Гори не прощають брутальності
Двоє людей загинуло під час сходження на найвищу гору України, в якому взяли участь загалом від 10 до 16 тисяч осіб на чолі з Віктором Ющенком. Інші джерела твердять про три смертельні випадки. Ще двоє у важкому стані перебувають у лікарні.
Одна особа загинула від серцевої недостатності через перепад атмосферного тиску. Іншу жертву смертельно вразила блискавка.
16 липня, в чергову річницю проголошення Декларації про суверенітет України, традиційне сходження на Говерлу зібрало рекордну кількість учасників. Причина такої масовості зрозуміла: багатьом хотілося бути поруч із Президентом.
Сам Віктор Ющенко, на відміну від попередніх років, під час свого 31-го сходження долав не всю гору, а лише останній етап дороги. Причиною цього, не виключено був той факт, що глава держави взяв зі собою в гори двох маленьких доньок.
Гелікоптер висадив Президента на Малій Говерлі, орієнтовно за кілометр-півтора до остаточної цілі. На вершині провели врочисте віче та закопали послання, яке слід прочитати через десять років.
Про те, що відбувалася того дня на найвищій вершині українських Карпат, розповів очевидець подій, депутат Львівської міської ради Володимир Степанишин. Так сталося, що він став свідком двох трагічних випадків і може прокоментувати їх, оскільки є туристом зі стажем, а свого часу навіть працював у Контрольно-рятувальній службі.
– Я дванадцять разів піднімався на Говерлу, чотири рази переходив Чорногорський хребет, однак такої стихії ще не бачив. Таке враження, що гори вирішили помститися людям за той “бедлам”, який вони вчинили в їхніх володіннях. У мене ті ж забобони, що й у більшості досвідчених туристів і альпіністів: гори не прощають безвідповідальності, суєти та людської брутальності, – дещо несподівано розпочав свою розповідь Володимир Степанишин.
Головну причину трагедії, крім, звісно, погодних умов, наш співрозмовник схильний убачати у відсутності організації та брутальному ставленні до звичайних людей.
– Автобуси з туристами зупиняли на КПП за 11 кілометрів від турбази в Заросляку, з якого, власне, й розпочинають сходження на Говерлу, – розповів пан Володимир. – Логічно пояснити це неможливо, тим паче, що Президент із Заросляка не піднімався. Відтак не всі виявилися готовими перед сходженням на гору подолати ще 11 кілометрів. Хіба це важко передбачити? За таких умов могло бути й більше інфарктів. Якби не ті злощасні 11 кілометрів, то до початку стихії більшість людей уже завершили б похід.
Сходження контролювали декілька служб – МНС, Служба охорони Президента, працівники Національного заповідника та Контрольно-рятувальна служба. Однак було помітно, що координації між ними немає. Як стверджує чимало учасників цьогорічної “Говерляни”, відчувалося абсолютно “наплювательське” ставлення до пересічних людей, які за власним бажанням прибули на свято. Про те, що воно обернеться трагедією, ніхто ще не знав. Із багатьма учасниками акції ніхто не проводив підготовчої роботи: хтось ішов у легких сукенках, хтось у костюмах, дехто взагалі у “в’єтнамках”.
– За 40-50 метрів до вершини від серцевого нападу впав мужчина. Врятувати його не вдалося. Було страшно спостерігати за розпачем двох його доньок 15-16 років, яких пересічні туристи відразу ж узялися зводити вниз. А накритий цератою небіжчик лежав обабіч дороги ще зо дві години. Це було жахливе видовище: люди піднімаються, а під вершиною лежить тіло, – розповів Володимир Степанишин.
Як уже було зазначено, гелікоптер доправив Віктора Ющенка на Малу Говерлу. Піднімався та спускався Президент у групі супроводу, до складу якої входили 8-9 представників його охорони та КРС. Коли почалася буря,
В. Ющенко пішов на спуск. Охоронці оточили його двома живими кільцями. При цьому вони не мали жодних засобів для захисту від дощу та граду.
– Трагедія сталася за кілька десятків метрів нижче вершини. Незважаючи на постійні блискавки, охоронець із зовнішнього кола охорони Ющенка увімкнув рацію, хоча робити це в таких ситуаціях категорично заборонено, – продовжив розповідь Володимир Степанишин. – Через якусь мить він упав. Решта охоронців, очевидно, не зрозумівши, що трапилося, миттєво повалили Президента на землю і накрили власними тілами. Якби охоронець був ближче до В. Ющенка, на відстані 10-15 сантиметрів, то, зважаючи на суцільно мокрий одяг обох, могло статися непоправне. Охоронцеві надали невідкладну медичну допомогу, зокрема і прямий укол у серце. Згодом гелікоптер транспортував його до Івано-Франківська в лікарню. Ще одну жертву блискавки, котра спускалася іншою дорогою, врятувати не вдалося.
На думку досвідчених туристів, дії президентських охоронців можуть свідчити лише про одне: їх не проінструктували, як діяти в горах в епіцентрі грози.
Порівняно з попередніми “ющенківськими” сходженнями, цьогоріч відчували нестачу рятувальників і медиків (удвічі-втричі менше, ніж зазвичай). Кажуть, що працювали вони фахово, однак лише три пункти КРС від Заросляка до вершини – це надто мало, враховуючи багатотисячний натовп людей та екстремальні умови походу.
Проте найбільше вразили туристів не зла погода, а злі люди, більшість із яких прибула у VIP-автобусах зі столичними номерами. Зрозуміло, що “осіб першого сорту” не гальмували за 11 кілометрів від Заросляка та пропустили до підніжжя гори.
– Люди подолали шлях до Говерли, потім піднялися і спустилися з неї (це ще близько семи кілометрів), потрапивши під страшну грозу. Після всього цього вони мусили подолати ще 11 кілометрів до власних автобусів. Звісно, почали просити водіїв і керівників престижних столичних автобусів, аби ті підвезли до КПП жінок і дітей. Але в цьому невинному проханні відмовили. До того ж грубо та брутально. Натомість люди з декількох “простих смертних” автобусів, котрі пустили до Заросляка, допомагали ближнім без зайвих роздумів, – обурюється пан Степанишин.
Загалом, як переконує співрозмовник “Газети”, з усіх його сходжень останнє було найжорстокішим. Хоча дощ на Говерлі – явище звичне, такої стихії він ще не бачив. Окрім того, п’ятничний похід багато його учасників охарактеризували як найбільш неорганізований з-поміж усіх, котрі відбувалися за участі Віктора Ющенка 16 липня.
– А гори такого не люблять, – ще раз по-філософськи нагадав Володимир Степанишин.
Роман Онишкевич