Луганську за цей час він не був жодного разу. Сам глава держави так і не пояснив, чим же йому так сподобалося в цій області. Відповідь, можливо, в тому, що це був його перший дружній візит. Якщо в січні Президент зібрав керівну еліту області і заявив, що ніхто не забутий, ніщо не забуте, то під час останньої поїздки він заявив, що «ні на кого не ображається». Якщо минулого разу Президент провів кордон «там ви - тут я», то нині керівник донецької «Нашої України» Антон Клименко заявив, «що ради, мери міст до вчорашнього дня не йшли на діалог». Отже, тепер пішли?

Край помаранчевих холодильників

В нинішній донецький вояж Ющенка було цікаво спостерігати за метушнею «колишніх». Екс-губернатор, а тепер голова Донецької облради Анатолій Близнюк разом з екс-мером Донецька Володимиром Рибаком аж 4 години терпляче чекали, поки приземлиться президентській літак. Разом з ними Президента чекала нардеп Бахтєєва, яка відома країні, як палка захисниця ув’язненого екс-голови донецької облради Колеснікова і навіть спромоглася провести з ним ніч в СІЗО… Тепер вона на дивані з прокурором Донецької області Баганцем в залі офіційних делегацій Донецького аеропорту приязно щось обговорювала.

Інша дама, керівник фракції Партії регіонів Раїса Богатирьова, взагалі влаштувалася з Ющенком в президентському літаку. Натомість там не вистачило місця Юрію Луценку, який змушений був діставатися в Донецьк емвеесівським літаком. Очевидно, йому було конче потрібно в Донецьк. Дехто навіть підозрював, що він мав особисто привезти повістку Ринату Ахметову.

На жаль, кореспондент «Обозу» не був присутній на летовищі тієї історичної миті, коли нога Віктора Андрійовича ступила на донецьку землю. Однак свідки тієї події, зокрема – депутат Волинець, ледь стримували сльози, дивлячись на страждання свого колеги Валентина Ландика. Член фракції регіонів ледь не обірвав лацкани президентського піджака, благаючи главу держави відвідати завод холодильників «Норд». Президент ніяк не встигав побувати на дітищі Ландика, і парламентарія було відверто жаль. Подейкують, Ландик хотів подарувати Президенту помаранчевий холодильник. Виявляється, підприємство почало випускати їх ще до помаранчевої революції, тож не виключено, що підприємець хотів нагадати Ющенку про свій вклад в боротьбу з кучмізмом.

Можливо, пана Ландика втішить той факт, що Президент скасував ще кілька запланованих візитів на підприємства донецького краю. Пріоритетом Ющенка була довга публічна розмова з владою Донбасу. Президент лише встиг зустрітися з родиною вбитого журналіста Александрова та зупинитися біля Свято-Варварівської каплички загиблим шахтарям. Капличка ця була побудована на гроші концерну «Енерго», який пов’язують з ім’ям екс-генпрокурора Васильєва. До речі, інший проект, створений за кошти Васильєва, - партія «Держава» була серед тих нечисленних сил, які агресивно сприйняли приїзд Ющенка на Донбас. Тож лишається дивуватися, чому прес-служба ОДА в програмці візиту Ющенка спеціально акцентувала увагу на тому факті, бюджет міста не витратив на капличку ні копійки, а все зробив концерн Васильєва.

Ющенко боявся, що не повернеться з Донецька

Основним заходом в Донецьку для Президента була зустріч з громадськістю, представниками влади та самоврядування. Все це відбувалося в палаці молоді «Юність». Це та сама «Юність», де був грубо зірваний передвиборчий з’їзд «Нашої України», на якому мали висувати Віктора Ющенка. Нині ж складалося враження, що Донецьк цілком помаранчеве місто.

З цієї картини випадали лише Вітренківці та партійці Васильєва. Саме ця група внесла певну донецьку родзинку в поїздку президента. Вони вигукували гасла «Ющенко у відставку»», дратували помаранчевих вигуками «Майданутих - на майдан», та агресивно намагалися прорвати кордон людей у формі, які зробили коридор до центрального входу. Члени Партії регіонів, звісно, не могли проігнорувати захід, але позаяк їх перша дама Богатирьова в цей час була в «заручниках» в президентському літаку, вони обмежилися нейтральними гаслами: навіть не вимагали звільнення земляка Колеснікова, а лише попросили більше свободи регіонам.

Юрій Луценко, чий літак прилетів в Донецьк швидше Президентського, пробіг у натовпі й оцінив ситуацію. Очевидно йому не все сподобалося, бо Президента заводили з чорного входу.

Загалом міліції біля палацу та на задвірках була так мало, що це навіть наводило на певні підозри. Або до візиту поставилися без належної серйозності, або президентська охорона не дуже довіряє місцевій міліції.

Виступ Ющенка був досить м’яким та толерантним. Більша його частина була присвячена історії. Він детально розповів, що люди з усієї України, в тому числі з його рідної Хоружівки, підіймали Донбас, тож не має історичних передумов для розколу та сепаратизму. «Не дозволяйте розколювати країну нікому. Знайте, що йдеться про вашу особисту родину, не про фата-моргана, не про хмару у штанях», - закликав Ющенко.

Промова Президента, в більшості своїй могла б бути вимовлена у будь-якій іншій області. З однією відмінністю - в краї, де слухають та співають шансон, Ющенко раз за разом звертався до незаконослухняного електорату: «Я приїду в Донецьк втретє, вчетверте, вп’яте, вдесяте… Я ні з ким не буду загравати, я буду прощати, я буду заставляти жити по закону ту невелику частину людей, які донині це не зрозуміли». Або: «Прийде час, коли будь-який представник влади, будь-який бізнесмен, вибачте, будь-який злодій скаже: «мені як ковток повітря потрібний порядок».

Миролюбний виступ вже почав заколисувати присутніх, як раптом з вуст Ющенка прозвучала ледь не сенсаційна фраза: «Сьогодні я мав розмову з однією людиною. Але я не можу вам назвати її ім’я - це моє прохання - бо я ще хочу звідси поїхати». Зрозуміти зміст сказаного виявлося непросто. Невже Президенту погрожували?! По настрою Віктора Ющенка на це не було схоже. Однак, що тоді можуть означати сказана Президентом слова? До виступу у «Юності» Ющенко мав лише одну зустріч - з керівництвом області. Присутні в залі одразу оживилися і почали висувати гіпотези. Вони припускали, що хтось передав погрозу Президенту від Рената Ахметова, під якого останнім часом активно «копає» МВС. Можливо, це був ставленик Рената мер Донецька Олександр Лук’янченко - єдина людина, на яку собі дозволяв привселюдно визвірюватись Віктор Андрійович. До того ж Лук’янченко єдиний не аплодував Президенту під час виступу. Віктора Ющенка це чомусь особливо зачепило: «Я не хочу нікого ображати, але ті що сидять на лавочках, прошу аплодувати Президентові». Після цих слів чоловік в чорному костюмі в самому центрі залу затримався не довго - посеред доповіді Президента делегація з мерії піднялася та пішла геть. З’ясувати, жартує глава держави, чи говорить серйозно, було дуже складно, тому більшість «лавочників» для підстраховки почали плескати у долоні.

Однак версія далеко не досконала, адже Президент чітко відповів, про те, що мав розмову, а не про те, що йому передали чиїсь слова. Уточнити, чи мала місце погроза, не було можливості. Засідання в «Юності» без перерви продовжувалось майже до 21 години вечора, а потім Президент та міністр внутрішніх справ, разом з іншими учасниками зустрічі роз’їхалися, не даючи жодних коментарів.

Донбасом керують януковичі, бо вони виграли там вибори

Ще одна інтрига візиту Президента в Донецьк – це питання відставки губернатора Вадима Чупруна. Справа в тому, що представники «Нашої України» звернулися до свого почесного голови з проханням звільнити чинного голову ОДА за те, що він не виконує президентську програму 10 кроків назустріч людям, не розслідує фальсифікації під час виборів, не провів кадрове оновлення, розкрадає державні кошти.

Думка про те, що кадрове питання вже вирішене не на користь Чупруна, промайнула у донецькому аеропорті, де серед зустрічаючих не було губернатора. Однак невдовзі ці підозри розвіялися – Чупрун, очевидно, мав прямий зв'язок з президентським літаком, оскільки не чекав 4 години в залі офіційних делегацій, як голова облради, а прибув перед самим приземленням.

Доповідь Чупруна перед президентом нагадувала звіт про дострокове виконання комуністичної п’ятирічки . Він завзято відрапортував перед Ющенком, що на сьогоднішній момент цілком сформований склад районних адміністрацій, що при призначенні нових керівників керувалися морально-етичними критеріями, як того і хотів Президент. Здається, під час підготовки доповіді Чупрун керувався принципом: «якщо не похвалю себе сам, то хто?» Як виявилося згодом, ситуація насправді була не такою мажорною. Каміння в город Чупруна летіло градом. Спочатку на тему кадрів його довбав керівник обласної організації «Нашої України» Антон Клименко. Він розповів, що «кадрове оновлення» полягає у рокіровці голів райрад з головами райдержадміністрацій. Деякі керівники помінялися містами між собою, а деякі - своїми кріслами з заступниками.

Чупрун, вислуховуючи цю критику, сидів з ображеним обличчям. Ющенко слухав неуважно – гортав, якісь папери, Порошенко, Зінченко та Кінах – не підіймали очей, наче йшлося про щось дуже сороміцьке і вкрай непристойне.

Кадрова політика виявилась найслабкішим місцем ющенкового губернатора. Одна жіночка, яка сиділа біля кореспондента «Обозу», виявилася членом кадрової комісії при ОДА. За її словами, губернатор не вніс жодної кандидатури на розгляд комісії. А питання кадрів вирішує заступник Чупруна Борис Адамов, який пережив на посаді трьох губернаторів Донеччини.

Вадим Чупрун на критику не реагував, крім одного разу. Виступала пані Бутова зі Словянська (довірена особа Ющенка на виборах), яка пригадала Чупруну, що той встиг сходити з Януковичем на футбол, і докоряла йому тим, що питання керівників виконавчої влади в Славянську губернатор вирішував разом зі Звягільським. «А нам сказали - в області переміг Янукович, значить, його команда, яка добре попрацювала, й буде керувати областю», - зауважила Бутова.

Чупрун при цих словах емоційно замахав руками, але Ющенку це все одно було не цікаво. Принаймні, він жодним чином не прокоментував оприлюднених Бутовою фактів. Залишив він без уваги і репліку, що в керівництві обласної «Нашої Україні» повно судимих, і ці судимості – аж ніяк не політичні. «Вбивчим» аргументом стала репліка про те, що міліцією в Словянську досі керує Слєпаньов, при «якому процвітала банда Рибака, та був вбитий журналіст Александров».

Згодом Ющенко висловив присутнім своє ставлення до кадрових успіхів регіону: «Мені соромно слухати, що змін у владі немає. Особливо, Юра, стосовно Слєпаньова», - звернувся Президент до керівника МВС. Дісталося і Чупруну. Ющенко вкотре зажадав від нього наведення порядку до 1 вересня, або – відповідальність. Яку саме відповідальність він мав на увазі, Ющенко не уточнив, але можна здогадатися.

Схоже Чупрун справді є частиною діалогу з усіма політичними силами Донбасу, раз він «безкровно» переносить вже котре попередження. Більшість місцевих така кандидатура цілком влаштовує, як, наприклад, лідера трудовиків Валерія Коновалюка. «Чупрун – поміркована, виважена, професійна людина. При ньому ми забезпечуємо громадянський спокій і певний баланс політичних сил. А намагання відправити його у відставку та призначити більш одіозних людей може спричинити вибух в Донбасі. Відставку лобіює екс-мер Маріуполя Поживанов. Однак у нього нічого не вийде», - переконував «Обоз» пан Коновалюк. Схоже Чупруну доведеться і надалі бути своїм серед чужих і чужим серед своїх.